«Стратегія розвитку має будуватися не навколо «голів» чи «валу» молока, вона має починатися з ринку»

 

«Стратегія розвитку має будуватися не навколо «голів» чи «валу» молока, вона має починатися з ринку»

Ярмак Андрій Анатолійович, економіст інвестиційного центру департаменту технічного співробітництва ФАО

З липня 2011-го — економіст інвестиційного центру департаменту технічного співробітництва Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО). Відповідає за співробітництво ФАО з ЄБРР. Бере активну участь у проектах Світового банку та Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку (ІFAD).

 

На початку грудня група українських молочарів, що є членами Асоціації виробників молока України, а також співробітники профільного міністерства відвідали США. Молочний тур організували ФАО та ЄБРР, а їх представники разом з українськими фермерами та посадовцями вивчали особливості ведення молочного бізнесу, роботи кооперативних об’єднань та дослідних установ. Координував роботу групи Андрій Анатолійович Ярмак, економіст інвестиційного центру департаменту технічного співробітництва ФАО. Ми скористались нагодою, щоб поспілкуватися з ним і дізнатись про проекти цієї міжнародної інституції в Україні та перспективи національної молочної галузі.

— Андрію Анатолійовичу, які були ваші очікування від цієї поїздки і чи вони справдились?

— Я хотів би, щоб поїздку все-таки оцінили ті, для кого ми її організували, а саме: виробники молока, представники міністерства та галузевих асоціацій. Чув від них лише позитивні відгуки й подяку, тому не можу бути невдоволеним.

Вважаю, що ми дуже успішно збалансували програму, включивши до неї візити на різні за розміром комерційні молочні ферми: від тих, що мають 35 тисяч корів, і до відносно невеликих, близько тисячі голів. Ми змогли побачити, що у США не існує одного єдино вірного шляху в молочному скотарстві, кожен фермер постійно відстежує новинки технологій та маркетингу і вирішує, чи варто їх упроваджувати.

Також ми змогли показати учасникам туру весь інтелектуальний ланцюг молочарства — від наукових досліджень до їх практичних випробувань та впровадження в комерційне виробництво через систему дорадчих служб.

Важливо й те, що ми мали можливість ознайомитися з роботою двох різних кооперативів — маленького та дуже великого, щоб учасники могли побачити переваги та недоліки кооперації та різні її формати.

Крім того, регіон для поїздки, штат Вісконсін, також підібраний ідеально, оскільки він максимально відповідає агрокліматичним умовам більшості регіонів України, а молочний бізнес має досить суттєву географічну специфіку.

— Що з американського досвіду варто було б запозичити і перенести в український молочний сектор?

— На мій погляд, українським молочарям варто вивчати досвід саме США, оскільки ця країна є безумовним світовим лідером з виробництва молока та його переробки. При цьому в США є різні типи молочних господарств. Упродовж останніх років, незважаючи на високі ціни на молоко, дуже багато дрібних господарств припиняють своє існування, а великі продовжують розвиватися, тому що виробництво в них значно ефективніше.

Україна матиме шанс зайняти чільне місце на глобальному молочному ринку, лише якщо розвиватиме великотоварні господарства, які ефективно вироблятимуть молоко високої якості. Варто пам’ятати, що ми є нетто-експортерами, тому повинні дбати про можливість реалізації нашої продукції поза межами країни, коли хочемо розвивати сектор. Ринок Російської Федерації закритий, тому нам потрібно бути успішними в глобальній конкуренції зі США, країнами ЄС, Новою Зеландією, Австралією тощо. Інакше доведеться знову скорочувати поголів’я та виробництво молока.

— Маєте ідеї , які можуть бути покладені в основу майбутніх проектів ФАО в Україні?

— Ідей дуже багато, адже рівень надоїв на найменш ефективній з побачених нами ферм був на третину вищим за надої на найкращій українській фермі. Я, зі свого боку, зроблю все можливе, щоб донори допомогли українським молочникам створити сучасну лабораторію для аналізу кормів, ґрунтів тощо, бо сьогодні наші провідні молочарі вже виходять на такі рівні продуктивності худоби, при яких без подібних лабораторій не обійтися.

Є дуже великі можливості в покращенні продуктивності завдяки системній роботі з генетикою. Нам обов’язково потрібно запровадити систему генетичного аналізу поголів’я на провідних фермах, щоби швидше, успішніше і з меншими затратами покращувати худобу, яку тримають в Україні.

А ще хочу створити проект, який, з одного боку, виходить за межі молочного сектора, а з другого — був би найважливішим саме для нього: це розробка системи просування українських продуктів на нові ринки.

Також зараз ми вивчаємо можливість та доцільність використання на українських молочних і свинофермах біогазових установок.

