«Є відповідь від ЄС. Вона досить об'ємна та знаходиться на перекладі. Десь 13 травня буде вироблена спільна позиція та представлена на обговорення», — уточнюють в уряді.

Питання наявності в Україні системи реєстрації кормових добавок, еквівалентної європейській, вельми актуальне і може бути критичним для такої групи українських експортерів:

• м'яса птиці та м’ясних продуктів;
• молока та молочних продуктів;
• рибної продукції, яєць.

«У разі відсутності ефективної еквівалентної європейській системи державного контролю безпечності кормів Україна може зазнати економічних та іміджевих втрат вже найближчим часом. Насамперед, відсутність такої системи означає, що кормам вітчизняного виробництва просто не будуть довіряти, а відтак і не стануть купувати на ринку ЄС, побоюючись, що такі корми є небезпечними», — вважає також автор дослідження «Реєстрація кормових добавок, зареєстрованих в ЄС: оптимальна модель для України» виконавчий директор ГО «Український центр європейської політики» Любов Акуленко.

Тобто ЄС може в будь-який момент підняти питання визнання безпечності продуктів харчування тваринного походження з України, якщо по ланцюгу простежуваності виробник не зможе показати, що тварина споживає безпечні корми. Відтак ЄС може запровадити тимчасові обмеження на експорт відповідних продуктів тваринного походження.

Крім того, якщо Україна не зможе довести, що вона здатна підтвердити безпечність кормів, якими годують тварин, із яких потім отримують харчові продукти тваринного походження, така сама недовіра існуватиме й щодо харчових продуктів тваринного походження, вироблених в Україні. Це також може негативно вплинути на експортні показники харчової промисловості.

Водночас на внутрішньому ринку виробники кормів будуть продовжувати нести зайві витрати на державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів, адже існуюча в Україні система реєстрації, на відміну від європейської, передбачає реєстрацію однієї і тієї ж самої добавки, преміксу або готового корму кожним виробником. Всі ці витрати на реєстрацію закладаються у вартість відповідної продукції і, врешті-решт, перекладаються на плечі кінцевого споживача, що знижує конкурентність вітчизняного виробника.