— Пане Джонсе, ви досить довго працювали ветеринарним лікарем, згодом консультантом, проектантом і менеджером на молочних фермах. Що спонукало стати інвестором та співвласником молочного бізнесу?

— Ідея збудувати власну ферму виникла, коли я попрацював сім років у одній із найбільших молочних компаній США — «Феа оукс дейрі». Тамтешнє дійне стадо сягає 16 тис. корів. Молоко виробляють на п’яти молочних фермах, наразі будують шосту. Ми починали з нуля, тобто з розробки проекту. Після спорудження виробничих майданчиків я працював менеджером із комфорту та годівлі тварин.

Коли бачу корівник, розумію, яке обладнання слід використати, як організувати рух тварин і розподілити людей, щоб виробництво було ефективним. Тому й задумався: а чому б не збудувати власну ферму, на яку б усі рівнялися ― будь то умови утримання корів, рівень продуктивності, якість молока чи захист довкілля? І коли трапилась нагода, став одним з інвесторів (20%) молочної ферми «Сентрал сендс». Розробив проект і модель управління виробництвом. Упродовж п’яти років безпосередньо керував фермою, вирішував, що краще для наших тварин, переймався рутинними питаннями. Більшу частину свого часу проводив на фермі. Для мене це стало чудовою нагодою бути в курсі всього, що відбувається в галузі, й брати активну участь у виробництві молока.

— Попри зайнятість на власній фермі, ви не припиняли консультувати інших виробників?

— Звісно, ні. Працював і досі працюю, в міру своїх сил і можливостей, як консультант. І не тільки у США, а й в інших країнах світу. До мене за порадою звертаються молочарі з Аргентини, Колумбії, Китаю, і я готовий ділитись із ними знаннями й досвідом. Мені приємно, що там працюють ферми, які я проектував і допоміг налагодити виробництво.

Не раз відвідував Росію. Наприклад, у Липецькій області консультував кілька господарств із великими комплексами на 2-3 тисячі голів, читав лекції, проводив семінари й тренінги.

Доводилось бувати і в Україні. Співпрацював із компанією «Агро-Союз», як лектор брав участь у конференції «Молочні ріки».

— Що для вас цікавіше — консультувати чи самому виробляти молоко й бути власником бізнесу?

— Мені подобаються обидва заняття. Та все ж особливе задоволення отримував упродовж перших п’яти років, коли розробляв дизайн, будував власну ферму і керував нею.

Як консультант, я можу подорожувати, бачити інші культури, їхнє ставлення до тварин, обов’язково розповідаю про нашу культуру.

Кожна країна мене чимось вражає, незалежно від того, чи це Індія або Китай, чи Аргентина або Колумбія. Наприклад, в Індії мене найбільше вразило ставлення до корови, яка вже не дає молока, інакше кажучи ― «вийшла на пенсію». Для індусів корови — священні тварини. Їх просто відпускають у «вільне плавання». Вони самі добувають собі корм, сновигають вулицями і за них уже ніхто не несе відповідальності.

— Пане Джонсе, ви обмовилися, що задумували власну ферму як зразок для наслідування. Чи вдалося реалізувати задум?

— Міркуйте самі. 2011-го на «Сентрал сендс дейрі» було 4200 отелень за рік і лише чотири випадки зміщення сичуга у новотільних корів. Середня добова продуктивність тварин (порода джерсей та помісь голштина й джерсея) ― 32 л. Показники якості теж чудові, соматика не перевищує 150 тис./см³. Отже, зі здоров’ям корів, їхньою продуктивністю та якістю молока все гаразд. Чим не приклад для наслідування?

— Невже зовсім немає проблем зі здоров’ям худоби?

— Правильніше буде сказати, що захворюваність нам удалося звести до мінімуму. Метаболічні розлади, кетоз, зміщення сичуга — захворювання, від яких потерпають високопродуктивні корови, — трапляються вкрай рідко, головним чином, завдяки правильній годівлі та постійному догляду й спостереженню. Наприклад, відповідальні за секцію роздою під час доїння йдуть до доїльної зали, перевіряють наповнення рубця і стан вимені. Якщо виникають сумніви, корову позначають та спостерігають за нею в загоні.

