Бондаренко Г.П., кандидат сільськогосподарських наук, доцент, Національний університет біоресурсів і природокористування України
Бондар С.В., Директор ТОВ «Агравіа АГ», представництво німецького концерну «Агравіс Райффайзен»

Чітке балансування раціонів сільськогосподарських тварин за вітамінами і мінеральними елементами живлення має вирішальне значення в забезпеченні здоров’я і продуктивності тварин. Усі методи згодовування кормових добавок можна поділити на дві групи: методи прямого і непрямого введення в раціон тварини.

Пряме введення передбачає згодовування фіксованої кількості добре збалансованої вітаміно-мінеральної суміші у складі раціону (в кормах або поверх розданих кормів) з метою забезпечення гарантованого споживання кожною твариною в стаді нормованої кількості поживних речовин. Найбільш надійним методом, безумовно, є змішування вітаміно-мінеральних добавок у вигляді преміксів у складі концентрованих кормів раціону. Це забезпечує достатню кількість і рівномірність споживання кожною твариною в стаді усіх поживних речовин. Разом з тим, виникає ряд виробничих ситуацій, які ускладнюють пряме введення вітаміно-мінеральних сумішок у раціон. Це, перш за все, пасовищне утримання худоби без підгодовування концентратами. В цьому випадку здоров’я і продуктивність тварин великою мірою залежать від якості фуражних кормів. На сьогодні не існує єдиного рецепту вирішення проблеми вітаміно-мінеального живлення худоби на пасовищі. Один із шляхів полягає в збагаченні пасовищної трави макро-та мікроелементами за рахунок добрив. В ряді досліджень доказано ефективність використання мікроелементних добрив пролонгованої дії, що містять препарати селену та міді для забезпечення потреб тварин у цих елементах живлення (Whelan and Barrow, 1994; Valle et al., 1993, 2002; Judson, 1996). Іншим підходом є використання інтра-румінальних пристроїв, або болюсів, насичених препаратами мікроелементів, а подекуди і вітамінами А, Д, Е з метою поступового вивільнення активних речовин в рубці внаслідок диффузії, розкладу, гальванізації, з послідуючим засвоєнням організмом тварин. Тривалість дії таких пристроїв, як правило, коливається від 2 до 6 місяців.

Методи непрямого введення кормових добавок передбачають добровільне споживання їх тваринами при організації вільного доступу. В основі застосування такого підходу дуже часто покладають помилкову гіпотезу про те, що тварини  самі “знають” які мінерали і вітаміни і в якій кількості їм потрібні. В годівлі молочної худоби часто використовують годівниці для мінеральних добавок типу “кафетерія”, де тваринам пропонують вибір із декількох мінеральних добавок (сіль, фосфати, карбонати тощо). Проте вже давно науково доведено (Hutjens and Young, 1976; Muller, 1977), що дійна корова не здатна самостійно спожити достатню кількість мінеральних речовин для задоволення своїх потреб і рівень споживання мінеральних добавок зумовлений перш за все їх смаковими якостями, ніж ступенем корисності для організму тварини. Наприклад, коли в умовах гострої нестачі магнію в раціоні худобі пропонувати вільний доступ до оксиду магнію, то корова скоріше загине від трав¢яної тетанії, ніж буде споживати таке несмачне джерело цього корисного елементу живлення. Досить цікавою є думка (Maller, 1967), що саме процес одомашнення призвів до появи тварин, які віддають перевагу смаковим якостям корму, ніж його корисності та поживній цінності, тобто природна здатність тварин обирати “корисні” поживні елементи була просто втрачена в процесі одомашнення.

Необхідність підвищення смакових якостей мінеральних сумішей та підвищення рівня їх споживання призвела до появи лизунців у формі блоків або контейнерів на основі меляси як стимулятора апетиту. Існуючі технології виробництва дозволяють створювати лизунці з різним ступенем твердості, що є безумовною перевагою порівняно з розсипними сумішками з огляду на стійкість до несприятливих погодних умов (опади, підвищена вологість тощо). Сам процес злизування є також важливим фактором, що зумовлює корисність використання лизунців порявняно із розсипними сумішами. Японськими вченими (Ogino M., Uetake K., et al. 2007), які досліджували поведінку, фізіологічні реакції корів та порівнювали ефективність використання різних форм мінеральних добавок, встановлено доствірний взаємозв¢язок між тривалістю лизання блоків, молочною продуктивністю, та навіть рівнем імуноглобулінів у крові.
Беззаперечним є той факт, що процес лизання суттєво стимулює слиновиділення, а слина є природним буфером, який регулює рівень кислотності рубцевого середовища. Це є важливим інструментом профілактики субклінічного та клінічного ацидозу, та підвищує рівень споживання основного корму. Таким чином, використання вітаміно-мінеральних добавок у формі мелясованих лизунців, набуває нового сенсу не тільки як одна із небагатьох можливостей підгодівлі корів на пасовищі, але і як надійний інструмент профілактики ацидозів високопродуктивних корів в умовах висококонцентратної годівлі за безприв¢язної технології утримання.

Разом з тим, не доцільно покладатися на лизунці як на єдине джерело повного забезпечення раціону вітамінами та мікроелементами. Передозування мікроелементів та вітамінів може мати токсичний ефект, тому виробники вітаміно-мінеральних блоків свідомо задають знижені концентрації біологічно-активних речовин, що унеможливлює покриття потреб тварин навіть за максимально-можливого рівня споживання продукту. В якості приклада використаємо дані вітаміно-мінерального складу одного з найкращих лизунців преміум класу, що пропонуються на ринку України.

Забезпечення потреби молочних корів в вітамінах та мікроелементах за рахунок споживання лизунців

Бачимо, що навіть за досягнення досить високого рівня споживання лизунця (250 г на голову за добу), корова не здатна забезпечити мінімальну потребу свого організму в мікроелементах та вітамінах, за винятком, в даному випадку, йоду та кобальту. Тому лизунці можна розглядати лише як допоміжний інструмент, який в комплексі із вітаміно-мінеральним преміксом у раціоні допомагає задовольнити потреби високопродуктивних тварин у додаткових кількостях біологічно-активних речовин.

Суттєвим недоліком лизунців, як і всіх інших методів вітаміно-мінеральної підгодівлі, що базуються на “добровільному” споживанні коровою, залишається дуже велика варіабельність споживання між окремими тваринами в стаді. В одному з досліджень (Tait et al, 1992), проведеному з використанням електронного спостереження за тваринами на пасовищі, встановлені варіації споживання блоків сягали від 60 до 330 г на добу. За такої розбіжності у рівні споживання неможливе повноцінне забезпечення усіх тварин у стаді достатньою кількістю мінералів і вітамінів.

McDowell (2003), узагальнюючи причини нерівномірного споживання мінеральних добавок при вільному доступі тварин, поряд з індивідуальними потребами тварин, підкреслює такі фактори як удобрення і родючість грунтів, якість і тип фуражних кормів, сезон року, рівень енергії і протеїну в раціоні, вміст солей у питній воді, соціальна ієрархія в стаді, смакові властивості продукту.

Слід відзначити, що смакові та фізичні властивості мелясованих лизунців значною мірою зумовлені технологією їх виробництва.

Існуючи технології виробництва мелясованих лизунців можна поділити на 3 групи, причому перші два методи дуже подібні між собою.

1. Комбінований метод.

Послідовність технологічних операцій за цього методу виробництва виглядає наступним чином: змішування інредієнтів, подавання продукту у форми та гідравлічне трамбування, завершуюча хімічна реакція (для цього додається оксид кальцію або дуже дрібний реакційноздатний оксид магнію).

2. Хімічний метод.

