Володимир Мірненко, ТОВ «Пьотінгер Україна»

Корова, що споживає 20 кг сухої речовини корму, може давати 24 кг молока за день, а може й 36 кг. Одні й ті ж 20 кг СР, але однакові вони лише на перший погляд. Ми вже чітко усвідомили у рослинництві, що добрива дуже різняться за вмістом діючої речовини і розчинністю. Те саме стосується кормів: молоко отримуємо не з кілограмів кормів, а з поживних речовин (протеїну й енергії) у них і перетравності. Чим відрізняються раціони з перетравністю 60% і 85%? Як, згодовуючи стільки ж корму, отримувати більше молока?

Економіка та критерії оптимізації раціону

Оптимізація раціону — це вже давно не питання папірця і калькулятора. Існує безліч програмних продуктів, що можуть оптимізувати раціон за 20, 30 чи навіть 60 показниками (якби тільки ці показники ви мали у звіті про результати лабораторного аналізу ваших кормів). Кожна оптимізація має конкретну мету — і в даному разі це максимальне збільшення споживання і надоїв. На жаль, у таких програмах економічна сторона відіграє не основну роль (а часто просто не враховується). Чи запитує ваша програма про вартість компонентів раціону чи про закупівельну ціну на молоко?

Європейці користуються простим критерієм оцінки економічної ефективності того чи іншого компоненту раціону — це відношення вартості одного кілограма молока до одного кілограма корму. Якщо це відношення близьке до 2 (кілограм молока коштує в два рази більше, ніж кілограм корму), то даний компонент може бути використаний у раціоні в будь-якій кількості (відповідно до фізіологічних потреб корови). Коли ж ця цифра близька до одиниці (кілограм молока коштує стільки ж, скільки й кілограм корму), то економічний ефект від його згодовування дорівнюватиме нулю.

Приклад. Закупівельна ціна молока становить 4,20 грн./кг. Усі компоненти раціону, що коштують до 2,10 грн./кг (половина вартості кілограма молока), будуть економічно привабливими для ведення молочного бізнесу. Компоненти з вартістю від 2,10 до 4,20 грн. за кілограм можуть бути використані як частина змішаного концкорму, однак вартість цієї суміші не має перевищувати 2/3 вартості кілограма молока (4,20×2/3=2,80 грн.). Пропускати через тваринництво куповані концкорми з вартістю, більшою від вартості молока, буде збитково. Концкорми власного виробництва можуть бути використані, якщо вони дорожчі за молоко не більше, ніж на 20% (4,20×1,2=5,04 грн.). Фактично це означатиме утримання тваринництва на прибутки з рослинництва.

Зауваження. Цей критерій стосується виключно економічної складової. Забезпечити достатнім рівнем енергії високопродуктивних корів на стадії роздою чи в першій половині лактації без дорогих концкормів практично неможливо. Нестача енергії стане причиною кетозів. Тут варто застосовувати економічно збиткові корми, щоб зберегти здоров’я та чисельність поголів’я.

Цей метод може бути орієнтиром для визначення частки того чи іншого компоненту або заміни його дешевшим аналогом (при цьому має лишатися збалансованість суміші). Кілька висновків можна зробити вже зараз:

• вартість більшості концкормів робить їх непривабливими для молочного бізнесу; соєвий шріт по 10 тис. грн. тонна може принести прибуток при закупівельній ціні на молоко не менше 15 грн./кг;

• повністю відмовитися від концкормів неможливо, однак їх частку можна знизити. При низькій закупівельній ціні на молоко концкорм виконує роль необхідного компонента для збалансування раціону, а не джерела молока. В Україні є підприємства, що доять до 5,5–6 тис. кг на корову за рік і використовують 10% концкормів в раціоні. Австрійські фермери при надоях в 7–7,5 тис. дають 20–25% концентратів. Можливо, в даний час це економічно виправдано;

• при низькій частці концкормів хороші надої може забезпечити лише якісний грубий корм.

Перетравність корму та як її поліпшити

5% того, що потрапляє на кормовий стіл, має лишатися незʼїденим, решта 95% будуть використані таким чином:

1 — для підтримання життєдіяльності та збільшення маси корови;

2 — для утворення молока;

3 — пройдуть транзитом, тобто: все корисне, що потрапило в корову, виходить з неї, ніде «не зачепившись».

