Рік Р. Грумер, технічний директор відділу жуйних, Balchem Corp., Нью-Гемптон, Нью-Йорк; Олександр Вернер, технічний менеджер

Запорука здоров’я тварини — правильно підібрана і збалансована годівля. Раціон корів повинен обов’язково відповідати тому періоду (роздій, пік лактації, сухостійний чи транзитний періоди), в якому перебуває корова в цей момент.

Особливо важливим моментом у годівлі є підтримання максимального поїдання кормів, що, у свою чергу, забезпечує сприятливі умови для мікроорганізмів рубця, необхідних для перетравлення клітковини й особливо для утворення мікробного протеїну. Також слід зазначити, що для мікроорганізмів рубця важливою умовою є кислотність середовища, значення якої має бути не меншим за шість (pН>6).

У перші тижні після отелення у високопродуктивних корів спостерігаються труднощі з метаболізмом. У цей період потреба корів в енергії різко зростає, тоді як споживання корму недостатньо високе для її відновлення. Отже, жирові резерви організму скорочуються. Щоб покрити потребу в енергії, і відбувається вимушене утворення кетонових тіл, які є індикатором надходження великої кількості жирних кислот у печінку. Коли ж не компенсувати енергію в цей момент, то глюкози в плазмі меншає, жир починає накопичуватися в печінці, а концентрація кетонових тіл у крові та сечі ще більше зростає.

Зниження рівня глюкози в крові, накопичення кетонових тіл, збільшення жиру в печінці неодмінно призводять до розвитку кетозу в молочних корів.

Кетоз (ацетонемія) — одне з головних неінфекційних захворювань, яке характеризується розладом обміну речовин, накопиченням у тканинах і крові кетонових тіл (бета-оксі-масляної й ацетооцтової кислот і ацетону) та виділенням ацетону з видихуваним повітрям, із сечею й молоком. Основною причиною кетозу є незбалансована годівля з порушеннями білкового, жирового, вуглеводного, мінерального та вітамінного обміну.

Кетоз, в основному, може спостерігатися в дійних корів у перші два тижні лактації. Приблизно у третини всіх молочних корів у цей період розвивається субклінічний кетоз (рання стадія діагностованого кетозу). Хоча форма кетозу називається «субклінічна», симптоматика проявляється досить швидко: відбувається очевидне зниження надоїв і фертильності, подовжується період між отеленням і черговим заплідненням і збільшується схильність до подальших захворювань, таких як мастити чи зміщення сичуга.

Ефективна профілактика кетозу має велике значення для здоров’я й продуктивності корів.

Украй уважно слід ставитися до згодовування концентрованих кормів, оскільки при їх уживанні збільшується рівень кислотності в організмі тварини, знижується поїдання сухої речовини й цим витісняється частка грубих кормів у раціоні. Як наслідок, корова не може досягти позитивного енергетичного балансу, при цьому порушується діяльність мікроорганізмів рубця, що знижує рівень розщеплення вуглеводів і утворення мікробіального протеїну.

Етіологія жирної печінки

Печінка є найважливішим органом у процесі обміну речовин дійних корів транзитного періоду. Вона відіграє основну роль у контролі енергетичного метаболізму, гормонального статусу, детоксикації шкідливих речовин, імунної реакції й репродуктивної функції.

Жирова дистрофія печінки корови нічим не відрізняється від жирової дистрофії печінки людини: коли нормальна фізіологія печінки під загрозою, порушується її цілісність і функціональність. Печінка може переповнитися жиром при збільшенні поглинання жирних кислот із крові (рис. 1). Поглинання жирних кислот у печінці пов’язане з кількістю крові, яка протікає в печінці, а також концентрацією цих кислот у крові. Обидва показники збільшуються безпосередньо перед отеленням, і концентрація їх у крові може залишатися високою, доки корова не досягне позитивного енергетичного балансу.

Найбільше зростання концентрації жирних кислот у крові відбувається під час отелення, коли корова зазнає величезних гормональних змін для полегшення процесу отелення й лактації, що спричиняє у тварини негативний енергетичний баланс. У період високої концентрації жирних кислот у крові печінка не може впоратись зі «звичайним» обміном цих кислот, і в корів починає розвиватися жирова дистрофія печінки, що може призвести до субклінічного або клінічного кетозу.

«Нормальний» обмін речовин у дійних корів не відповідає «нормальному» обміну речовин у нежуйних тварин. Жуйні тварини від природи нездатні засвоювати жирні кислоти й поставляти їх в інші тканини (наприклад, у молочні залози), як частина ліпопротеїнів дуже низької щільності. Протягом останніх десяти років було показано, що обмежені можливості печінки жуйних тварин поставляти жир спричинені нестачею поживних речовин, зокрема холіну. Цікаво, що класичним симптомом дефіциту холіну в нежуйних тварин і є ожиріння печінки. Схильність молочних корів до дефіциту холіну, а значить, до ожиріння печінки, пов’язана з дуже високою потребою в холіні, який підтримує щедре виділення молока. Також холін руйнують мікроорганізми в рубці, й через це він стає недоступним для корови. Холін є складовою частиною фосфатидилхоліну, важливого компоненту ліпопротеїнів дуже низької щільності. Усе, що обмежує синтез фосфатидилхоліну, також обмежує секрецію ліпопротеїнів дуже низької густини і призводить до ожиріння печінки.