Нині найважливішим нашим завданням є контроль захворюваності на мастит, навіть якщо взяти до уваги, що показники соматики лише 140-150 тис./см³. Щодня через доїльну залу проходить більше 10 тисяч корів: тричі по 3400. На таку кількість тварин трапляється два-три випадки захворювання на мастит. Легко порахувати, що маститних корів у стаді буде приблизно третина відсотка (це в середньому 9 тварин із 18, що перебувають у так званому шпиталі). У США середній показник ― 2-4%. На такому тлі наша ферма виглядає зовсім непогано.

— Якої стратегії дотримуєтеся щодо годівлі тварин?

— Відомо, щоб давати молоко, корова має їсти. Тому треба зробити так, щоб годівниці ніколи не були порожніми. Особливо коли корови повертаються до своєї секції одразу після доїння. Це головне правило.

Звісно, велику увагу приділяємо якості грубих кормів ― їх у раціоні 50%. Культури, з яких виготовляють сіно, силос чи сінаж, треба зібрати у відповідну фазу стиглості рослин, правильно законсервувати. Якість перевіряємо за вмістом нейтрально детергентної клітковини, сирого протеїну та неструктурних вуглеводів. До раціону додаємо інгредієнти з високим умістом неефективної клітковини. Це супутні продукти переробної промисловості — насіння бавовнику, зерново-спиртова барда, пивна дробина, жом. Але їх кожна корова має отримувати не більше 4 кг (у перерахунку на суху речовину).

Кормосуміш роздаємо раз на добу і на 3-5% більше, ніж потрібно тваринам. Кожні дві-три години підгортаємо, а вранці, коли корови їдять більше, робимо це частіше. Відповідальні за годівлю щодня звітують про залишки корму на кормовому столі.

Велику увагу приділяємо годівлі й комфорту сухостійних корів. Нам удалося розробити такий раціон, завдяки якому підтримуємо однаковий рівень споживання сухої речовини впродовж усього сухостійного періоду. Корови отримують необхідну кількість поживних речовин, не набирають зайвої ваги і не худнуть, а їхній рубець готується до споживання великої кількості корму.

Найбільший плюс такої годівлі в тому, що одразу після отелення ми досягаємо хорошого наповнення рубця. Таким чином ми попереджуємо кетоз і зміщення сичуга. До того ж корова швидше набуває позитивного енергетичного балансу і вже за сорок днів буде готова до запліднення.

Піклуючись про раціон сухостійної корови, ми заздалегідь дбаємо про її здоров’я після отелення, даючи тваринам можливість у повній мірі реалізувати свій генетичний потенціал.

Завдяки такому підходу до годівлі у нас відпала необхідність готувати кілька раціонів, залежно від продуктивності чи фази сухостою, як це робить більшість американських фермерів. У нас їх усього два: один для дійних і один — для сухостійних корів. Ми балансуємо раціон відповідно до генетичного потенціалу тварин, а він у всіх наших корів однаково високий.

— У чому ще секрет успіху?

— Напевне, в тому, щоб створити ефективну модель управління всією фермою. Тут слід урахувати технічні характеристики обладнання, особливості утримання, доїння й годівлі тварин, а також графік та злагодженість роботи команди.

Розробляючи власну модель, ми керувалися принципом: врахувати всі потреби тварини, щоб вони могли реалізувати свій генетичний потенціал. Я завжди кажу, що всі проблеми в господарстві пов’язані з генетикою фермера, а не корови.

Також важливо ефективно використати власні ресурси (наприклад, заготовляючи грубі корми) й мінімізувати вплив людського фактора. Я вважаю, що обом фермам — «Сентрал сендс» та «Феа оукс» — цього досягнути вдалося.

— Яких основних принципів дотримуються під час роботи з людьми і тваринами? 

— Якою має бути чисельність оптимальної ферми з точки зору ефективності?

— Який проект корівника найкращий з точки зору фахівця з комфорту корів?

На ці та інші питання читайте відповіді у журналі «Молоко і ферма» № 2 (15), квітень 2013.