Кіровоградщина ніколи не була молочним регіоном України. Нині її частка в національному виробництві молока не дотягує і до трьох відсотків. Перші асоціації, які викликає назва області, — пшеничні, кукурудзяні, соняшникові поля, а також цукрових буряків. Тому ще приємніше було відвідати одне з небагатьох господарств області, яке руйнує стереотипи і невпинно нарощує промислове виробництво молока. Керівник підприємства Микола Монашок переконаний, що сьогодні молочним скотарством в області займаються лише фанати цієї справи — бо прибутків таких, як у рослинництві, нема, а проблем вистачає.

— Як відбувалося становлення молочного скотарства в господарстві?

— Дванадцять років тому нам дісталося сільськогосподарське підприємство, де я починав свій трудовий шлях. Господарство розпадалося. Тваринницький комплекс, свого часу потужний виробничий майданчик, був повністю зруйнований. На той час в Україні було досить складне економічне становище, яке змушувало виробників збувати навіть племінну худобу. Ми, наперекір скруті, відновлювали ферму, скуповували тварин. Мені, людині родом із СРСР, важко було збагнути, як можна займатися рослинництвом і не мати тваринництва. Ця думка жила на рівні підсвідомості й до певної міри визначила напрямки діяльності господарства. А вже коли маєш корівники і худобу, тоді шукаєш способи, як працювати не на збиток, які технологічні прийоми й підходи використати.

Дороговказом стала компанія «Агро-Союз» — із них брали приклад, на них рівнялись. На нове будівництво тоді не наважились, реконструювали під безприв’язне утримання старі корпуси, встановили доїльну залу «ялинка», паралельно підшуковували й готували кадри. Виробнича потужність молочного комплексу була розрахована на 500 голів дійного стада. Так ми переходили на промислові рейки.

Два роки тому з ініціативи дітей, дочки Юлії й сина Миколи (вони саме почали працювати в компанії), вирішили розширити молочне виробництво до 1500 голів дійного стада. У жовтні 2011-го року збудували перший корпус на 500 голів, а під кінець 2012-го —ще один корівник, на 560 голів. Корпуси з’єднані між собою доїльним блоком із «каруселлю». Новобудови постали на місці старих корпусів молочного комплексу. Так само збудували й пологове відділення на 286 корів. Приміщення для утримання ремонтного молодняка реконструюємо.

— Що було найскладнішим у розвитку молочного напрямку та що стало ключем до успіху?

— Наш шлях був непростим і досить тривалим. Починали з добового виробництва 1,5 т молока, потім дотягнулись до п’яти, згодом до десяти. Нині за добу комплекс виробляє 16 т молока. Якщо проаналізувати добові надої, то було отримували 8-10 кг молока на корову, потім 12–13 кг, і цей етап тривав років зо два. 2012-й став проривним — ми здолали 20-кілограмовий добовий рубіж.

Переломним періодом був кінець 2011-го —початок 2012-го року. Ми повністю змінили підходи до виробництва: внесли значні корективи у технологічні процеси на фермі й організацію праці. Беручись за це, розуміли, що весь колектив комплексу потрібно налаштувати на досягнення мети. Якщо в людей є настрій і бажання працювати на результат, під силу будь-яка справа. Тому найважливішим і, як виявилося, найважчим завданням було згуртувати колектив, чітко окреслити мету і способи, якими будемо її досягати, і переконати, що зиск від того матимуть усі — і власник, і керівник, і простий виконавець, бо всі ми члени однієї команди. І справді, як тільки збільшився вал молока і додаткові кошти від реалізації продукції стали відчутною прибавкою до зарплати, працювати стало простіше.

Отож найскладніше було пояснити і переконати, а вже потім — правильно організувати роботу й домогтися суворого дотримання технологічної дисципліни в усіх виробничих блоках: передовсім годівлі, доїнні, вирощуванні молодняка. Коли ми правильно згрупували тварин, розставили спеціалістів і робітників та пояснили кожному його обов’язки і завдання — усе це, помножене на віру й переконання, що результат буде, спрацювало. Ми перестрибнули із 13 до 20 літрів добового виробництва молока на корову.

