Іноземці в українському молочному бізнесі — не дивина. Хоч би якими  незвичними й незрозумілими здавались умови, що в них доводиться працювати, заморських фахівців не перестає вабити безмежний потенціал аграрної України. Бельгієць за походженням, менеджер молочної ферми СТОВ «Ломовате» (Черкаська область) і співробітник французької компанії Euralis Кріс Франкен свій український успіх пояснює багатим  досвідом у молочному скотарстві та європейським підходом до роботи.

— Крісе, коли і як почалася ваша історія на молочній фермі СТОВ «Ломовате»?

— Все почалось у липні 2010 року, коли я приїхав в Україну у справах бельгійської компанії, в якій тоді працював. Наша діяльність була пов’язана із зерновим бізнесом. В Україні, зокрема на Черкащині, планували побудувати елеватор. В один із своїх вихідних познайомився з французом — співробітником компанії Euralis. Як з’ясувалося, ми працювали в одному регіоні. Він запропонував зайнятися розвитком молочної ферми на сільськогосподарському підприємстві у селі Сагунівка, що було в їхньому підпорядкуванні. Я погодився. Так почалася наша співпраця.

— Якими були враження, коли ви вперше приїхали на молочну ферму?

— Першим було питання: з чого почати? Адже всюди був безлад і бруд, старі приміщення, зламане обладнання. Всього було 600 корів дійного стада. Середня добова молочна продуктивність на корову не перевищувала 8 л. Тварин тримали на прив’язі в чотирьох корівниках. Оглянувши їх, я обрав найменш занедбаний, і ми взялися його «реанімувати». Сюди перевели кращих корів. Водночас удосконалювали годівлю, додали до раціону соєвий та соняшниковий шріт. Так працювали близько року, продуктивність наших корів за цей час зросла з 8 до 15–16 л молока. Ми були задоволені такими результатами і зупинятися не збиралися. Я був упевнений, що скоро дійдемо до 20 літрів. Було чітке розуміння, що найголовнішими є базові корми, і коли почався посівний сезон, ми засіяли люцерною 300 га. Придбали нову сільгосптехніку для заготівлі. У червні 2011-го зібрали перший укіс.  

У 2012 році придбали два танки-охолоджувачі, а в 2013-му встановили доїльну залу. З цього моменту на фермі почався новий етап — не лише для колективу, а й для корів.

Протягом трьох тижнів я день і ніч був на фермі. Зміни в організації виробництва починалися з простих пояснень у корівнику й закінчувалися навчанням доярок у залі, як доїти корів за протоколом. В результаті наших спільних зусиль у кінці 2013 року середньодобовий надій на корову зріс до 26 л. Та все ж в основі росту — якісні грубі корми, доїльна зала — це якість молока. За якісніше молоко нам платили на 40 копійок більше, тому інвестиції в доїльне обладнання окупилися практично за рік.

Усі навколо говорили, що більше молока означатиме більше проблем, але я в це не вірив. Нині доїмо 30 л на добу і 9500 л молока на рік на фуражну корову. Це результат шестирічної роботи над якістю кормів, навчання персоналу, вдосконалення менеджменту і створення комфорту для тварин.

— На прив’язі змогли б отримати такі ж результати?

— Думаю, що 26 л надоїли б, і то був би максимум. Неприв’язані корови почуваються вільніше, у них постійно є корм і вода, їм комфортніше навіть у спеку. Що стосується найвищої якості молока, то її на молокопроводі не отримаєш. Якість — це наша репутація, тому має для нас важливе значення. Euralis виробляє якісне насіння, ми, в свою чергу, — якісний корм і молоко.  

— Вам доводилось працювати на молочних фермах у Європі?

— Мої батьки фермери. У нас було 120 дійних корів і 100 голів молодняка, тобто від 200 до 250 голів загального стада. Корів доїли у залі. Обробляли 50–60 га землі. Це був сімейний бізнес. Працювали тільки батько, мати і я. У трирічному віці я вже допомагав доглядати за телятами. Зараз мені 37 років, а фермерського стажу — майже 35. У цьому сенсі я вже пенсіонер, хоч і молодий.

