— Олено Іванівно, як так трапилося, що математик-програміст займається виробництвом молочних продуктів?

— Можна було б пафосно сказати про велику місію годувати людей, але насправді все набагато простіше - випадковість. Після закінчення вузу отримала розподілення на молокопереробний завод. Так і залишилися в переробній галузі – я щаслива, що саме так усе склалося.

— Що найбільше подобається і приносить задоволення в роботі?

— Мені подобається спілкуватися із великою кількістю цікавих, неординарних людей.  Подобається безпосередньо впливати на бізнес-процеси та постійно удосконалювати себе і свої знання. Якщо ж говорити безпосередньо про виробництво, то найбільше задоволення приносить, те що ми робимо якісну продукцію. Ми ставимо перед собою амбітну мету, і ми її досягаємо. Це і задоволення, і гордість. Ми дбаємо про якість нашої продукції – закуповуємо лише якісну сировину, не використовуємо ні рослинних жирів, ні замінників білку, ні замінників цукру, ні штучних наповнювачів - наш продукт дійсно натуральний.

А ще мені дуже приємно працювати із своїми колегами. Колектив заводу – справжні професіонали. Із цими людьми мені цікаво і зовсім не шкода того часу, який віддаєш роботі.

— Для того, щоб виготовити якісну продукцію, потрібна якісна сировина. Хто є основними постачальниками сировини?

— Коли я прийшла на завод у 2004 році, частка молока від населення складала 80% і лише 20% від господарств. За шість з половиною років ми повністю змінили структуру. Зараз не без гордості можу сказати, що вже три роки ми працюємо виключно на сировині від сільськогосподарських підприємств. Саме це дозволяє нам забезпечувати високу якість нашої продукції. Молоко заготовляємо в сільськогосподарських підприємствах в Київській,Чернігівській, Полтавській, Черкаській, Харківській і Луганській обл. Плануємо розширювати географію заготівлі молока на Півночі та Заході України.

— Чи існує дефіцит сировини зараз і чи взагалі для вашого підприємства існує проблема сезонності постачання молока?

— Основна проблема виробництва молока в Україні – сезонність і малий валовий надій на корову.  Незважаючи на те, що ми працюємо виключно із господарствами, сезонність дає про себе знати. Коливання не такі значні, як при роботі із молоком від населення – 60-70%. У нас сезонність складає 25-30%. 

Якщо говорити про забезпеченість сировиною, то, на мою думку, на сьогоднішній день на молочних підприємствах України не має дефіциту сирого молока у зв’язку з сезонним збільшенням надходження молока на переробку. Узимку ж дефіцит сировини – серйозна проблема, особливо для підприємств, що працюють із молоком від населення.

— Як працювалося взимку 2010 в умовах дефіциту сировини та незрозумілої ситуації із дотаціями виробникам сировини?

— Зима була досить складною. Ми випускаємо цільномолочну продукцію основна її доля підлягає декларуванню. Це означає, що підприємство не має права піднімати відпускну ціну на соціальні молочні продукти без економічного обґрунтування та погодження із органами влади. Процес декларування триває близько місяця, а ціни на сировину росли щотижнево, тому ми не могли паралельно з підвищенням ціни на сире молоко проводити підняття цін на готову продукцію. Це автоматично приводило до збитковості. Фактично взимку працювали собі на збиток. Що стосується виплат дотацій, то всі дотації підприємство виплатило вчасно згідно існуючого законодавства.

— На початку зими закупівельні ціни на молоко стрімко пішли вверх, з приходом весни ціни різко впали. Чому відбуваються такі різкі коливання, хто в тому винен і чи можна подібних ситуацій уникнути?

