— Пані Євгеніє, що Вас підштовхнуло зайнятись молочним бізнесом?

— Ми почали займатися сільським господарством 2003 року. Абсолютно випадково. Наша компанія займалася продажем зерна та цукру. Справи йшли непогано. Якось до нас звернувся один із районних чиновників – мовляв, Євгеніє, я знаю Вашу наполегливість, візьміть під опіку одне із господарств району, це не так уже й складно. Не розуміючи всього того, що нас чекає, ми взялися за справу. Як нам сказали, трохи вкладете і трохи більше отримаєте. Наш принцип роботи – працювати ґрунтовно і дуже технологічно. Лише максимально ефективне виробництво принесе максимальний прибуток. Пізніше взяли ще одне господарство, де було 250 корів. Як виявилося згодом, ми не мали права їх вирізати – заборона адміністрації. Ми стали заручниками обставин.

— Виходить, що іншого виходу, окрім як зайнятися тваринництвом у Вас не було?

— Виходить, що так. Тому у 2004 році восени поїхали в «Агро-Союз». Там я вперше почула й побачила, що тваринництво може і має бути бізнесом. Ми серйозно почали думати про реконструкцію та й адміністрація продовжувала поводитись жорстко, шлях був один: займатись тваринництвом серйозно. Взимку 2004 року ми підібрали приміщення для реконструкції, тоді ми не зважилися на будівництво нового комплексу.

В 2005 році ми проїхали Австрію, Голландію, Чехію – визначались, яке поголів’я потрібне. Нас, які нічого не розуміли в тваринництві, австрійці переконали придбати нетелей породи Симентал. А ще тоді ми так розмірковували: від помилок ніхто не застрахований і якщо щось піде не так, то від Голштина не буде ні молока, ні м’яса; а від Симентала хоча б м’ясо буде. Це сьогодні ми розуміємо, що спеціалізація - молоко чи м'ясо - має бути обов’язково. На своєму шляху розвитку молочного скотарства ми зробили чимало помилок. Одна із них неправильний вибір породи. Хоча, якщо подивитися на справу з іншого боку, ті помилки були першим кроком, який ми мали зробити, аби відпрацювати технологію і зрозуміти всю систему роботи.

В 2006-2007 роках ми витрачали багато часу на вивчення нових технологій, набуття нових знань. Нам здавалося, що ми вже стільки всього знаємо. До нас приїжджали гості, оглядали наш комплекс, ми з гордістю про все розповідали. Це вже згодом прийшло розуміння того, що у нас немає чіткої системи обліку і контролю, а ми з гордістю розповідаємо про ті знання, які отримали і вважаємо, що у нас все гаразд.

— Коли ж все-таки прийшло розуміння того, що варто щось змінити?

— Ми дуже динамічно розвивалися, у 2007 році розпочали будівництво нового комплексу. Підібрали устаткування. Закупили Голштинів. Створили для корів максимальний комфорт. Почалися отелення, а продуктивність наших корів всього 19 літрів. Саме тоді, я вважаю, і наступив переломний момент - ми зрозуміли, що успіх справи на 90% залежить від нас самих і від організації праці. Можна мати найсучаснішу техніку і технологію, тварин із високим генетичним потенціалом, але якщо немає організації виробництва, ні те, ні інше не принесе нам успіху.

Тоді ми просто зупинились і розібрали в деталях організацію роботи по кожному блоку виробництва. Крок за кроком елемент за елементом ми склали в систему, яка працює.

Виробництво – це пазл, де усі технологічні процеси узгоджуються. Тільки тоді наша корова на пазлі буде посміхатися і давати 36 кілограмів молока на добу, коли все працює в комплексі як єдине ціле. Це основа, яку ми зрозуміли, і сьогодні нам не страшно говорити про наступну ферму.

— Сьогодні у Вас є система, Ви знаєте, як працювати. А що далі?

— Процес удосконалення безконечний. Ми сьогодні надоюємо 9 тисяч кілограмів молока від корови, Америка – 10 тисяч, а кращі ферми – усі дванадцять. В Ірані зараз отримують 12-15 тисяч кілограмів молока від корови. Нам є до чого прагнути, але удосконалюватися ми можемо лише в системі.

— Що б Ви побажали тим, хто сьогодні займається молочним скотарством?

— Любіть ту справу, якою ви займаєтеся і ставтеся до неї відповідально. В першу чергу – прагніть налаштувати виробництво й досягти результату. Тобто, якщо ви просто працюєте заради роботи, ви ніколи не будете намагатися досягти чогось більшого. Варто прагнути бути кращим. Це змусить вас з’ясовувати та вибудовувати. Треба просто хотіти й любити. Це додасть відповідальності, сили й часу, а також бажання в усьому розібратися.

— Чи варто робити ставку на синхронізацію, якщо у господарстві проблеми із відтворенням?

— Скільки днів потрібно випоювати телят?

— Чому ми інколи забуваємо відлучити теля?

— Як правильно організувати роботу у кожному блоці?

— Чи можна за три місяці із 19 літрів продуктивності досягти 30 літрів? 

— Як система дозволяє контролювати і управляти вхідними ресурсами?

Повна версія інтерв’ю із Євгенією Уваркіною в журналі «Молоко і ферма», №2, вересень 2010

Розмову вела Олена Мельник