Понад чотири мільярди доларів збитків зазнало українське сільське господарство від початку повномасштабного вторгнення росії. З них більш як 136 мільйонів — це втрати від загибелі свійських тварин. І це приблизні підрахунки. Росіяни прицільно гатять по фермах, убиваючи худобу та знищуючи потужності.

Ганна Лавренюк говорить, що внаслідок війни постраждали одні з найбільш молочних областей України, що спільно виробляли понад 40% всього молока. Так, до війни Харківська обл. була № 3 по обсягу виробництва промислового молока — 246 тис. т і 33,2 тис. корів у молочно-товарних фермах (246 тис. т молока здано на переробку), Чернігівська обл. — № 4 — 244,4 тис. тон і 39,6 тис. корів, Київська обл. — № 5 — 225,9 тис. тон і 32,9 тис. корів.

«Господарства Київської, Чернігівської та Сумської областей перебували в зоні бойових дій та в окупації близько місяця і зазнали разючих руйнувань: господарства, що постраждали, втратили 30−50% стада корів і навіть більше, більшість тих, що зазнали окупації, починали роздоювати корів з нуля (адже корови вимушено не доїлися місяць під час окупації, потім ще понад місяць, поки тривало розмінування, тому ті корови, що не загинули, пішли у так званий самозапуск). Окремі ферми були понівечені настільки, що власники прийняли рішення про закриття молочного напряму», — зазначає експертка.

Одночасно частина Харківської області, де до речі були сконцентровані одні з найкрупніших та найбільш продуктивних молочних ферм, вже цілих 5 місяців знаходиться в окупації або в зоні бойових дій. Зв'язок із більшою частиною окупованих районів області відсутній, але навіть із тих новин, які отримуємо, ледь не щодня — болючі втрати. І є ризики ще більших втрат в найближчі місяці, адже через щільні обстріли, знищення с/г техніки та замінування полів неможливо заготовити сіно/силос, зібрати зернові (більше того: окупанти грабують і вивозять силоміць залишки минулого року), тому ферми можуть зіткнутися із тим, що банально нічим буде годувати худобу.

Низка господарств окупованих регіонів чи тих, що в зоні бойових дій, змушені були просто випустити корів, щоб зруйнована ферма, без води-кормів-світла, не стала для них концтабором. Рятуючи життя, працівники покидають села.

«Свідчення працівників і керівників господарств: окупанти навмисно цілять у аграрні об'єкти! Чернігівська обл. ПОСП „ім. Герасименка“: літак два дні поспіль скидав бомби на молочну ферму. Харківська обл. СТОВ „Перше Травня“: після артобстрілу господарства два штурмових гелікоптера обстріляли молочну ферму, дитсадок та будинок культури, а снайпер застрелив технолога, коли той прийшов на ферму. Харківська обл. СТОВ „Агросвіт“ — з танків прицільно розстріляли молочну ферму. Донецька область ТОВ „Бахмутська МТФ“ — ракетний обстріл молочної ферми… І таких прикладів, що вражають своїм цинізмом, з кожним днем дедалі більше», — говорить Ганна Лавренюк.

Знищена ферма — це не просто втрата якоїсь кількості поголів'я та недоотримання молока. Це ще й втрата значної кількості робочих місць робочих місць по всьому ланцюжку від ферми до столу, соціальної стабільності Глобально, втрата ферми на 500 корів — це втрата близько 5 млн дол. інвестицій.

У прифронтових та окупованих регіонах змушені скорочувати не лише продуктивність корів, а й загалом поголів'я, через дефіцит чи вже й відсутність кормів, неможливість доставити критичні ветпрепарати, відсутність електроенергії (місяцями!), неможливість збувати молоко на переробку, через вимушену евакуацію людей.

Але не легша ситуація у багатьох підприємств деокупованих регіонів: знищені військовою технікою посіви, зруйновані дороги, руйнування і відсутність обігових коштів, що ставлять їх на межу виживання навіть після звільнення.

Як війна змінила роботу молочних господарств, як героїчно продовжують працювати наші фермери — у сюжеті телеканалу Інтер:

Подробиці.Інтер