У 2019 році в Україні виник дефіцит молочної сировини. За даними Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», в 2019 році українські виробники недоотримали близько 10% сировини, оскільки фермери скорочують поголів'я корів в очікуванні відкриття ринку с/г земель, збираючи кошти на викуп свого земельного банку. Це означає, що український внутрішній ринок молока і молочних продуктів можуть зайняти імпортери. У той же час, досі не подолана криза, викликана втратою російського ринку — українські переробники молока так і не змогли переорієнтувати поставки на висококонкурентні ринки країн ЄС; європейські споживачі надають перевагу сортам сиру, досвіду виробництва яких в українських підприємств немає. Про те, як сильно на молочне виробництво вплинула ситуація з впровадженням ринку землі і про те, як Україні зберегти молочну галузь, розповів заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР) Михайло Соколов, пише ГолосUA.

— Михайле, внутрішнє виробництво молока в Україні скорочується … Як наша держава може в цьому допомогти?

Наша молочна галузь знаходиться загалом у дуже поганому становищі, тому що ми повинні конкурувати з іноземними виробниками, перебуваючи в невигідних умовах. В цілому, на світовому ринку є кілька глобальних гравців. Перш за все, Нова Зеландія. Це просто монстр молочної промисловості. Там в силу природних кліматичних умов низькі витрати на виробництво молока. Цілий рік тепло, зелені пасовища, достатньо вологи, корови знаходяться на вільному випасі. Тому Нова Зеландія — глобальний лідер на ринку масла і сухого молока — тобто молочних продуктів, які легко транспортуються. Сполучені Штати — ще один глобальний гравець, який зробив ставку на високотехнологічне промислове виробництво молока. Якщо в Україні велика ферма — це 1000 дійних корів, то в США звичайним явищем є ферма на 5000 голів, а великими вважаються 30-тисячні «монстри». Але це світовий ринок, а Україна ближче до Європи. Відповідно, у нас ключові конкуренти — європейські виробники.

У США є державна підтримка фермерів. В ЄС ферми менше, але державна підтримка в два рази вища. Плюс і там, і там аграріям доступні дешеві кредити. У нас і ферми невеликі, і держпідтримки практично немає, і кредити дорогі, і по клімату ми аж ніяк не Нова Зеландія.

Нашу дотацію взагалі не можна порівнювати з європейськими обсягами. Якби у нас був такий же обсяг дотацій на гектар, то Україна б витрачала на сільське господарство близько 400 мільярдів гривень на рік, при загальному бюджеті близько 1100 мільярдів гривень. Для порівняння: у 2020 році заплановано витратити на держпідтримку 4 мільярди гривень, тобто в 100 разів менше.

До речі, у нас дуже часто можна почути, що, мовляв, українські аграрії платять пайовикам низьку орендну плату. Однак, це неправда. Зараз українські пайовики здають землю в оренду за ціною 3−6,5 тис. грн за 1 га на рік, за поточним курсом це від 100 до 200 євро за га. Держдотації становлять 100 грн на га, або $ 4. При цьому в Литві сума дотацій в перерахунку на один гектар становить 130 євро, а оренда коштує близько 110 євро, таким чином, держдотації повністю компенсують витрати.

— Чи можна говорити, що через відсутність достатніх держдотацій в Україні молочне виробництво стає все менш рентабельним?

З тваринництвом важко: то воно рентабельне, то воно нерентабельне. У нас є Асоціація виробників молока, яка є асоційованим членом ВАР. Вони зробили ставку на технології, щоб зробити це виробництво максимально ефективним і прибутковим. В результаті цілий ряд членів АВМ працюють прибутково, але це досягається за рахунок того, що надої в таких підприємствах вищі в середньому на 30% і більше, тобто вище, ніж по країні, а витрати нижче. Однак такий рівень ефективності - це дійсно визначне досягнення, і очевидно, що вся молочна галузь навряд чи зможе працювати з такими показниками.

— На вашу думку, виробництво молока і молочних продуктів в Україні може бути прибутковим і дуже вигідним бізнесом?

Зараз тваринництво — це більше соціальний проект, ніж комерційний: це спосіб зайняти пайовиків, і якщо вони не в мінус працюють, то вже добре. І добре те, що можна таким чином створити робочі місця, а, значить, не тільки вирішити проблему зайнятості, а й наповнення бюджету — у нас, як і раніше, податкове навантаження на фонд оплати праці дуже високе, тому будь-яке робоче місце це ще й істотне збільшення надходжень до бюджету.

— Як реагують фермери, які займаються молочним виробництвом, на очікуване впровадження ринку землі?

Перш за все, члени ВАР і тваринники, зокрема, виходять з того, що ринок землі в Україні однозначно впровадять, причому впровадять в найближчому майбутньому. Тому в 2019 році вони намагалися скоротити всі витрати, а те, що можна вивести в гроші - виводили в гроші. Наприклад, здати менш продуктивних корів на м'ясо, і таким чином накопичити грошові резерви для викупу землі, яку вони зараз обробляють. Тому українські тваринники припинили закуповувати нових корів. А навіщо? Якщо аграрій не зможе викупити землю, йому і корови не потрібні - де тоді корми для них вирощувати?! Грубі корми, які потрібні для великої рогатої худоби (ВРХ), не можна купити, це не комбікорм, їх можна тільки заготовити самому, а для цього потрібна с/г земля. В результаті ми в 2019 році маємо рекордні темпи падіння поголів'я. І це при тому, що минулого року в Україні сформувалися гарні ціни на молоко. Мабуть, це перший рік, коли в Україні високі закупівельні ціни на сире молоко.

Те ж саме ми бачимо і на ринку с/г техніки: всі продавці говорять про різке падіння попиту з боку аграріїв, тому що вони збирають гроші для викупу с/г землі.

