За підтримки |  


Молочний бізнес поверхового підходу не пробачає

 

Анатолій Вітрук, директор ТзОВ «Прогрес»


 

ТзОВ «Прогрес», що у Волинській області, одне з кращих молочних підприємств України. Його могла спіткати доля багатьох молочних ферм, які в часи незалежності не зуміли перейти на нові технології. Однак керівництво підприємства вирішило розвивати молочний напрям, який за останні два-три роки показав стрімку динаміку росту. Як «Прогрес» ішов шляхом прогресу, розповідає директор господарства Анатолій Вітрук.

— Анатолію Олександровичу, на Міжнародному молочному конгресі 2018 ТзОВ «Прогрес» отримало нагороду «За стрімку динаміку розвитку». Як вважаєте, чому відзнака прийшла до вас саме зараз?

— Тому що останніми роками багато інвестували у виробництво і маємо хороші результати, хоча тваринництвом почали займатися ще за радянських часів. Так склалося, що на початку двотисячних поїхав до Ізраїлю, де навчався протягом трьох тижнів. Ізраїль був і залишається країною — лідером технологій молочного скотарства. Після повернення критично оцінили ферму: доїмо 3 тис. кг на корову за рік. Потрібно було вирішувати: або займатися тваринництвом професіонально, або вирізати худобу, як усі інші господарства в районі. Зійшлися на першому. На той момент утримували 2 300 голів ВРХ, з них 700 дійних корів. Всю худобу залишили, а приміщення реконструювали.

Молочне скотарство — нелегкий бізнес, до якого треба ставитися серйозно. Або робиш, як потрібно, або тебе викинуть з ринку. Тут поверхових речей чи дріб'язків немає. Корова — це жива істота, з якою треба працювати, як із людиною. Навіть складніше, бо людина говорить, а корова тільки мукає. В нашому районі працювало понад тридцять молочних ферм, нині немає жодної, крім нашої.

Крок за кроком розвивали тваринництво. Вступили в Асоціацію виробників молока, яка й донині допомагає, консультує. Відвідували семінари, конференції, бо за фахом я інженер, тому довелося вивчити деякі аспекти тваринництва. Пам’ятаю першу лекцію Ельмана Оруджова, який казав, що корову, яка дає 15−20 кг молока, треба вибраковувати. Тоді думав: коли таке буде, і чи буде взагалі? Наші корови давали 10 кг, і ми кожну берегли. А нині таких низькопродуктивних корів справді вибраковуємо.

Особливу увагу приділяли технології виробництва молока, вдосконалювали її у кожному блоці. Без цього ніяк. Якщо ланцюжок урветься в одному місці, то наслідки будуть страшними для всього виробництва. Значну увагу почали приділяти заготівлі грубих кормів. Корм має бути якісний і смачний, щоб корова споживала понад 20 кг сухої речовини. Для цього треба заготовити його по-господарськи — підібрати гібрид чи сорт рослини, придбати спеціальну техніку, побудувати силососховища, вчасно зібрати й накрити корм. Кормова база — це питання номер один на фермі.

Звісно, якісний корм це не тільки продуктивність, а й здоров’я худоби. Поряд із годівлею важливою ділянкою роботи є ветеринарні заходи, особливо в сухостійний та новотільний періоди. Також важливо профілактувати інфекції, бо нині виникають хвороби, які важко лікувати.

В інших країнах зменшують використання антибіотиків у тваринництві, бо дбають про здоров’я нації. Але в Україні це питання чомусь не на часі. Є й низка інших, які слід вирішувати на державному рівні. Раніше, приміром, був спеціальний режим ПДВ, що допомагало розвиватися.

 — До його скасування працювалося легше?

— Звісно. Ще тоді казав, що скаржитися не потрібно. Розумів це, бо вже сорок років працюю в аграрній сфері. В 2015 році ще діяв спецрежим стягнення ПДВ — аграрії мали 20 млрд. грн. на розвиток своїх підприємств. Нині виділяється 4 млрд. на рік на тваринництво. Спецрежим ПДВ сприяв розвитку. Ми акумулювали кошти, купували техніку для заготівлі кормів, міксери — все вкладали у виробництво, а не клали на депозити в банки чи сейфи. Це була нормальна продумана система. Допоки виробники молока не сплачують податок на прибуток. Якщо й цієї пільги позбавлять, то буде «чорний день». Оборотних коштів не вистачає, взяли кредит у банку 20 млн. гривень. Без цього неможливо жити, бо виробничі затрати зросли на 20−25% порівняно з 2017 роком. Відповідно збільшилася собівартість виробництва молока.

— Наскільки пов’язані між собою рентабельність і грубі корми?

— Сучасна кормозаготівельна техніка — розкіш чи необхідність?

— Які плани з розвитку молочного напрямку?

Відповіді на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 5 (48), жовтень 2018

Останні додані

25 черв. 2019 14:20:00

Сучасне виробництво молока: професіоналізм, резерви, інвестиції

28 трав. 2019 14:00:00

Дві речі, в яких криється прибуток сучасної ферми

4 квіт. 2019 09:40:00

Починаємо завжди з себе

14 бер. 2019 15:00:00

Між двома світами

13 лют. 2019 11:40:00

Перспективи українських крафтових сирів

24 січ. 2019 13:00:00

Молочний бізнес поверхового підходу не пробачає

25 груд. 2018 13:30:00

Два в одному, або Як із мінусів зробити плюси

20 лист. 2018 14:50:00

Цікаво працювати, коли є результат