— Вадиме Петровичу, як би Ви охарактеризували поточний стан молочної галузі України?

— У 2010 році загальне виробництво молочної продукції, порівняно з 2009 р., на жаль, зменшилося. Знизилися також обсяги переробленого молока. Тому не можна навіть сказати, що ситуація в молочній галузі задовільна. Вона, скоріше, є незадовільною. Складною.

З чим це пов’язано? Оскільки ми всі працюємо в умовах ринкової економіки, будемо оперувати ринковими поняттями. Проаналізуємо стан ринку та купівельну спроможність. Сьогодні, наприклад, купівельна спроможність українського споживача стала нижчою, ніж була у 2009 р. Інфляційні процеси та підвищення цін не дають змоги йому забезпечити себе навіть продуктами стандартного споживчого кошика. Ще одна причина, яка на сьогодні впливає на ситуацію, це система ціноутворення, яка тепер існує в молочній галузі. Рівень цін на молочні продукти в Україні зараз абсолютно такий самий, як у Європі. До того ж усім відомо, що розмір заробітної плати в Європі й в Україні є різним. Ці дві причини — низька купівельна спроможність та високі ціни — взаємопов’язані, тому зрозуміло, чому рівень споживання зараз знизився.

Що обумовлює високі ціни? По-перше, криза на сировинному ринку. З 1990 р. у нас в країні поголів’я худоби неухильно знижується, і за останні роки призупинити цей процес, на жаль, не вдалося. Фахівці галузі мають сподівання, що новий уряд має бажання реформувати галузь і є надія, що йому це вдасться. За попередніх урядів було, щоправда, прийнято чимало програм, але це були програми більше для звітності, а не для справи, і на ситуацію в молочній галузі вони фактично не вплинули. Щоб змінити ситуацію на молочному ринку, треба, перш за все, змінити її на ринку молочної сировини.

Хотілося б відмітити й наступне. Сьогодні молочна галузь України обмежена у виході на іноземні ринки. Існують, наприклад, певні обмеження щодо виходу на ринок Російської Федерації, але всі розуміють, що реально основними іноземними ринками для України наразі є ринки країн СНД. У Європі нас ніхто не чекає.

Тому, на мій погляд, нам слід думати про таке. По-перше, про розвиток і наповнення нашого внутрішнього ринку. По-друге, ми повинні розвивати експорт до країн СНД.

Підсумовуючи коментарі стосовно поточного стану галузі, можу сказати, що останні два роки галузь перебуває у стані стагнації. Не падіння, а саме стагнації.

— Як Ви вважаєте, що може сприяти покращенню ситуації в галузі?

— По-перше, потрібно на рівні Уряду навчитися чесно говорити про реальний стан речей. Протягом усіх років нашої української незалежності цифри, які надавав Державний комітет статистики України, не відповідали дійсності. Це стосується і обсягів виробництва молока й чисельності поголів’я. Реальний стан кардинально відрізняється від того, що ми бачимо у статистичних звітах.

Для того щоб впливати на ситуацію, слід, перш за все, її реально оцінити. Спеціалісти повинні сісти й проаналізувати реальну ситуацію і наявні ресурси. І лише з'ясувавши це, можна приступати до розробки дієвих кроків щодо виведення галузі з тієї ситуації, що склалася.

По-друге, потрібно навчитися прогнозувати баланс споживання. На рівні Уряду мала б працювати група аналітиків, які б прогнозували баланс споживання молочних продуктів внутрішнім ринком, оцінювали — скільки при цьому можна відправляти на експорт, у разі власного недовиробництва визначали необхідні обсяги імпорту.

Отже, якщо ми почнемо реально оцінювати ситуацію і робити ринкові прогнози, нам буде легко визначати напрямки розвитку галузі. А напрямків є кілька. Адже не можна вести розмову лише про розвиток сировинної бази, або лише про розвиток галузевого законодавства. Лише комплексний підхід дасть змогу покращити ситуацію.

— Які Ваші прогнози щодо шляхів розвитку українського молочного ринку?

— Думаю, що український ринок буде розвиватися так само, як він розвивався в інших країнах. Наприклад, обов’язково відбуватиметься консолідація активів, будуть гучні злиття та поглинання. Активізації процесів консолідації можна очікувати у найближчі два роки.

Було б непогано, якби в Україні було три великі компанії, кожна потужністю, скажімо, 1 тис. т на добу, яким би належало 50% ринку. Мені б хотілося, щоб це були українські компанії.

— Вадиме Петровичу, чи вважаєте Ви можливою таку форму співпраці виробника молока і переробника, за якої вони могли б бути об’єднані, скажімо, у рамках холдингу чи іншої юридичної форми?

— В Україні це нереально. Єдина реальна стратегія на даний момент — створення виробничих кооперативів. Це може бути кооператив, де одним із співвласників є молокопереробник, а іншим — громадське формування села. Але при цьому сам кооператив повинен бути окремою юридичною одиницею і розвиватися за власною стратегією.

— На Вашу думку, які кроки можна зробити для покращення ситуації в молочному секторі?

— Перше, певні речі слід робити під жорстким контролем держави. Сьогодні існують ветеринарні лікарі на підприємствах. Їхнім завданням є контроль якості молока, яке надходить на переробку. Можна стверджувати, що попри наявність цих лікарів, у нас всього одиниці підприємств, які приймають молоко дійсно за ДСТУ. Якби виробник молока знав, що молоко якості, яка не відповідає нормам, не прийме ні одне підприємство, то він за тиждень зробив би все, щоб довести якість молока до потрібного рівня. А сьогодні, у разі відмови прийняти некондиційне молоко виробник везе його на інший завод і там його беруть.

Слід навчитися дотримуватися правил. Якби цього вдалося досягти, ситуація б кардинально та швидко змінилася.

Друге. Деякі функції Міністерства аграрної політики доцільно було б передати фаховим громадським об’єднанням і при цьому заборонити здійснювати атестацію підприємств чиновникам. Той механізм атестації молокопереробних підприємств, який на сьогодні існує, є корупційним.

Щоправда, з громадськими об’єднаннями теж є складнощі. У нас зараз лише у молочній галузі 4 об’єднання, а повинно бути одне, але потужне, яке мало б високу репутацію і могло б реально впливати на стан речей.

Третє. До посередників, заготівельників молока, слід застосовувати такі ж правила і висувати такі самі вимоги, як і до переробних підприємств. Тобто посередники також повинні проходити атестацію. І це стосується як транспорту, який вони використовують, так і заготівельних пунктів та персоналу.

— Чому відбуватиметься консолідація активів на українському молочному ринку?

— Чому нині дуже принагідний момент для «входження в ринок»?

— Чи вистачить місця на ринку невеличким заводам?

— Яким має бути альянс виробників та переробників?

— Чому 99% виробників молока вважають, що переробники на них «наживаються»?

— Скільки має коштувати готовий молочний продукт?

— Що і куди буде експортувати Україна?

— Чи чекають нас у Європі і чи отримає Україна у найближчі 5 років дозвіл на експорт українських молочних продуктів до Європи?

Повна версія інтерв’ю із Вадимом Чагаровським у журналі «Молоко і ферма», №3, грудень 2010

Розмову вела Тетяна Антоненко,  International Dairy Magazine