Навіть аналітики JP Morgan заявляють, що «незважаючи на стрибок інвестицій, ми прогнозуємо помірне уповільнення в 2020 році на тлі зниження транзиту газу і деякого негативного короткострокового впливу земельної реформи». Іншими словами, навіть вони визнають, що вплив відкриття ринку землі на зростання аграрного ВВП буде негативним.

Щоб вирішити цю проблему, ми пропонуємо уряду зробити спеціальну програму підтримки тваринництва. Гарантувати банкам стовідсоткове повернення коштів, взятих під купівлю землі для вирощування кормів з розрахунку 1,5 га на одну корову, компенсація відсотків за такими кредитами поза планованого урядом обмеження — не більше 5 млн грн в одні руки, право викупу в розстрочку на 5−10 років і за твердою ціною державних земель з того ж розрахунку 1,5 га на корову.

Тоді агровиробник буде розуміти: корову продавати невигідно, її вигідніше зберегти, тому що в цьому випадку будуть і гроші на купівлю землі, приміщень під виробництво кормів, і прибуток від продажу молока.

Є і ще одна проблема, яку в рамках пропонованого владою підходу вирішити не вдасться. Ринок землі планують відкрити в четвертому кварталі 2020 року. Вже очевидно, що малим і частині середніх аграріїв часу, що залишився, абсолютно не вистачить не тільки на те, щоб зібрати гроші на викуп землі, а й на те, щоб підготувати свої підприємства до вимог банків, без дотримання яких кредит отримати неможливо. В результаті запропонована урядом програма пільгового кредитування під 5% в національній валюті нічим не зможе допомогти таким господарствам, тому що вони просто не здатні взяти кредит.

— Михайле, ви згадували під час круглого столу на тему ринку землі, що зараз в Україні близько 7 млн га держземель, їх передаватимуть територіальним громадам. Як це вплине на тваринництво і молочну галузь, чи зможуть фермери претендувати на ці землі?

В принципі, сама передача держземель в комунальну власність — це крок, на якому аграрії наполягали останні 5 років. На мій погляд, очевидно, що чиновник в Києві не здатний краще територіальної громади визначити, як найкращим чином розпорядитися землею. Що стосується молочного тваринництва, то цей захід навряд чи якось зможе серйозно вплинути на його розвиток.

— Сьогодні продавати за кордон молоко і молочні продукти вигідніше, ніж продавати на внутрішньому ринку в Україні?

Ні.

— А квот на поставку в ЄС досить?

Квоти в ЄС на поставку українського молока і молочних продуктів маленькі, виключаючи квоти на поставку сиру — їх просто немає. Але в 2019 році це вже стало неактуально. Ми перетворюємося з експортера в нетто-імпортера молока і молочних продуктів. Раніше ми дійсно експортували молочні продукти. Виробництво молока і молочних продуктів в Україні приблизно на 20% перевищувало споживання, і це продавали в РФ.

Криза в молочній галузі 2014 року була викликана саме втратою російського ринку. Для наших виробників він був не просто преміальним через відсутність мит на українську продукцію, в той час, як продукція з інших країн митами оподатковувалися, а й їх ринковою нішею, захищеною від європейської продукції харчовими звичками росіян. Ми традиційно випускаємо тверді сири, які є звичними для росіян та українців в силу загального радянського минулого, але вони незвичні для європейців.

— Михайле, чи робили у ВАР розрахунки, наскільки дорожчим або дешевшим буде імпортне молоко або молочні продукти?

Імпортне молоко коштує приблизно стільки ж, скільки і молоко українського виробництва. У нас ПДВ на молочні продукти вище, ніж в Європі.

— Чи потрібно рятувати молочну галузь і як це зробити?

Рятувати треба. План є, частину його ми з вами вже обговорили. Крім того, потрібно приймати закон, який би дозволяв споживачам відрізнити молочний продукт від продукту, який імітує молочний. І така проблема існує. Ви можете піти в магазин і побачити пачки на полиці з вершковим маслом, при цьому ви навряд чи зрозумієте, що за складом це не масло — в кращому випадку це спреди або маргарини. Але вони дешевше, і там молочної сировини — 26%, решта — пальмова олія.

У якихось випадках людям краще рослинне масло, а в якихось краще тваринні жири, білки. Просто людина повинна розуміти що купує. А зараз, багато українців думають, що купують своїм дітям натуральні молочні продукти, а насправді це далеко не так.

— А що ви думаєте з приводу того, що на упаковці з молоком пишуть «кокосове молоко»?

Ось тут якраз нічого страшного немає. Адже люди розуміють, що кокосове молоко — це не молоко, тому що кокос — це плід, в якому сік, а не молоко. Нас же не турбує, що в усьому світі використовуються такі поняття, як «молочний шоколад», вершковий крекер, крем-суп або цукерки пташине молоко. Люди розуміють, що це не молоко, що в ці продукти молоко входить лише як один з інгредієнтів або взагалі не входить, як у випадку з кокосовим і соєвим молоком. Ці назви не вводять покупців в оману.

Проблема існує саме з продуктами, які своєю назвою або дизайном упаковки маскуються під натуральні молочні, але такими не є. Поширення таких псевдомолочних продуктів привело до того, що попит з боку переробників на справжнє молоко неухильно падає, тому що в раціоні споживачів вони заміщають продукцію, зроблену з молока.

У молочній галузі втрачені обсяги виробництва не повернеш, тому що цикл інвестицій в поголів'я — це реально довгий цикл, потрібно 10 років: закупити худобу, запустити інвестиції в обладнання, в технології, людей навчити, і надої в перший рік не з'являться — молоко з'явиться тільки на 3-й рік.