— Олексію Миколайовичу, Вам вдалося здолати семитисячний рубіж в надоях. У чому секрет успіху?

— Щоб навчитися, ми мусили відвідати чимало підприємств - і в Україні, і закордоном. Побачене запроваджували у себе, але не сліпо копіюючи, а переосмислюючи та пристосовуючи до умов власного господарства. Розвиток нашого підприємства  відбувається без кредитів, і тому він не такий швидкий, як міг би бути. Отриманий прибуток вкладаємо у техніку, приміщення, обладнання,  генетичний матеріал – не розвиваючись сьогодні, ми станемо неконкурентноспроможними завтра.

А ще потрібно чітко дотримуватися технології виробництва молока. Неправильне втілення технології (і не лише через намагання зменшити вартість обладнання чи реконструкції) - одна із небезпек. Приклад: одне з українських господарств встановило сучасне устаткування та перейшло на безприв’язне утримання корів, а надої впали. Чому? Бо корів помістили у неправильно розраховані корівники. Лежаки знаходяться занадто близько до стіни - коровам незручно лягати, мала відстань між лежаками та кормовим столом – тварини скупчуються у проходах, недостатньо поїлок – корова мало п’є. Такі ситуації часто виникають, якщо власник не розуміє і не контролює роботу підприємства. У своєму господарстві ми все організовуємо власноруч. Коли я тільки починав працювати, я два місяці прожив на фермі - щоб розібратись, як вона працює. Технології потрібно не лише запроваджувати, а й підтримувати та контролювати, інакше персонал може їх змінити до невпізнанності.

Отож головне - дотримання технології виробництва. У відшліфуванні технології на нашій молочній фермі важливу роль відіграло знайомство та співпраця із Ельманом Гасановичем Оруджовим. Скажу відверто, усі його рекомендації  ми не обговорювали, а просто запроваджували.

— Ви перейшли на технологію безприв’язного утримання корів. Як ця технологія працює у господарстві?

— Успішність будь-якої технології залежить від її втілення. До того ж, у кожній технології є чітко розписані вимоги, яких потрібно дотримуватись. Візьмімо для прикладу  доїння. У нашому господарстві встановлено доїльний зал типу «паралель» 2х16 (Боу-Матік). Проектна потужність таких доїльних залів – 5 обертів на годину. Ефективне використання залу полягає у завантаженні його роботою на повну потужність. Доїльний зал робить менше п’яти обертів на годину?  Значить корови невчасно подаються на доїння, є перерви між доїнням груп корів, оператори працюють надто повільно. Висновок: недотримання технології.

Якщо згідно правил за 5 годин мають подоїтися  800 корів (160 корів за годину на паралелі 16х2), а дояться лише 500 – немає мови про ефективне використання доїльного залу.
А буває ж і так, що поставили паралель і роблять на ній три оберти - на тому ж самому обладнанні з такою ж кількістю працівників. Це означає, що амортизація обладнання буде лягати на менший обсяг виробленої продукції.

— Використовуєте двох- чи трьохразове доїння?

— Корів доїмо три рази на день. Трьохразове доїння у порівнянні із дворазовим – більші витрати на заробітну плату, миючі засоби та електроенергію. Однак триразове доїння має і переваги - дозволяє отримати від кожної корови  мінімум на 15-20 % більше молока, дає корові можливість краще роздоїтися, що особливо важливо на початку лактації. [block2]

Зваживши всі переваги та недоліки, ми вирішили, що при теперішній ціні на молоко нам вигідніше триразове доїння. Ще одним аргументом стала плата за сервісне обслуговування доїльного залу, яке потрібно проводити щороку, не зважаючи на кількість доїнь. Навіщо було купувати доїльний зал, якщо він простоюватиме у обідній час?

Нині по стаду середня кількість надоєного молока складає 24.5 л на добу, але є групи з середнім надоєм 28.8, 30.1 та 33.0 літри.

— Як організовано годівлю тварин?

— При промисловому підході до молочарства корова має отримувати однотипну годівлю – саме такої думки дотримуємося у господарстві: зелені корми є дешевшими, однак раціональна організація зеленого конвеєра є набагато складніша, особливо коли несприятливі погодні умови. Чим більше стадо, тим більше проблем із організацією такої годівлі.

До раціону корів входять грубі корми - сіно, силос, сінаж та концентровані – соєві і соняшникові шроти, корнаж (консервоване подрібнене зерно кукурудзи), пшениця.  Соняшниковий шрот купуємо, а соєвий готуємо самотужки – маємо власний екструдер. У господарстві своє комбікормове виробництво, яке виготовляє корми також і для свинарства. Корми роздаємо  двічі на день, а підгортаємо  через кожні дві години.

— Ваше ставлення до кормових добавок – додавати чи не додавати?

— До недавнього часу ми не використовували кормових домішок та вітамінів. Ми вирішили отримати максимальні надої, не покладаючись на дію невідомих речовин. Якість домішок господарство перевірити не може, найкращим лаборантом є корова:  якщо її правильно годувати якісними кормами – будуть гарні надої. Тому ми і зосередилися на елементарних вимогах, які забезпечують  продуктивність. Якщо немає чистоти, неякісно заготовлюється силос та сінаж – то про які вітаміни може йти мова? Спочатку потрібно навчитися робити найпростіші речі, а потім вже витрачати шалені гроші на домішки! 

Застосування домішок може бути виправдане, коли господарство подолало рубіж у 7000 літрів надою від однієї корови. Але потрібно пам’ятати: подальше збільшення надоїв вимагатиме значно більших капіталовкладень на кожний додатковий літр молока.

На сьогодні ми використовуємо мінерально-вітамінні домішки тваринам у найбільш критичні періоди вирощування: сухостійним коровам та телятам до 6 місяців.

— Нині точиться багато розмов з приводу того, що краще: будувати корівники з нуля чи реконструювати наявні приміщення. Ви  обрали другий спосіб – переобладнувати старі приміщення під безприв’язне утримання, чи вдається в такому випадку забезпечити максимальний комфорт корів?

— Для корів важливою є чистота та якість обслуговування - у корівнику потрібно дотримуватися гігієнічних норм, повітря має бути свіжим, а тварини – чистими.
Не порушуючи цих вимог, ми намагаємося застосувати технологію у старих приміщеннях - лишаємо стіни та ремонтуємо дах.

На вікнах - штори оригінальної конструкції. Взявши за основу конструкцію імпортних  штор, власноруч розробили креслення. Виготовлення та монтаж штор доручили місцевому приватному підприємцю. Штори вийшли такими ж ефективними, як їхній імпортний аналог, але у десять разів дешевшими.

Чистота корів та приміщень досягається за рахунок правильного розподілу простору: довжина і ширина стійл повинні бути зручними та відповідати потребам корови. Ще одна вимога до планування простору: прохід між лежаком та кормовим столом повинен бути таким, що коли одна корова їсть, щонайменше дві корови мають розминутися у проході.

Завдяки безприв’язному утриманню в приміщеннях немає зайвих людей. Роздача корму, видалення гною, доїння, профілактичний огляд (за потреби), ректальне дослідження проводяться швидко, і корова має час, щоб виробляти молоко.

Побачене на тваринницькому комплексі - гідний для наслідування приклад. Однак АФ «Маяк» - не єдиний успішний та прибутковий проект українського молочного тваринництва. А яким був шлях до успіху у вашого підприємства?

 Леся Каделя, спеціально для MilkUa.info