Завдання підвищення перетравності якраз і зводиться до того, щоб мінімізувати третій із перерахованих способів використання корму.

За результатами дослідження науковців зі штату Вісконсін (США), коефіцієнт конверсії раціону (ККР) має лінійну залежність від перетравності раціону (ПР), див. графік 1. Іншими словами: чим більша перетравність раціону, тим більше молока можна отримати з одного спожитого кілограма сухої речовини. Дослідження в українських господарствах свідчать, що ККР тут на рівні 1,2. Це означає, що 40% раціону не перетравлюється і проходить через корову марно. При споживанні 20 кг СР на корову за день господарства в середньому отримують 24 літри молока. Піднявши перетравність раціону до 85%, можна отримати ККР на рівні 1,8 і доїти 36 кг молока від кожної корови, що з’їдає ті ж 20 кг СР.

Графік 1.

Залежність конверсії раціону від його перетравності

Від чого ж залежить перетравність раціону? Він складається з концентрованих та грубих кормів. Якісний збалансований концкорм має сталі значення перетравності (зазвичай навіть не проводять аналіз на перетравність, а беруть готові табличні значення). Перетравність раціону значною мірою залежить від перетравності грубого корму.

Грубий волокнистий корм складається з внутрішньої частини клітин та клітинних стінок (схема 1). Внутрішня частина клітини має перетравність від 95 до 100%. Якось вплинути на цю перетравність (позитивно чи негативно) практично неможливо. Клітинні стінки можна розділити на три види клітковини:

• Лігнін — в організмі корови не перетравлюється. У шлунково-кишковому тракті може затримуватись до 14 днів, займаючи місце та знижуючи відчуття голоду і добове споживання раціону (корова почуватиметься ситою). Має погану здатність зв’язувати інші компоненти клітковини та протеїн, роблячи їх при цьому неперетравлюваними. Чим старіша рослина, тим більше в ній лігніну.
• Целюлоза — може перетравлюватися в межах від 20 до 80%. Її перетравлення потребує часу та енергії, однак вона істотно впливає на рівень надоїв та жирність молока.
• Геміцелюлоза — перетравлюється в межах від 50 до 90%. Це найпростіше перетравлювана частина клітковини. Збільшує надої та жирність молока. Чим молодша рослина, тим більше геміцелюлози у загальній структурі клітковини.

Схема 1.

Структура волокнистого корму*

*Тут і далі зазначено показники перетравності відповідних компонентів люцерни.

Загалом клітинна стінка може мати перетравність від 25 до 70%, і саме ця різниця має вирішальний вплив на перетравність раціону. Підвищення перетравності клітинних стінок є значним резервом у збільшенні надоїв із грубих кормів.

Дослідження в Альбертському університеті (Канада) довели, що підвищення перетравності клітинної стінки на 1% збільшує споживання СР на 170 г на корову за день та підвищує надої на 250 г (Oba and Allen, 1999, J. Dairy Sci. 82:589). Іншими словами: піднявши перетравність клітинної стінки з 25% до 29% (на 4%), ви можете збільшити надій на 1 л на корову за день (у перерахунку на базову жирність). При перетравності клітковини 25 і 70% різниця в надоях сягає 11 л (11 разів по 4%). Це саме ті 11 літрів, які ми недоотримуємо, коли корова, споживаючи 20 кг СР корму, дає 24 л молока, а не 36.

Якщо перетравність клітковини настільки важлива, то логічно буде спитати: як її підняти? На перетравність клітковини можна впливати — і це стосується вибору сорту, фази укосу, довжини нарізки та якості бродіння.

Вибір сорту. Це не стільки впливає на перетравність, скільки визначає технологію наступних дій. Отримати високоперетравний грубий корм можна практично з будь-якого сорту чи гібриду, але технологія для кожного має бути своя. Якщо ви обираєте низьколігнінові сорти, то отримаєте значно ширше «вікно» для заготівлі високоперетравного корму. Впродовж 7–10 днів низьколігніновий сорт триматиметься в оптимальній фазі щодо вмісту протеїну, енергії та матиме високий рівень перетравності. Разом з тим будьте готові до нижчих урожаїв з гектара та нижчого вмісту енергії і протеїну в кілограмі корму. Низьколігнінові сорти більше схильні до вилягання та відмирання після укосу, а багаторічні гірше переносять морози. Звичайні сорти стійкіші, дають більші врожаї та вищий вміст поживних речовин. Однак оптимальне «вікно» для укосу в них — 3 дні. При заготівлі звичайних сортів протягом 9–12 днів ви отримаєте 1/3 корму з недобором поживних речовин, 1/3 оптимального корму та 1/3 — з низьким рівнем перетравності. Заготовляти високоякісний корм з високим рівнем перетравності зі звичайних сортів можливо, однак потрібно уважніше стежити за оптимальною фазою та мати достатньо техніки для швидкого завершення укосу.