— Що дається важче в українських умовах: працювати з людьми чи вибудовувати технологію?

—  В Україні без проблем можна виробити 10 тонн зерна з гектара. Для цього є родючий ґрунт і лише потрібна відповідна техніка. Коли йдеться про корову, то тут, звісно, не все так просто.

По-перше, потрібно заготовляти якісний силос та сінаж. Наступний крок — це розбудова виробничих процесів, а для цього потрібне їх глибоке розуміння. Я помітив, що на українських молочних фермах найбільша проблема в тому, що між зоотехніком, агрономом, керівником господарства та фінансовим директором виникає конфлікт. У нас він відсутній, бо я сам обіймаю всі ці посади. Рішення повинна приймати одна людина, яка добре знає, що відбувається на фермі, і розуміє, приміром, якої якості потрібен люцерновий силос, а не його кількість.

Усім відома ситуація: як тільки ціна на молоко падає, фінансовий директор починає вимагати від зоотехніка економити на годівлі. Так, інколи це потрібно робити, але не постійно, а лише в крайньому разі. А коли прибуток є, хай і мінімальний, годівлю чіпати не можна. Якщо корова дає 10 тис. л молока на рік, її потрібно годувати на 10 тисяч. Всі проблеми починаються з кормів. Якщо керівник розуміє і дивиться на всю ситуацію очима корови, то й бізнес буде успішним. Це не мій секрет, він відомий усім.

Як це зробити в Україні, не знаю. Просто я це вмію, бо сам фермер. Можу виконувати будь-яку роботу: якщо завтра захворіє доярка, я її заміню в доїльній залі, якщо не буде техніка штучного осіменіння, я зможу виконати його роботу, треба — сяду за кермо трактора, треба — розроблю раціон. В принципі це не обов’язково, але я все вмію і завжди ділюся з працівниками своїм досвідом, даю поради, і не тільки доярці чи ветеринару, а й у полі — приміром, на яку глибину орати.

І, що не менш важливо, я європеєць, у мене європейський менталітет і я впроваджую європейські принципи на фермі: не використовую систему бонусів і штрафів, схвалюю ініціативи. Звісно, існують рамки, й остаточне рішення за мною, але я не повинен вирішувати кожне дріб’язкове питання. Наприклад, учора підходить до мене працівник і запитує: «Кріс, як ти вважаєш, як це потрібно зробити?» Я йому відповідаю: «Ми шість років працюємо разом, а ти все ще питаєш». Він прекрасно знає, як треба вчинити, але вагається чи боїться. Дайте людям свободу і вони з задоволенням ітимуть на роботу. У нас в «Ломоватому» ми дотримуємось такої філософії. До речі, колектив складається із 40 працівників і майже всі з нами з самого початку. Якщо ж людині постійно казати, що вона погана, то вона в це зрештою й повірить. Хто від того виграє?

— Яким ви бачите оптимальний розмір господарства в Україні?

— Питання хороше, але відповісти складно. Думаю, що в Україні потрібно будувати великі ферми. Якщо доїти 10–15 корів, прибуток буде дуже маленький. Навіть 50 корів замало. Потрібно наймати працівників, купувати техніку, заготовляти якісні корми — великі затрати, які не окуповуватимуться. Я вважаю, що 400 корів — це мінімальна кількість, з якою можна ефективно працювати. Тим більше, в Європі та США також спостерігається тенденція до укрупнення молочних ферм.

— Ви змогли б управляти фермою на 1000–2000 корів?

— Звісно. Я працював консультантом у Німеччині та Угорщині на фермах, де утримують 2000–3000 голів худоби. Це не складно, якщо знаєш свою справу. В Україні також є хороші фахівці, здатні це робити.