— Знаєте, у нас мабуть в крові шукати винних. Здається мені, що потрібно шукати відповідь на інше питання, як сказав російський класик: «Что делать?» І одразу ж відповім. Я вважаю, що в першу чергу потрібно зламати стереотипи, нібито переробник «ворог» товаровиробника, що він хоче нажитися на тяжкій праці селянина. В переробній промисловості праця не легша, а може й складніша, особливо якщо це виробництво сиру. Насправді ми – переробники молока і його виробники - в одному човні і пливемо по одній річці. Ми маємо навчитись вибудовувати довгосторокові взаємовигідні, підкреслюю взаємовигідні стосунки. Нам треба разом навчитися знаходити шляхи виходу із подібних ситуацій і зробити так, щоб і виробництво молока і його переробка були конкурентоспроможними не тільки на ринку України, а і на зовнішніх ринках. Ми весь час говоримо про ціну на молоко, порівнюємо її з європейською, американською, ізраїльською, але чомусь не говоримо про те, що в європейських країнах базові показники жиру та білку на багато вищі - 4,2% жиру та 3,4% білку.

— Часто говорять про зговір переробних підприємств щодо зниження закупівельної ціни на сировину. Ваші коментарі з приводу цього.

— Зговору як такого немає, все набагато простіше:  в зв’язку з сезонним зниженням відпускних цін на готову продукцію підриємства сезонно знижають ціну на сире молоко. В літній період ціна на сире молоко знижується у всьому світі, тому що знижується попит на молочні продукти.

Слід пам’ятати ще й про таку річ, як неконкурентна ціна на готову молочну продукцію на ринку. Наприклад, зараз Польща, Білорусь, Росія мають нижчу закупівельну ціну на сире молоко і тому їхня молочна продукція дешевша. Це не дає змоги нашим переробним заводам конкурувати на ринку готової продукції як за межами України, так і внутрішньому ринку. Якщо ж говорити про якісну сировину, то на Україні вона в дефіциті. Але знову-таки висока ціна на неї не дає можливості всім підприємствам, особливо орієнтованим на експорт, працювати тільки з цією сировиною, тому вони частково закуповують не зовсім, але дешевше молоко від приватних домогосподарств. Замкнуте коло. Отож і виходить, що ціна наших молочних продуктів не конкурентна.

— За Вашими прогнозами, якою буде закупівельна ціна на молоко на найближчі місяці?

— На мою думку, ціна  на молоко на літній період, тобто з травня по вересень, буде в межах тієї ціни, яка склалася на сьогоднішній день у наших сусідів - Білорусь 2,50 грн., Росія 3,0 грн. за кілограм.

— Що б Ви побажали українським виробникам молока та переробникам?

— Ми повинні розуміти, що Україна не знаходиться в ізольованому просторі і якщо ціна сирого молока буде однією з найвищих в світі (ціна минулої зими складала 0,5 дол. США, а у наших сусідів з Білорусії та Європи ціна в цей час складала 0,25-0,35 дол. США), то українці будуть споживати більш дешеву продукцію із-за кордону. Українські  молочні продукти не будуть користуватися попитом, ми не зможемо експортувати свою продукцію, як наслідок, сире молоко буде в менших об’ємах закуповуватись молокопереробними підприємствами. Наслідки цього зрозумілі.

Виробник молока і переробник можуть до безконечності дискутувати і звинувачувати один одного в непорядності. Це не вихід із ситуації. Споживач проголосує гаманцем і в програші будуть обидві сторони.

Тому я вважаю, що товаровиробники і переробники повинні розуміти, що тільки разом зможуть вижити в цей складний період. Кожному потрібно працювати над зменшенням втрат і собівартості продукції та над підвищенням ефективності бізнесу. І виробництво молока теж має стати бізнесом.

А ще нам потрібно ретельніше придивитися до досвіду наших сусідів – росіян. Там виробники разом із переробниками сіли за стіл переговорів і домовилися про мінімальну та максимальну закупівельну ціну. Може і нам це варто зробити. І ми готові до співпраці із виробниками молока.

— Якою хотіли б бачити галузь виробництва молока і молочної продукції України?

— Я б дуже хотіла щоб не тільки молочна галузь, а і все сільське господарство України зайняло достойне місце серед аграрних держав світу.

Спеціально для MilkUa.info