Так склалось, що останнім часом на тлі подій в країні та ситуації на ринку все частіше то тут то там з’являються пафосні пости і розповіді про молочне тваринництво та про надприбутки в ньому, при цьому наводяться якісь розрахункові дані без посилання на реальну інформацію про витрати і заробітки фермерів.

Уже протягом тривалого часу команда консультантів GLOBAL AGRO FINANCE (GAF) та Консультаційного центру АВМ (КЦ АВМ) збирає інформацію і на основі даних конкретних молочних підприємств проводить порівняльний економічний аналіз ефективності їхньої роботи. Перший висновок, який можна зробити, — лише по рівню надою на МТФ не можна говорити про рівень прибутковості. Крім того, в молочному бізнесі, як і в будь-якому іншому, варто брати до уваги ще й розмір підприємства, бо чим більше утримується дійних корів та чим більший надій, то при правильному підході підприємство може бути прибутковішим.

Стійка тенденція до укрупнення молочних ферм спостерігається в усьому світі.

Втім ніхто не заперечує, що й малі господарства можуть бути економічно доцільними та успішними, але, як показує практика, лише тоді, коли власник безпосередньо працює на фермі. Саме особиста залучена праця власника виступає ключовим фактором у забезпеченні ефективності та успішності бізнесу. Прототипом таких господарств є європейські сімейні молочні ферми.

Як на українських фермах співвідносяться розмір дійного стада, молочна продуктивність та маржинальність, зображено на графіку 1. Для аналізу ми використали дані з українських МТФ щодо структури собівартості виробництва.

Як показують розрахунки, доїти вигідно лише від 9000 кг на фуражну корову на рік при чисельності дійного стада від 1200 корів. Однак варто зазначити, що найприбутковішими є підприємства із кількістю від 2400 фуражних корів та річним надоєм від 11 000 кг молока на фуражну корову на рік (таблиця 1).

За інформацією ДССУ, станом на 1 січня 2022 року в Україні 48,2% корів (або 205 тис. голів) утримувались на підприємствах із розміром дійного стада менше 500 корів (таблиця 2).

Тобто, майже половина промислових корів України утримуються на підприємствах, які збиткові або на межі збитковості. Ще й до цього часу багато хто обманюється і рахує результативність роботи, наприклад, беручи за основу собівартість, а не справедливу вартість власно вирощених кормів. Зокрема, кукурудзяний силос може коштувати 600 грн./т, солома — 200 грн./т, сінаж — 200 грн./т, а сіно — 1500−2000 грн./т, що фактично є штучним зниженням справедливої ціни вдвічі, а в деяких випадках і в 10 разів. Так, ринкова ціна соломи — 1500−2000 грн./т. Дуже важливо рахувати собівартість виробництва, виходячи з ринкової вартості кормів та реально оцінювати ситуацію на МТФ.

Підсумовуючи, озвучу кілька порад стосовно того, куди рухатись і що робити нашим підприємствам:

• МТФ до 1200 корів — покращувати ефективність, створювати бізнес із переробки та реалізації кінцевої продукції, розвивати паралельно супутні проекти із тваринництвом і масштабуватись;
• 1200−2400 корів — постійно покращувати ефективність, переглянути можливість масштабування і за нагоди зробити це;
• понад 2400 корів — постійно покращувати ефективність, за можливості та бажання — масштабуватись.

Майбутнє молочної галузі за великими фермами.

Олександр Назарко, директор GLOBAL AGRO FINANCE. Разом з командою, члени якої спеціалізуються на різних напрямках молочного виробництва, надає консультаційні послуги в Україні та за її межами. Зокрема особисто спеціалізується на таких питаннях, як аудит, економічний аналіз та управління МТФ, кризис-менеджмент, розробка концепцій і стратегій розвитку молочних ферм та експертний супровід при їх будівництві. Досвід роботи в молочній галузі 10 років.

avm-kc.org.ua