За цього методу до кашоподібної суміші інгредієнтів додається спочатку суміш хімічних затверджувачів - оксидів металів, а в завершальну фазу отвердіння у суміш вносяться глиноподібні желатинізуючі речовини.

В результаті таких методів виробництва одержують лизунці двох типів: вітаміно-мінеральні (як правило суміш меляси і мінеральних добавок 50:50) або протеїнові (з додатковим внесенням сечовини та високобілкових шротів).

В залежності від концентрації та співвідношення окремих мінералів виділяють також спеціалізовані лизунці для сухостійних корів (з високим вмістом фосфору), збагачені магнієм лизунці для корів на пасовищі тощо.

Отже, основою виробництва лизунців за першими двома методами є хімічні реакції високоактивних інгредієнтів з водою. Ці процеси є абсолютно ідентичними до тих, що проходять при замішуванні бетону! До речі, на сайтах деяких консультаційних компаній розміщено багато рекомендацій з виготовлення мелясованих лизунців в “домашніх” умовах (наприклад http://www.dpi.nsw.gov.au, Primefact 273, 2006). Для цього потрібно, всього-навсього, замішати 40% меляси, 10-15% вітаміно-мінеральних добавок, до 10% сечовини, до 40% високобілкового шроту та 10-15% цементу, дати постояти 7-10 днів і продукт готовий. Більшість мелясованих вітаміно-мінеральних лизунців, представлених на ринку, що виробляються вітчизняними компаніями, є результатом аналогічної технології виготовлення. Такі цементовані лизунці є досить міцними, щоб протистояти несприятливим погодним умовам, проте занадто твердими для злизування тваринами, щоб забезпечити високу добову норму споживання вітамінів і мінералів. Крім того, хімічне отвердіння лизунців являє собою екзотермічну реакцію, тобто призводить до розігрівання продукту з протіканям низки неконтрольованих хімічних взаємодій між різними інгредієнтами, які входять до складу вітаміно-мінеральної частини, що негативно впливає на якість та біодоступність вітамінов та мікроелементів.

Високоякісні лизунці мають поєднувати в собі стійкість до несприятливих погодних умов та достатню пластичність. Саме пластичність лизунця є тією фізичною характеристикою, яка забезпечує високий рівень добового споживання твариною.

3. Виробництво лизунців методом виварювання з послідуючою вакуумною сушкою.

Це досить дорогий метод виробництва лизунців, проте саме він дозволяє одержати продукт, який поєднує в собі усі позитивні фізичні характеристики: пластичність та стійкість.

За цією технологією спочатку готується суміш меляси і рослинних олій (як правило, рафіновану пальмову олію), потім відбувається процес виварювання, залишки вологи видаляються шляхом вакуумного досушування; в масу, що поступово охолоджується, ретельно вмішують вітаміни та мінерали, заливаються контейнери, в яких відбувається остаточне охолодження та отвердіння продукту.

Отже, в технологічному процесі не відбувається екзотермічних реакцій хімічного затвердіння і продукт не містить баластних наповнювачів, які б знижували його поживну цінність, а також не відбувається теплової денатурації вітамінів та інших неконтрольованих реакцій мікроелементних компонентів між собою, що підвищує біологічну повноцінність продукту. Крім того, такі лизунці мають желеподібну консистенцію і є достатньо пластичними, гарантовано забезпечуючи високий рівень споживання коровами на рівні не менше 200-250 грамів за добу. На ринку України е такі продукти які представлені ТОВ «Агравіа АГ», представництво німецького концерну «Агравіс Райффайзен», оскільки навіть у Європі є лише один такий унікальний завод в Німецькому місті Ольденбург, який спеціалізуються тільки на подібній технології.

Узагальнену інформацію по компонентному складу різних видів лизунців наведено в наступній таблиці.

Принципові відмінності мелясованих лизунців за різної технології виготовлення

Слід відзначити, перш за все, незначний вміст вологи в лизунцях, одержаних методом виварювання, що значно підвищує стабільність продукту та суттєво подовжує термін зберігання (до 2 років), та порівняно невисоку зольність продукту, що є наслідком відсутності баластних низькопоживних речовин. 
Крім того, технологія виготовлення цих лизунців передбачає використання пальмової олії, яка відноситься до категорії “захищених” жирів, тобто не порушує роботу рубцевої мікрофлори і дозволяє досягнути високої енергетичної щільності продукту (близько 8,0 МДж чистої енергії лактації/кг сухої речовини). Таким чином, лизунці, одержані методом виварювання з послідуючою вакуумною сушкою, можна віднести то категорії енерго-протеїнових лизунців, з високим вмістом протеїну і енергії в легкодоступній формі, що дозволяє здійснувати ефективну профлактику не тільки ацидозу, але й кетозу (через пряме надходження енергії). В продукти преміум класу включають хелатні форми мікроелементів та вносять культури живих дріжджів – стимуляторів рубця, які оптимізують роботу рубцевої мікрофлори та сприяють підвищенню рівня споживання об¢ємистих кормів, що є запорукою мінімімізації негативного енергетичного балансу корів в першу фазу лактації та зниження ризику захворювання кетозом. Цікавою розробкою є також спеціалізовані лизунці для телят з вмістом ментолу (запобігає простудним захворюванням, знижує випадки обсмоктування телятами одне одного та інші небажані прояви поведінки, полегшує перехід на основні корми).
Використання енерго-протеїнових лизунців дозволяє не тільки компенсувати дефіцит вітамінів і мінералів в раціоні корів, але й сприяє підвищенню молочної продуктивності не менше ніж на 1 кг за добу (0,5 кг - за рахунок прямого надхоження енергії від споживання лизунця та 0,5 кг - за рахунок покращення апетиту корів та підвищення рівня споживання основного корму).

В науково-виробничому експерименті, проведеному на базі ТОВ “Українська молочна компанія” (близько 3000 корів з надоєм 9700 кг) у травні 2009 р. на поголів¢ї в 600 корів, вдалося досягнути підвищення добового надою на 2,7 кг. Середня продуктивність в дослідних групах становила 32,7 кг молока проти 30,1 кг в групах контролю. Щоденне зважування залишків корму з кормового стола  виявило підвищення рівня споживання корму на 10%. Таким чином, енерго-протеїнові лизунці доказали свою ефективність на фоні високопродуктивного стада з високим рівнем годівлі добре збалансованими раціонами. Можна очікувати, що в господарствах з недостатньо оптимальною кормовою базою ефективність застосування таких продуктів пуде щє суттєвішою.
В серії дослідів, проведених вченими Університету Ньюкасл (Великобританія) в 2002-2003 р.р., при вирощуванні телиць на пасовищах з різною якістю та врожайністю травостою, підвищення середньодобової приваги за рахунок використання енергопротеїнових лизунців становило 25%  (1120 г проти 900 г у контролі).

Таким чином можна зробити висновок, що ефективність використання багатокомпонентих  мелясованих лизунців в годівлі великої рогатої худоби значною мірою залежить від якості продукту та технології його виготовлення. Енерго-протеїнові лизунці, одержані шляхом виварювання з послюдуючим вакуумним досушуванням, є не тільки джерелом вітамінів та мінералів, але й мають корисні метаболічні властивості, ефективно профілактують ацидоз та знижують ризик прояву кетозу, що сприяє підвищенню продуктивності корів та покращенню відтворних здатностей стада.

По всім питанням придбання та технологічного застосування на виробництві, звертатися до:

ТОВ «Агравіа АГ», представництво німецького концерну «Агравіс Райффайзен»
Адреса: м. Київ, вул.Ломоносова 83а, оф 14
Тел.. 8 044 250 93 36
8 044 250 93 35
E-mail: info.ukraine@agravis.ru