—  Анатолію Івановичу, коло ваших бізнес-інтересів досить широке. Що привело вас у молочну справу?

—  Переробкою молока ми займаємося з 1994-го. Кілька років до того імпортували в Україну різні товари, але коли проаналізували стан справ, зрозуміли, що треба мати ще й зустрічний експортний потік, і найкраще, коли то буде молочна продукція. Нашим першим переробним підприємством став Тетіївський маслозавод, а першим продуктом, що пішов на експорт, – казеїн. Потім ми придбали Кам’янець-Подільський сирзавод «Лактіс» і в 1997-му запустили першу в Україні лінію з виробництва сиру «Гауда». Він став другим молочним продуктом, який ми почали експортувати. Згодом ми купили ще низку підприємств, модернізували їх і значно розширили асортимент молочної продукції.

Нині на території України працюють десять виробничих майданчиків. Російську частину бізнесу «закриває» Останкінський молочний комбінат. Щороку переробляємо майже 625 тис. т молока. Вироблене поставляємо українським споживачам та на міжнародний ринок.

— Чому обрали для компанії не зовсім українську назву «Мілкіленд»?

— Якщо компанія націлена на те, щоб поставляти продукцію в інші країни і розширювати міжнародні ринки збуту, то і її назва має бути зрозумілою для іноземців – тоді її продукція стає популярнішою. Ось так 2001-го і з’явилася компанія з новою назвою «Мілкіленд» – спочатку під юрисдикцією Панами, а згодом Нідерландів. Нині наш головний офіс в Амстердамі, а всі активи в Росії й Україні належать голландському холдингу Milkiland N. V., акції якого в кінці минулого року було розміщено на Варшавській фондовій біржі.

— Що спонукало зареєструвати компанію в одній із західноєвропейських країн?

— Ми поставили собі мету зробити компанію публічною, а значить, цікавою і зрозумілою для інвесторів. Коли компанія стає публічною за європейським законами, усі великі транзакції стають достатньо прозорими. У нашому випадку, наприклад, під час здійснення будь-якої операції, голландське законодавство вимагає прозорості щодо того, хто кінцевий бенефіціар, звідки в нього гроші, чому він це робить, які ризики. Частина пакету акцій холдингу належить іноземним інвесторам, а для них дуже важливо знати й розуміти, що насправді відбувається в компанії. Залучення коштів іноземних інвесторів змушує саму компанію працювати прозоро за світовими стандартами, та й перед акціонерами стоять високі вимоги. Крім того, публічність компанії робить її менш привабливою для рейдерських атак.

— На яких засадах розбудовуєте бізнес і яких принципів намагаєтесь дотримуватись?

— Завжди орієнтуємося на споживача. Наш принциповий підхід до справи – виробляти потрібно те, що сам готовий споживати. Якщо ти виготовляєш щось таке, що тобі самому не до вподоби, – це недовгостроковий бізнес і неправильний підхід. Наприклад, такий варіант: сьогодні будь-якою ціною «склепав» бізнес, а завтра його продав і накивав п’ятами, – нас не влаштовує. Ми завжди налаштовані на довготривалість. А ще конче важливо правильно зорієнтуватися на світовому ринку і визначити, в чому твої переваги. Якщо ситуація складається не на твою користь у країні, де маєш чи плануєш справу і скоріш за все програєш, краще цим не займатися. У таких випадках ми не входимо в бізнес або ж згортаємо його.

Зрештою, успіх будь-якого починання залежить від людей. Потрібно сформувати команду фахівців, які будуть вести і розвивати справу. І коли ця команда виготовляє продукти, затребувані на ринку, працює ефективно, от тоді й розумієш, що бізнес склався і становить собою конкретну цінність.

Я пишаюся своєю компанією. За обсягами переробки молока в Україні ми є одними з перших. Ми й далі будемо розвиватися, зберігаючи лідерські позиції, тому що маємо кістяк, він сформувався не за один рік.

— Яку планку ставите нині?

— У нас все йшло від продукту до продукту. Спочатку ми навчилися виготовляти якісні сухі молочні продукти: казеїн, молоко, вершки. Наступним етапом став хороший сир. Нинішнє завдання – виготовляти якісну незбирану молочну продукцію. Цей напрям ми інтенсивно розвиваємо в Росії і з цією метою придбали Останкінський молочний комбінат. Обсяг незбираної молочної продукції в загальному продажі компанії займає дуже несуттєву частку. Однак на молочному ринку це один із найважливіших сегментів. Щоб стати стабільною національною компанією, нам потрібно розвивати саме цей напрям.

— На які обсяги переробки планують вийти?

— Як складаються стосунки з постачальниками сировини? Чи є конфлікт інтересів?

— Яким може бути майбутнє тих, хто залишиться в галузі? На що орієнтуватися і в якому напрямку рухатися?

На ці та інші питання можна знайти відповіді у журналі «Молоко і ферма», №2 (5), червень 2011

Розмову вела Олена Мельник