Не варто забувати і про аналіз внутрішнього ринку, де є дуже великі прогалини. Ми вже запустили тестову версію автоматизованого й неупередженого балансу попиту та пропозиції молока і молочних продуктів. Сподіваємося, що вона зможе повністю запрацювати вже в наступному році.

Також хотілося б покращити систему підготовки кадрів, допомогти фермерам (комерційним господарствам) зі створенням власної кооперативної переробки молока, але до цього, звичайно, потрібно поліпшити наше кооперативне законодавство. Хотілося б переконати прийти до України виробників якісного насіння фуражних культур для молочного скотарства та виробників кормів.

Отже, ідей дуже багато, і сподіваємося, що нам удасться наступного року реалізувати хоча б частину з них.

— Розкажіть про ваше бачення стратегії розвитку національної молочної галузі і чи знайдеться для нашої молочки місце на світовому ринку.

— Я б хотів, щоб у заголовку інтерв’ю, яке ви опублікуєте, були такі слова: «Хочу, щоб поголів’я корів в Україні скорочувалося». Це, звичайно, жарт, але лише частково. І згадав я про це тому, що в Україні вже понад двадцять років тільки кричать: «Караул! У нас скорочується поголів’я худоби!» Це радянська ментальність — вимірювати все «в головах» і радіти «валу». До 2004-го року колишні колгоспи, вже десятиліття, як приватизовані, примушували не вирізати корів!!! Коли я питав, навіщо і кому це потрібно, то на мене дивилися, як на дивака. Дуже довго в Україні вироблялося надто багато молока, яке приносило самі лише збитки і без того не дуже багатим селянам.

Насправді стратегія розвитку має будуватися не навколо «голів» чи «валу» молока, вона має починатися з ринку. Скільки і якого молока нам потрібно, але лише за умови, що це вигідно і виробникові і переробнику? Що треба робити, щоб Україна могла продавати більше молочних продуктів, а фермери та переробники заробляли на цьому? В чому переваги та недоліки України в молочному бізнесі? І, лише маючи відповіді на ці питання, варто говорити про орієнтовні параметри валового виробництва.

Утім, значно важливіше розуміти навіть не це, а те, який виторг Україна отримає від експорту молочних продуктів, а фермери та переробники — прибуток. Набагато важливіше знати, у скількох країнах світу споживають українські молочні продукти, розуміти, що споживачі довіряють українському виробників, відчувати, що наша продукція краща й конкурентніша, а галузь створює добробут для тих, хто в ній працює.

Стратегія України в молочному бізнесі має полягати в тому, щоб стати провідною державою — виробником та експортером якісних молочних продуктів, а також центром накопичення знань та досвіду, своєрідним технологічним лідером. Можливо, хтось подумає, що це марні мрії, але насправді в цьому немає нічого неможливого. В Україні значно легше створити прибуткову та ефективну молочну галузь, ніж, наприклад, у Німеччині.

Наші переваги — це доступність землі, комерційні масштаби виробництва (до речі, найбільша перевага), сприятливий режим оподаткування, близькість до основних ринків збуту тощо. Найбільша перепона — це так звана українська ментальність. Хоч вона насправді є більше радянською, ніж українською. Комерційним виробникам потрібно активніше співпрацювати один з одним, і тоді вони зможуть собі дозволити і новітні технології, і власну переробку, та й інші аспекти успішного виробництва.

Як ви ставитесь до програм підтримки виробників з боку держави: чи потрібні вони? Коли так, то якими мають бути?

Я вважаю, що найкращою підтримкою молочної галузі з боку держави є створення рівних умов роботи на ринку для всіх його учасників. Я категорично проти прямих субсидій виробникам будь-чого, бо це дорога в нікуди. Мені подобається, коли держава підтримує умови для розвитку науки. Наприклад, у США кожен територіально-адміністративний район (аналог наших районів) надає приміщення для дорадчої служби і платить частину зарплати фахівцям, які навчають фермерів різних аспектів новітніх технологій, маркетингу та управління. Мені дуже імпонує система просування експорту харчових продуктів, що існує в Чилі. Ця країна має чи не найбільшу кількість угод вільної торгівлі з різними країнами, а її міністерство зовнішніх справ постійно працює над вивченням попиту на різні продукти в усіх без винятку країнах світу та допомагає чилійським компаніям виходити на ці ринки.

— Які нині проекти реалізує ФАО в Україні і на якій проблематиці зосереджена увага?

