Валерій Алєксєєв, консультант із заготівлі ADDCON 

Ми вже звикли до такої стандартної процедури як контроль сечовини в молоці. Є певні норми щодо її вмісту і ми розуміємо, як на певні показники реагувати і які зміни в раціоні необхідні. Сечовина утворюється в печінці з аміаку, коли є надлишок протеїну чи дефіцит вуглеводів. Утім на кількість аміаку, що потрапляє в печінку, впливає не тільки збалансованість раціону, а й кількість аміаку, яка утворюється в силосі та сінажі, і потім разом із загальнозмішаним раціоном потрапляє в рубець корови.

Аміачне отруєння у корів — поширена проблема. При важких формах прояву тварини відмовляються від кормів та води. У корів виникає тремор і судоми, прискорюється дихання й серцебиття, з’являється здуття та діарея. У найскладніших випадках корова може загинути за лічені години. На перебіг хвороби впливає концентрація аміаку, тривалість дії (навіть низьких концентрацій), стан здоров’я тварини, умови утримання.

Аміак в раціоні: допустимі межі

Які ж є норми вмісту аміаку в загальнозмішаному раціоні та як його збалансувати? Безпечною нормою в годівлі може бути 0,5% аміаку (NH₃) від спожитої сухої речовини (СР). Загальна кількість небілкового азоту (NPN), до якого разом з аміаком входять небілкові сполуки азоту (наприклад, аміди, вільні амінокислоти, нітрати та інші азотисті сполуки), — не більше 1% від СР спожитого корму.

Слід наголосити, що основні наукові та польові дослідження на цю тему проводяться з сечовиною, але треба пам’ятати, що в аміаку в 2 рази більше азоту і він більш небезпечний для тварин.

Отже, максимально корова може спожити за добу не більше 120 г аміаку. Давайте по результатах лабораторних досліджень порахуємо, чи маємо саме такий показник. При використанні в раціоні 9 кг сухої речовини кукурудзяного силосу та 3 кг злакового чи бобового силосу в середньому маємо:

• 60−65 г аміаку в кукурудзяному силосі (9−10% від загального азоту) та
• 80−100 г у трав’яному силосі (15% від загального азоту). Тобто разом маємо 140−165 г, що на 15−40% перевищує допустиму межу.

Управління вмістом аміаку в грубих кормах

Давайте з’ясуємо, чому утворюється аміак в силосі та сінажі і як зменшити його накопичення.

Фаза розвитку рослини

Фаза розвитку рослини має великий вплив на кількість небілкового азоту в зеленій масі. Бобові культури зазвичай мають більший вміст протеїну, тому й азоту під час фази активного росту в них утворюється більше. Маючи у своєму розпорядженні велику базу лабораторних досліджень, можу впевнено стверджувати, що ймовірна більша кількість аміаку (наприклад, в люцерні перед бутонізацією) не призводила до перевищення верхньої допустимої межі аміаку від загального азоту: процент NH₃ від загального N.

Успішність ферментації

Це напевно один з головних чинників утворення аміаку. Неналежна висота скошування, надмірна тривалість прив’ялювання і порушення технології роботи з зеленою масою в полі, — все це сприяє накопиченню в матеріалі клостридій, бацил, лістерій та ін. Якщо їх своєчасно не зупинити, особливо клостридії, отримаємо високий вміст аміаку, а разом з ним масляної та оцтової кислоти, велику кількість токсинів, біогенних амінів і інших продуктів розпаду (графік 1). Про показники ідеального трав’яного силосу вже розповідалось у статті «Ідеальний трав’яний силос» («Молоко і ферма» № 1/2024).

Графік 1.

Вплив силосування на якість протеїну в трав’яному силосі

Джерело: Jones, 2001.

Швидкість відбору

При низькій швидкості відбору готового силосу з місць зберігання, особливо на тлі неналежної технології відбору, дріжджі швидко метаболізують молочну кислоту, рН зростає. За таких умов у силосі знову починають швидко розвиватись клостридії та інші мікроорганізми.