Переконаний, ми змогли досягти таких результатів завдяки допомозі й підтримці фахівців консультаційного центру АВМ. Був період, коли вони практично безвиїзно, по 24 години на добу, перебували на фермі. Спільними зусиллями ми налагодили виробничий процес. Коли люди бачать результати праці, з’являється натхнення і бажання йти вперед і досягати більшого.

— Ви працюєте в цілій низці напрямків. Який же наразі є пріоритетним?

— Підприємство справді багатогалузеве: маємо рослинництво, овочівництво, переробку, свинарство, молочне скотарство, є мережа з реалізації продукції, розвиваємо сферу послуг. Саме життя підказує: щоб міцно стояти на ногах, без страху і сумнівів дивитись у майбутнє, треба розвивати й удосконалювати всі види сільськогосподарського виробництва. До речі, всі вони в однаковій мірі потребують уваги. Ми живемо в час бурхливого розвитку й шалених темпів життя, щодня в рослинництві, тваринництві з’являється щось нове. Проґавив — відстав, або й назавжди лишився позаду. Тому не можу стверджувати, що робимо ставку на щось одне. Розвиваємо всі напрямки, тим більше зараз, коли є розуміння, підтримка й допомога від дітей.

Звісно, були періоди, коли займалися становленням чогось одного, потім іншого, але зараз важливим є все. З рослинництвом, звісна річ, значно простіше. Чверть віку працюю в цій галузі, за багато років склалася чудова команда фахівців. Ми розуміємося на технологіях і в найнесприятливіший рік можемо отримати хороший результат. З тваринництвом складніше. Серйозно свинарством і молочарством почали займатися дещо пізніше. Тому доводиться багато вчитися, переймати досвід інших. Молочарство, хоч воно й було практично завжди, можна назвати наймолодшим напрямком, бо насправді розвиток є тоді, коли починаєш підходити до нього з точки зору сучасних технологій.

Слід підкреслити й те, що всі напрямки виробництва тісно пов’язані між собою, і коли все зосереджено в одних руках, керувати простіше. Наприклад, розвиваючи сферу послуг і мережу збуту харчових продуктів, споживачам потрібно запропонувати якісний продукт. У цьому ми можемо бути певні тільки тоді, коли самі виробили сировину — м’ясо, молоко, овочі тощо. У свою чергу, молоко і м’ясо найкращої якості можна отримати, лише використовуючи високоякісні корми. А їх не буде без застосування певних технологій на полі. От ми з вами й вибудували ланцюг, де кожна ланка важлива, і недопрацювання на одній із них може звести нанівець працю всього колективу.

— Тому й збудували власний комбікормовий завод?

— Чималий досвід роботи в рослинництві сформував такий підхід до виробництва: хочеш зробити щось добре — зроби сам. Чомусь в Україні так складається, що на ринку дуже велика пропозиція посівного матеріалу і кожен продавець вихваляє свій товар. Повірив, купив, посадив — а обіцяного не отримав. Тому вже давно самі вирощуємо посівний матеріал і використовуємо головним чином його, щоб бути впевненим у результаті. Не можу сказати, що всі продавці недобросовісні, але інколи трапляються, й тоді виробництво дає збій. Тому й вирішили спорудити свій комбікормовий завод. Слід мати на увазі, що не вся вироблена зернопродукція однакової якості. Маючи власне комбікормове виробництво, ми можемо регулювати, худобі яких технологічних груп яке зерно давати.

Точна інформація про якість корму важлива для виробництва. Наприклад, якщо трапляються збої з молочною продуктивністю чи приростами, знаємо, що причину треба шукати деінде, а не в кормах. Тому й прагнемо, щоб якомога більше інгредієнтів корму були власного виробництва.

Наш комбікормовий завод устаткований найсучаснішим обладнанням і повністю автоматизований. Там працює лише один оператор. Щомісяця виробляємо 1000—1200 т комбікорму — головним чином, для власних потреб.

Я твердо переконаний: коли маєш тваринництво, обов’язково треба самим виробляти корми. Тоді можна бути спокійним за продуктивність і здоров’я тварин і, звісно, за якість виробленої сировини.

— Чи мають проблеми з реалізацією молока?

— Яку роль відіграє Асоціація виробників молока для розвитку молочного скотарства? 

— Яким для підприємства був 2012-й і які плани мають на новий рік? 

— Що б побажали собі й колегам по молочному цеху в новому році?

Відповіді на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (13), грудень 2012