Фаза укосу. Це основний фактор, що визначатиме перетравність корму. Ще кілька років тому експерти визначали оптимальну фазу для укосу за співвідношенням енергії, протеїну та клітковини, і для бобових це фаза бутонізації. Зараз основним критерієм оптимальної фази є достатній рівень перетравності клітковини, і для бобових це кінець вегетації та початок бутонізації (в найстарших рослин злегка прощупується потовщення на місці майбутніх бутонів).

Сінаж молодої люцерни: до потрапляння в рубець та через 48 годин у рубці.	Сінаж люцерни, що зацвіла: до потрапляння в рубець та через 48 годин у рубці.

Як видно з фото 1 і 2 під мікроскопом, клітковина з сінажу молодої люцерни за 48 годин в рубці практично перетравилась, тоді як клітковина з сінажу люцерни, що зацвіла, лишилася без змін. Перетравність клітковини — одне з основних джерел жирності молока та його кількості. Скошувати раніше означає дещо втратити у врожайності з одного гектара, однак за сприятливої погоди можна зібрати ще один, додатковий, укіс. Із корму з молодої люцерни можна буде надоїти значно більше.

Довжина нарізки. Якщо хтось займає робоче місце — це добре чи погано? Коли він це робить із користю — добре. Коли займає робоче місце без жодного толку — йому потрібно допомогти піти. Це повною мірою характеризує ситуацію з перебуванням грубого корму в рубці. Рубець влаштований таким чином, що пропустити в наступні відділи шлунка він може лише фракції, менші за 1,1 см (саме тому частки, довші за 11 мм, відносять до структурної клітковини). Довші частки відригуються, повторно пережовуються, насичуються слиною (лужне середовище), проковтуються та підтримують pH рубця у потрібному діапазоні, чим захищають тварину від ацидозів. Довжина нарізки визначає час перебування корму в рубці, єдиному місці в корові, де може перетравлюватися клітковина. Довша нарізка — це триваліше перебування грубого корму в рубці, зниження споживання за добу, але, разом з тим, повніше перетравлення клітковини. Якщо ми ставимо завдання підвищити вихід молока з кілограма корму, то резерв — у перетравності клітковини з грубого корму (а це плюс 11 літрів на корову за день!), і нарізка має бути такою, аби забезпечити жуйну активність.

Американський гуру з годівлі корів Гордон Джонс про довжину нарізки говорить так: «Обмеження щодо максимальної довжини нарізки люцернового силосу чи сінажу нам дає не корова, а траншея. Для корови було б краще, якби частки люцернового силосу мали довжину 8–12 см. Питання у можливості втрамбувати таку масу в траншеї. Нарізка має бути максимально довгою, яку ви можете втрамбувати. З практики це 4–6 см (фото 3)». Це можна забезпечити практично будь-якою технікою. Для спеціалізованих причепів-підбирачів така нарізка є стандартом. Кормозаготівельні комбайни для цього оснащуються спеціальними трав’яними ножами. Рулонні преси мають змогу втрамбовувати масу краще, ніж у траншеї, тому стандартною нарізкою для них є 6–8 см.

Фото 3. Оптимальна нарізка для трав’яного силосу 4–6 см.

З 2010-го року американці практикують новий метод заготівлі кукурудзяного силосу —шредледж. Відмінність від класичного способу — у повнішому подрібненні зерна корн-крекером та довшій нарізці. Довжина фракцій при цьому коливається в межах 3–3,5 см. Завдяки довшій нарізці збільшено перетравність клітковини. Завдяки більшому подрібненню зерен піднято перетравність вуглеводів. Виключно зміною розмірів фракцій вдалося підняти надої на 1 літр на корову за день.