Знаєте, що найбільше заважає в роботі? Я досі не збагну, навіщо так ускладнювати документацію. Намагаюся її максимально спростити. Наприклад, кому потрібен акт на списання соломи на підстилку? Для бухгалтерії? Що це дає? Бухгалтерія повинна працювати на бізнес, а не навпаки. Щомісяця роблю звіт для французів і добре знаю, що їм потрібно, і кажу, що конкретно треба рахувати. Але окрім Excel–файла, який відправляю, залишається ще купа незрозумілих паперів. Шкода, що на бюрократію тратиться  дуже багато часу.

— Нелегко менеджеру-іноземцеві на українській фермі?

— Важко. Інший менталітет, щось не розумію, щось важко пояснити.

— Мовний бар’єр був?

— Звісно. Коли почав працювати, знав лише 10 українсько-російських слів, а через 6 тижнів уже мав перші розмови по телефону. Було складно, траплялись і кумедні випадки. Навіть зараз мені інколи не вистачає слів, хоч учу мову постійно.

— Учите тільки мову? Професійних знань вистачає?

— Усього не знаю і дуже цікаво дізнаватись більше. Кажуть, дві людини завжди знають більше, ніж одна. Я був вражений, коли у 2014 році відвідав молочні ферми у США, де доять 45–46 л молока на корову. Ми тоді доїли 26–27. Після повернення сказав: «У нас хороша генетика, шукаймо, де молоко». Я поставив мету збільшити продуктивність на 3 літри і ми це зробили.

Україна має великий потенціал в аграрній сфері. Мені подобається не тільки вчитись, а й ділитися з іншими своїм досвідом і знаннями. Проведення Дня французької молочної ферми було моєю ідеєю. На прикладі нашої ферми хочу показати, що в Україні реально зробити успішний молочний бізнес, і для цього не обов’язково бути героєм. Я звичайна людина. Сьогодні в костюмі, а коли на фермі, то в звичайному робочому одязі працюю з усіма в команді. Дуже приємно, коли є результат, коли бачиш зміни на краще.

— Плануєте розширяти молочну ферму?

— Ні. Стратегія нашої компанії — це, в першу чергу, насіння. Маємо власний завод з його виробництва і близько 80 років досвіду, який хочемо використовувати в Україні. Збільшувати поголів’я не будемо, будемо вдосконалювати те, що є. Нам потрібна ферма, щоб показати, наскільки тісно пов’язані між собою ланки в ланцюзі від поля, через насіння та хороший силос і сінаж до молочної продуктивності. До цього моя увага була зосереджена головним чином на ланках молоко–завод. З вересня більше вникатиму в агрономію, щоб пройти весь шлях — від поля до молокопереробного заводу — і краще його розуміти, а потім передати знання іншим.  

— Що, на вашу думку, найголовніше на виробництві?

— Люди. Їм потрібно пояснювати, чому те чи інше слід робити саме так. Нікому не подобається виконувати необґрунтовані накази. Ми часто збираємось за круглим столом, обговорюємо ідеї і потім разом приймаємо рішення. Якось я помітив значне відхилення при завантаженні одного з інгредієнтів кормосуміші в міксер. Знаю, що українські менеджери в подібних випадках роблять так: похибка 3% — штраф з робітника 100 грн., 4% — 200 грн., 5% — знімається зарплата. Що зробив я? Зібрав трактористів увечері на каву, запитав, як у них справи, чи все гаразд в родинах, пояснив, що маємо проблему, запитав, чи можуть завантажувати обережніше і точніше. Відповідь: «Постараємось». Усі задоволені, нікого не образили й не покарали. Наступного дня люди самі запитують про результат. Якщо в Україні правильно мотивувати людей, то можна зробити все.

Звісно, не можна забувати про корову. Інколи під час семінарів чую: то одна поживна речовина в раціоні потрібна, то інша для кращого здоров’я і продуктивності. Основа основ — якісний грубий корм. Якщо правильно заготовити сінаж та силос, то надоїти 25 л молока буде нескладно. Уже потім можна працювати над деталями.

Крім того, корова — розумна тварина, вона любить комфорт і стабільність. Якщо це забезпечити, то буде й результат. Директор завжди дивиться на цифри, але не слід забувати, що цифри  робить корова.

Розмову вела Олена Мельник