Як зменшити накопичення аміаку

Є чимало рекомендацій щодо висоти скошування, якості та швидкості технологічних процесів. В цій публікації з’ясуємо, як можна вплинути на процес утворення аміаку завдяки консервантам.

Відомо два основні способи, якими користуємося, щоб не допустити зростання анаеробної мікрофлори (клостридії, лістерія тощо). Вони відрізняються від методів упливу на аеробну мікрофлору (пліснява, дріжджі), коли достатньо швидко зменшити доступ свіжого повітря (якісне трамбування, швидке та якісне вкриття).

Щоб «приборкати» анаеробні бактерії треба або (1) інтенсивніше прив’ялювати зелену масу, або (2) забезпечити швидке підкислення. Пам’ятаймо, що в кислому середовищі (рН <4,5−4,0) клостридії не гинуть, але їхня активність пригнічується. Тому якщо покладаємось на цей спосіб, то треба забезпечити чистоту зеленої маси і менше її забруднення під час технологічних процесів.

Прив’ялювання до більш високих рівнів сухої речовини теж має свій зворотний бік. По-перше, це іноді призводить до збільшення часу перебування маси в полі, що значно сприяє росту клостридій. По-друге, при збиранні більш сухої зеленої маси комбайном збільшуються фізичні втрати, що призводить до зменшення врожайності на 5−20%.

Є ще один шлях — застосування хімічних консервантів, — який в Україні допоки масово не використовують, тому що, на перший погляд, здається, що такий підхід дорожчий порівняно з тими, які вже застосовуємо. Втім, багаторічний досвід співпраці з українськими фермами демонструє, що використання хімічних консервантів — це не тільки витрати, але й вищий вихід протеїну та краща перетравність НДК. Таку масу корови охочіше споживають, дають більше молока з вищим умістом жиру на тлі зменшення витрат на ветеринарні препарати.

Які консерванти обирати

Біологічні консерванти для трав’яного силосу слід обирати, зважаючи на швидкість зниження рН, що й дозволяє швидше зупинити розмноження клостридій. Саме показник умісту аміаку (% NH₃) від загального азоту підкаже, який продукт краще обрати. Порівнюючи їх, звертайте увагу і на рівень рН, — для трав’яного силосу чим він нижче, тим краще. Як зазначалось вище, низьким рН ми не вбиваємо клостридії, а лише пригнічуємо їхню активність. Коли їх багато, рН може піднятися знов, і процеси псування пришвидшаться.

У своїй практиці я вже багато років використовую Кофасіл Лак. Його створено таким чином, щоб вироблялось багато молочної кислоти і, головне, швидко. Уявіть, що серед 2000 природних штамів L. Plantarum, було обрано тільки два. Вони життєздатні в динамічних умовах траншеї (враховано всі можливі зміни температури, рН, вологості, наявності цукрів), розмножуються швидше інших і дають найкращу конверсію цукрів (у тому числі геміцелюлози) в молочну кислоту. Також їм притаманні захисні механізми, які дозволяють краще конкурувати з іншими бактеріями — менш ефективними або шкідливими.

З хімічних консервантів я обираю Кофасіл Ліквід. Він вбиває і не дає розповсюджуватись клостридіям та іншим збудникам на відміну від хімічних консервантів, що містять у своєму складі мурашину кислоту і не вбивають клостридії, а лише зменшують рН та створюють для них некомфортні умови. З Кофасіл Ліквід приємно працювати, для нього не потрібні спеціальні аплікатори, можна використовувати штатні. Він не корозійний (для демонстрації цього я навіть занурюю в нього руку), що зручно в умовах, де важко дотримуватись жорстких правил техніки безпеки.

Більш детально про критерії використання консервантів під час заготівлі злакових та бобових трав можна дізнатись із публікації «Консерванти для сінажу: плацебо чи дієвий інструмент?» («Молоко і ферма» № 2/2023).

Завітайте на наш сайт https://www.kofasil.com.ua/

У 2025 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber).