«Ми недооцінюємо роль соціального середовища в тому, коли і скільки тварини їдять», — стверджує Емілі Міллер-Кушон.

Вона зауважує, що навіть коли телята утримуються в групах і вирощуються на автогодівницях, їхній смоктальний інстинкт не завжди повністю задовольняється. «Телята дуже мотивовані смоктати», — говорить вона, підкреслюючи, що смоктання, яке не є поживним, пов'язане з вивільненням гормонів, що беруть участь у насиченні та травленні. За її словами, є також дослідження на людських немовлятах, які показують, що смоктання допомагає заспокоїти дитину і забезпечити знеболювальний ефект після болючих процедур.

«Смоктання саме по собі не є проблемою, — зауважує вона. — Проблема в тому, що для нього немає відповідних умов. Саме тоді може виникнути перехресне ссаня одне одного, смоктання оточуючих предметів і жування, що може стати шкідливою звичкою.

Щоб подолати потребу смоктати, Міллер-Кушон запропонувала давати більше молока та випоювати телят із соски, а не з відра. Ще одна стратегія — пропонувати телятам сіно.

«Нам не обов'язково турбуватися про те, щоб давати їм високоякісне сіно, оскільки вони отримують необхідні поживні речовини з молоком і стартовим раціоном, — наголошує вона. — Але коли телята отримують сіно, ми бачимо менше аномальної ротової поведінки, наприклад, перехресне ссаня або смоктання та жування предметів».

Міллер-Кушон вважає згодовування сіна цінним з точки зору поведінки, оскільки воно задовольняє природні інстинкти телят їсти те, що вони хочуть. За її словами, дослідження показали, що  згодовування сіна перед відлученням збільшило споживання стартерного зерна або принаймні не зменшило його.

Дослідження її власної команди також показали, що співвідношення споживання стартерного зерна до споживання сіна з часом збільшується, тому телята їдять більше стартеру, коли наближаються до критичного періоду відлучення.

Вона також вважає, що згодовування неподрібненого чи нарізаного сіна вволю є найбільш корисним для телят і надає найбільші можливості для ротових маніпуляцій. Вона та її колеги виявили, що коли сіно подрібнювалося, телята все одно сортували його без жодної різниці у зменшенні нетипових оральних маніпуляцій.

Після відлучення телята, яких годували подрібненим сіном у змішаному раціоні, насправді більше сортували його, ніж ті, які отримували сіно і стартерне зерно як окремі інгредієнти перед відлученням.

«Отже, якщо ви хочете дати телятам сіно, просто дайте їм його і подивіться, що вони з ним робитимуть», — порадила вона.

У всіх її дослідженнях сіно пропонували одночасно з введенням стартерного зерна. Але Міллер-Кушон вважає, що сіно особливо важливе під час відлучення, коли телята мають високу мотивацію до перехресного ссання.

За її словами, інші дослідження показали, що забезпечення телят сіном також може позитивно впливати на здатність телят до навчання.

«Загалом бачимо переваги від того, що телятам дають сіно на ранніх етапах життя», — резюмує вона.

Нагадаємо, що утримання в парах впливає на навички соціальної конкуренції молочних телят.

За матеріалами The Dairy Herd