На заводі ми маємо дві лінії електроживлення. Коли одну лінію вимикали, автоматично перемикалися на іншу. Зараз цього не відбувається, бо автоматику вимкнули. Тож найбільші проблеми, коли обидві лінії вимикають.

У нас є генератор, закриваємо ним 60% роботи заводу. Взяли в оренду, коштує це чимало, але виходу іншого немає. Ще один купуємо, але наразі є проблеми з поставками.

Ми розуміємо, чому це відбувається, нікого не звинувачуємо. Головне, аби попереджали завчасно, ми б могли підготуватися. На рівні області проводили наради, зробили групу, попередньо вирішили, що у разі планових відключень попереджати виробників за 10−15 хвилин. Але нас це особливо не рятує — так швидко виробництво ми не зупинимо і не переведемо на генератор.

Як це впливає на собівартість виробництва? Напряму, це додаткові витрати, на генераторах дорожче працювати. До того ж з 1 грудня енергетика дорожчає.

Якщо розкласти наші витрати, то основна стаття, зрозуміло, це сировина — 70%. У решту 30% входить енергетика та інші затрати. Але частка енергоскладової зростає. Нам доведеться це розповсюджувати на кінцеві ціни. Поки не збільшували, але це питання на розгляді. Десь на 5% ціна зросте. Це пов’язано не лише з енергетикою, бо і фермери піднімають вартість молока. І не на 10−20 копійок, а на 50. Якщо перевести це підняття разом з вартістю доставки та іншими витратами, то ціна молока виросте десь на 1 грн.

Ми не унікальні в цій ситуації, вона плюс-мінус однакова у всіх молокозаводів. Хоча нас рятує генератор. Бо я знаю заводи, які працюють по дві годин на добу, хтось по вісім годин. А деякі взагалі не можуть запуститися. Молочне виробництво — це тривалий процес, не можна на годину запуститися і відключитися.

Що нам допоможе? Принаймні аби за пів години попереджали про відключення. Щоб ми встигли швидко переналаштуватися. Ми вже це робимо, міняємо енергетичні щити. Хоча і це не просто. Бо одна справа, коли живлення заточене на один чи два щити. Натомість нам треба вносити корективи, розподіляти живлення по цехах, відділеннях.

Обленерго, дійсно, просили скоротити споживання на 50%. Тобто вони кажуть, що навантаження має бути ось таким. Це різні цифри, але у середньому 50%. Відтак перейшли працювати на нічний час, хоча у нас і так цілодобове виробництво. Просто основне навантаження переносимо на ніч.

Молоко — базовий продукт. За моїми оцінками, загальне споживання молочної продукції впало десь на 10%. Але попит і пропозиція плюс мінус вирівнялися, бо багато підприємств закрилось.

Якщо говорити про молочні господарства, то їх число не змінилося. Багато хто подивився на молоко по-іншому у світлі війни. Це завжди жива копійка. У перші місяці, коли не було реалізації зерна, воно витягнуло багато господарств. Хоча, звісно, рослинництво вигідніше, менше турбот.

Але ті, хто займаються молочним виробництвом, продовжують працювати. За останні роки виробництво молока фермерами виросло на 4−6%. У домогосподарствах ситуація протилежна, люди здають корови.

Наразі ми переробляємо на добу у середньому 150 тонн молока. Улітку це 200−300 тонн. Планувати щось неможливо, працюємо по ситуації. Але ми не опускаємо руки. Не відмовляємось від виробництва якихось продуктів. Навіть ввели новий — безлактозну сметану.

Latifundist.com