— В Україні ФАО спільно з ЄБРР виконує проекти з підтримки діалогу між державою та бізнесом у молочній та зерновій галузях. Ці проекти дуже успішні, оскільки з початком їх роботи держава почала дослухатися до потреб бізнесу, а просування відверто популістських, однобоких або шкідливих для галузі законів стало майже неможливим. Хоча поки що є певні труднощі з вирішенням проблем, що існують поза межами галузевого міністерства.

Також ми виконуємо проект з ефективного використання води, він має пряме відношення до молочної галузі. Ще хочу згадати проекти, не пов’язані з молочарством, але дуже успішні й спрямовані на навчання дрібних зернових фермерів та боротьбу з африканською чумою свиней.

Сподіваюся, що найближчим часом ми зможемо відкрити ще один або два проекти, які будуть сприяти розвиткові молочної галузі, але я вже згадував про них раніше.

— Можете описати «кухню» створення й імплементації проекту: за якими критеріями обираєте тематику, партнерів, донорів?

— Інколи ідеї йдуть від наших постійних партнерів (наприклад, від АВМ), а інколи — від нас, якщо бачимо якусь цікаву світову тенденцію, яка залишається поза увагою в Україні. Але і в такому разі ми впроваджуємо лише ті проекти, на які є попит в Україні.

Що ж до «кухні», то тут наше основне завдання полягає в тому, щоб відповідати на загальніші потреби українського агросектора та залучати донорів до їх вирішення. Коли є підтримка, то тоді проект має пройти затвердження (це ціла низка процедур), а вже після того починається його втілення.

— Ви згадали про АВМ. Коли почалася співпраця з об’єднанням молочарів і які є спільні плани?

— Кілька років тому ми виконували невеликий проект у Сумській області, який мав на меті вивчити можливості поліпшення якості молока, що надходить на переробку як від населення, так і від сільськогосподарських підприємств. Тоді ми прийшли до такого висновку: українським виробникам молока потрібно об’єднуватися для вирішення своїх проблем, активно вивчати і переймати досвід інших країн.

Це був непростий період, коли представників галузі держава просто не помічала — вони жодним чином не впливали на закони, що приймалися в парламенті. В той само час уже успішно працював зерновий проект з налагодження діалогу між державою та бізнесом. Ми вирішили, що для молочної галузі потрібно мати лідера, який би міг повести за собою і гідно представляти її під час переговорів із державою. Я звернув увагу на діяльність АВМ, познайомився з її президентом Андрієм Дикуном, більше дізнався про роботу об’єднання і зрозумів, що це саме та організація, яка може повести за собою галузь. Приємно, що до АВМ приєдналися також переробники: Спілка молочних підприємств та Укрмолпром.

Тепер ми постійно співпрацюємо з АВМ у молочних проектах і сподіваємося, що об’єднання буде й далі зростати та розвиватися.

— Які основні підсумки і здобутки 2014-го року?

— Основний здобуток — це успішна робота наших робочих груп над законодавством. Це дало змогу значною мірою наблизити наші закони до вимог та стандартів ЄС, що, в свою чергу, створює передумови для кращого доступу українських компаній до цього величезного та багатого ринку.

Також цього року спільно з ЄБРР та Сумським НАУ ми запустити першу в Україні тренінгову програму для невеликих зернових господарств. Вона є дуже затребуваною з боку фермерів і допомагає зблизити нашу аграрну освіту та бізнес.

Але, напевне, найголовніше надбання року в тому, що, незважаючи на дуже непросту ситуацію в країні, ми створили умови для більш продуктивної роботи в 2015-му, змогли зацікавити донорів, переконали їх повірити в український агросектор.

— Що побажаєте українським виробникам молока у новому році?

— Миру в країні, конструктиву та активнішої взаємодії і співпраці. Спільно вони зможуть розвиватися значно швидше та ефективніше.

Розмову вела Олена Мельник

comments powered by Disqus

Останні додані

19 лют. 2024 10:45:00

Вдома зварила понад 40 видів, але найбільше люблю сири з білою пліснявою

13 лют. 2024 14:30:00

П’ять відзнак на World Cheese Awards отримали сири ТМ «Zinka»

5 лют. 2024 14:50:00

Дві відзнаки на World Cheese Awards отримали сири сироварні «Гарбузовий рай»

6 груд. 2023 14:30:00

Потрібно зробити виробництво ефективнішим, щоб отримувати більше прибутку з гектара землі

29 вер. 2023 11:10:00

Якщо хтось постраждав, то інший має стати джерелом відродження

6 лют. 2023 09:05:00

Сир “Урожайнийˮ окупаційний із присмаком перемоги

20 січ. 2023 13:45:00

Національна молочна галузь має стати передовою і технологічною, і для цього насправді є можливість

12 січ. 2023 12:20:00

Сьогодні утримувати низькопродуктивних тварин — це розкіш — Валерій Лотоцький