Коли корм із молодої рослини має хорошу перетравність, нарізка просто мусить бути довша, оскільки молода коротко порізана рослина не має структурності й не подразнює стінки рубця. Корм із молодих рослин споживається краще і збільшуються надої з одиниці спожитого корму.

Що робити, коли з тої чи іншої причини корм заготовлено в пізній фазі і в ньому надлишок неперетравної чи важкоперетравної клітковини? Якщо ви заготовили люцерновий силос з оптимальною нарізкою 4–6 см, а лабораторний аналіз показав більше 40% НДК (нейтрально-детергентна клітковина, по суті — клітинна стінка) і більше 30% КДК (кислотно-детергентна клітковина, по суті — НДК за винятком геміцелюлози), то вам допоможуть ножі в кормозмішувачі. Надмірний вміст КДК затримуватиме перетравність клітковини. У рубці не потрібні ті, хто займатиме робоче місце без толку, і, зменшуючи їх розміри, ми допомагаємо їм швидше звільнити рубець.

Те ж саме стосується соломи та сіна. Для хорошого рівня перетравності корму в рубці ми маємо створити щільний плавучий мат, на якому будуть затримуватись концкорми, довше не опускатимуться і тому повніше перетравлюватимуться. Щільність мата створюється довшими частками сінажу та трав’яного силосу. Плавучість забезпечують сіно та солома. Сінаж втрачає плавучість через 7–8 годин, солома підтримує плавучість мата 16–17 годин. Водночас, солома — це стара рослина. Злакові мають оптимальну перетравність на початку виходу в трубку, а солому отримують з рослини, що відплодоносила. Це величезне джерело важкоперетравної та неперетравної клітковини. Солома надмірної довжини без толку займатиме місце в рубці та знижуватиме споживання. Солома правильної нарізки — до 2 см з рівними, гострими краями. Щоб зберегти плавучість соломи, ми маємо зберегти трубку стебла цілою. «Пожована» солома, що на відчуття як вата, підходить для підстилки, але ніяк не для годівлі. Приготувати таку солому за допомогою кормозмішувача практично неможливо, тут потрібен подрібнювач соломи.

У будь-якому разі з’їдене має вийти з рубця за 48 годин (у звіті про лабораторний аналіз звертайте увагу не лише на загальний рівень НДК, а й на перетравну частку за 48 годин). Якщо це стара рослина (наприклад, солома), то їй потрібно допомогти вийти, механічно зменшивши її розміри. Корм із молодої рослини за цей час розкладеться сам. Коли ж його надмірно подрібнити, то він вийде з рубця до того, як клітковина розкладеться. Корм лише частково перетвориться на молоко.

Якість бродіння. Цей фактор на рівень перетравності впливає неістотно. Справді, після того, як корм потрапив до траншеї, склад його клітковини практично не змінюється. Однак якість бродіння має визначальний вплив на кількість споживання корму. Якщо ми заготовимо корм із високим рівнем перетравності, але зберігатиметься він із порушенням технології, то «запхнути» потрібну його кількість у корову буде практично неможливо.

Аналіз роботи австрійських молочних ферм показує, що надої з грубих кормів у них становлять 4,5–5 тис. літрів та 2–3 тисячі з концентрованих. На хороших українських підприємствах цифрові показники такі ж, але у нас все навпаки. Ми маємо значні резерви у збільшенні надоїв саме з грубих кормів. За сьогоднішньої економічної ситуації концентровані корми не можуть виконувати функцію джерела молока. Концкорм — це засіб балансування раціону та забезпечення необхідного рівня енергії на певних стадіях високопродуктивних корів. Знизивши частку концентратів, ми можемо утримати надої на хорошому рівні, лише збільшивши перетравність грубих кормів. Для цього потрібно зробити ось що:

• почати укіс так, щоб закінчити його у фазі бутонізації;
• нарізати не для власної зручності, а для потреби корови (для люцернового силосу та сінажу — 4–6 см);
• забезпечити якісне бродіння (оптимальна вологість, хороше трамбування, надійна герметизація).

Сьогодні, коли доїти з концентратів економічно невигідно, ми маємо навчитися доїти виключно з грубих кормів 5 тисяч літрів молока на корову за рік. Коли криза мине і ціни на молоко та концкорми повернуться до розумних меж, наростити надій за допомогою концентрованих кормів не буде складним завданням.