Мінімальні інвестиції, технологічний підхід і любов до справи — все, що знадобилося для виведення молочного напряму в ТОВ «Івниця» Житомирської області на новий рівень. Як за два з половиною роки тут налагодили виробничий процес, збільшили продуктивність тварин більш як удвічі, а якість молока довели до екстраґатунку, ми дізналися в заступника директора з тваринництва Андрія Рибаченка.

— Пане Андрію, яке місце в господарський діяльності підприємства посідає молоко?

— Наше господарство займається рослинництвом і тваринництвом. Із 2015 року активно розвиваємо молочне скотарство, впроваджуючи нові технології. Можна сказати, що за цей період тваринництво вийшло на рівень рослинництва, і не тільки обсягами виробництва, а й за відчуттям бізнесу. Виробництво молока стало навіть рентабельнішим, ніж рослинницької продукції.

— Наскільки вважаєте молочний бізнес перспективним? Плануєте розвиватись?

— Звісно. Нещодавно завершили реконструкцію доїльної зали, розрахованої на 720 голів дійного стада. Наразі доїмо 360 корів, тому насамперед нарощуватимемо поголів'я, щоби вона працювала на повну потужність. Загалом майбутнє ферми залежатиме від умов, які диктуватиме ринок. Побачимо, чи вигідно буде виробляти молоко. Минулого року його рентабельність була достатньо привабливою. Цьогоріч собівартість виробництва зросла, а от ціна на молочну сировину не змінилась. Усе-таки будемо дивитись, як далі складатиметься ситуація на ринку.

— Розкажіть про новий етап в історії «Івниці».

— Коли я прийшов сюди працювати в 2015-му, тут утримувалося 450 корів. Доїли тоді 4 тонни молока на добу — менше 10 кг на фуражну корову. Всього великої рогатої худоби було 1100−1200 голів, зокрема й бичків, яких тримали завжди й донині займаємося їх дорощуванням. Оскільки ми обрали інтенсивний напрям розвитку молочної ферми, зменшили поголів'я, але збільшили продуктивність худоби. Зараз доїмо 350 корів, середній добовий надій становить 23 кг молока на корову.

— Завдяки чому це вдалося зробити?

— Тоді корів доїли в залі типу «ялинка» 2×12 та в молокопровід, від якого відразу відмовилися. Всіх тварин перевели на безприв’язь. Доїльну залу модернізували.

Налагодили технологічний процес годівлі корів та вирощування молодняка. Насамперед перевели худобу на збалансовані раціони з покупними білковими кормами — соняшниковий або соєвий шріт, премікси, білково-вітамінні добавки. Також почали використовувати лизуни, придбали кормозмішувач із програмою контролю годівлі.

Молодняку покращили умови: замінили старі дерев’яні індивідуальні будиночки на сучасні американського типу, придбали молочний «шатл» для випоювання телят. До появи молочного таксі складно було управляти температурою молока, перемішувати замінник до однорідної маси та дозувати. Телятникам доводилось носити бідони та відра. Наразі робота стала легшою, а процес контрольованим.

Значну увагу почали приділяти здоров’ю тварин, зокрема провакцинували все поголів'я.

У французів запозичили та підлаштували до своїх потреб технологію вирощування худоби в пересувних секціях, які називаємо верандами. Це простий бокс, обладнаний годівницями та поїлкою, спереду колеса, ззаду — фаркоп. Тут утримуємо телят віком 2−6 місяців. Одна веранда розрахована на 18−20 голів, але ми тримаємо по 16. Такі мобільні секції зручні в обслуговуванні. Прибирати їх дуже легко: піднімається задня частина веранди і навантажувачем двічі на тиждень вичищається.

Мобільні веранди для утримання телят 2-6 місяців.

Завдяки цій технології один телятник обслуговує 600 голів молодняка. В його обов’язки входить роздача корму і прибирання. Завдяки всім нововведенням маємо більший вихід телят порівняно з показником два роки тому.

— Чому вирішили реконструювати доїльну залу?

— Обладнання застаріло й вичерпало свій ресурс. Із 24 доїльних апаратів справно працювало лише 15. Доводилося часто викликати спеціалістів сервісного центру, який містився далеко. Тому вирішили оновити обладнання.

Доїльну залу модернізували в два етапи. Було важко, не вистачало фінансування, бо розраховували лише на власні оборотні кошти, вторговані від реалізації молока. У перший рік оновили половину зали: залишили старий каркас, усі робочі апарати перенесли на одну сторону, а на протилежній встановили нову підвісну частину та 12 доїльних апаратів. Минулого року зробили другу половину, встановили систему відкачування молока та промивки молочної лінії.

— За якими критеріями підбирали устаткування?

— Щоб бути першими, треба працювати з першими. На сьогодні в Україні 3−4 постачальники якісного доїльного обладнання. Підходящого вибирали спільно за трьома основними критеріями — ціна, якість і сервіс. Зупинились на компанії «ДеЛаваль».

Центр сервісного обслуговування міститься поруч — у Житомирі. Всяке трапляється, не тільки вдень, а й уночі та у вихідні. Один дзвінок — і через 20 хвилин спеціалісти на місці. У нас триразове доїння, зала працює 12−13 годин на добу. Коли запустимо новий корівник, доїтимемо 21 годину, 3−4 години залишиться на промивку обладнання. Мусимо бути впевнені, що в разі поломки проблему швидко усунуть. Процес доїння має бути безперервним. Корова не трактор, у неї двигун не заглушиш, доїти треба щодня.

— Чи виправдалися ваші сподівання?

— Звісно. До реконструкції виробляли молоко вищого ґатунку, а з моменту встановлення системи промивки отримуємо сорт екстра. Встановили програму управління стадом DelPro. Крім того, користуємося автоматизованими програмами TMR Тracker та Unifоrm Agri. Всі три дали змогу технологічно підійти до групування тварин на фермі та управління стадом.

Не можу сказати, що виробничі показники миттю поліпшилися. Знадобився певний час. Спочатку в нас працювало 60 чоловік, нині — 26, з яких практично 80% працюють вахтовим методом. Завдяки автоматизованим програмам обліку та управління працівники ферми більше часу тратять на корисну працю. Система DelPro веде комплексний облік результатів доїння, збирає та аналізує інформацію про кожну корову. Тепер не потрібно робити зайвих записів. На основі даних доїння плануємо раціон та режим годівлі.

Саме собою налагодження технології дало свої результати. Вважаю, що почали працювати правильно, контролюємо всі процеси в господарстві. Ми не прив’язані до місця. Де б я не був, з будь-якого куточка країни можу перевірити, як подоїли чи нагодували корів. Для цього не треба щоразу заходити в корівник.

— Як змінилася продуктивність корів?

— Чи змінилися пріоритети у виробництві молока після того, як налагодили технологічний процес?

— Які мають резерви зниження собівартості виробництва молока?

— Куди поставляють сировину?

— Які складаються стосунки з переробником?

— Що є найскладнішим у роботі молочного комплексу?

Відповіді на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 3 (46), червень 2018.