Наслідки ожиріння печінки

Приблизно в 50% дійних корів протягом транзитного періоду спостерігаються прояви «синдрому жирної печінки» різного ступеня, від помірного до тяжкого. Цей синдром можна діагностувати в будь-якої корови, оскільки в усіх корів без винятку відбуваються гормональні зміни: підвищується рівень жирних кислот під час отелення й відразу після нього, що призводить до негативного енергетичного балансу. Наприклад, у корів з нормальною вагою в період отелення в печінці може накопичуватися порядку 0,5 кг жиру протягом перших 24 годин, що підвищує вагу печінки на 5%.

Також відомо, що розвиток жирової дистрофії печінки дає негативні наслідки вже на клітинному рівні: важливі клітинні структури змінюють свій зовнішній вигляд, а також спостерігаються видимі ушкодження. Наповнені жиром клітини печінки значно гірше синтезують глюкозу, гірше знешкоджують аміак, не забезпечують потрібний синтез білка, гірше реагують на гормональні сигнали і значно слабше знищують токсини.

На жаль, навіть шляхом наукових досліджень не завжди можна визначити можливі наслідки ожиріння печінки. Проте, використовуючи індукційні методи або порівнюючи нормальних корів із коровами, що мають таке ожиріння, легко встановити зв’язок між жировою дистрофією печінки й низькими надоями молока, збільшенням випадків інфекційних захворювань, а також низькою репродуктивністю. І це не дивно, враховуючи негативні наслідки від накопичення жиру, які відбуваються вже на клітинному рівні.

Навіщо потрібен захищений холін

Захищений холін, на відміну від звичайного, має ліпідну оболонку, яка вберігає молекулу холіну від руйнувань мікроорганізмами рубця. Захищений ліпідною оболонкою холін не розпадається в рубці, а благополучно досягає сичуга й кишечника, де ця оболонка розчиняється від шлункових соків, і холін всмоктується у кров. Застосування звичайного, незахищеного, холіну не дасть бажаних результатів, бо зруйнується ще в рубці. Додавання в раціон захищеного холіну відвертає накопичення жиру в печінці.

Дослідженнями, проведеними у США та Нідерландах, неодноразово було доведено, що додавання захищеного холіну в раціон корів істотно знижує накопичення жиру в печінці, що важливо у транзитний період, а особливо під час роздою. Проведено низку дослідів, у яких перед отеленням раціон корів складався сінажу, кукурудзяного силосу та пшеничної соломи, і концентрацію було збільшено з 0 до 1 кг на день за три тижні до отелення. Після отелення раціон змінили на схожий, де концентрація зросла з 1 до 9 кг. Також у корми додали 60 грамів захищеного холіну за три тижні до отелення й шість тижнів після. Корови, в раціоні яких був захищений холін, споживали на 1,6 кг більше сухої речовини на день і швидше досягли позитивного енергетичного балансу. Показник молочного протеїну зріс на 0,14 кг на добу. Надої збільшилися на 1,2 кг на день. Концентрацію жиру в печінці виміряли протягом дев’яти тижнів — три тижні до отелення й шість тижнів після нього (рис. 2). Концентрація жиру в печінці була неістотною в період перед отеленням, потім значно збільшилася під час отелення й залишилася високою в період ранньої лактації та негативного енергетичного балансу. Нарешті, коли енергетичний баланс почав вирівнюватися, концентрація жиру в печінці поменшала на шостому тижні після отелення. Додавання захищеного холіну знижує концентрацію жиру в печінці вже через три тижні після отелення, що позитивно впливає на лактацію й подальшу життєдіяльність корови.

Рис. 2. Вплив додавання в раціон захищеного холіну (60 г на одну голову на день) на накопичення жиру в печінці у транзитний період.

Висновки

Додавання в раціон корів під час транзитного періоду, піку лактації й роздою захищеного холіну забезпечує позитивний енергетичний баланс, що означає раціональне використання енергії в період ранньої лактації та зниження накопичень жиру в печінці. При цьому досягається позитивний економічний ефект: збільшуються денні надої на корову, спостерігається висока репродуктивність тварин, знижуються витрати на лікування й профілактику кетозу (захищений холін сприяє зниженню прояву кетозу) і низки інших інфекційних захворювань, скорочується необхідність вимушеного забою тварин.

Biochem (Биохем) в Украине
Тел./факс +38 (044) 206-24-07
Ukraine@biochem.net
www.biochem.net/ua