Це господарство сімейного типу. На фермі працює п’ять осіб — три члени родини і два найманих робітники. Обробляють 60 га орної землі і 50 га лугів. Вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу на зерно та силос, люцерну.

Утримують 60 корів голштинської породи. Власними теличками ремонтують стадо, а бичків забивають у віці 4 місяців.

Наразі в тренді короткий ланцюг продажу — від фермера одразу до споживача. Тому частину молока ферма переробляє на сири, йогурти. Їх, а також м’ясо та інші продукти реалізують через власний магазин. Для фермерів прямий продаж продукції клієнтам дуже важливий. Люди приїздять на ферму, бачать, як вона працює, мають уявлення про походження продуктів. До того ж рентабельність збуту виробленої продукції з доданою вартістю через власний магазин значно краща, порівняно з реалізацією сировини на переробне підприємство.

Річний надій на корову становить 9,5–10 тисяч. Доїння дворазове («ялинка» 2×6). Довговічність корови — у середньому 2,5 лактації, але є й такі, що використовуються 6 лактацій. Основні причини вибраковки — нездатність корови до запліднення та мастит.

Раціон складають на основі силосної кукурудзи (2/3 основних кормів), трав і сіна. Додають соєвий і рапсовий шріт, а також зерносуміш залежно від продуктивності, але максимум 6 кг на день.

На фермі Earl du Piemont в основі раціону суміш кукурудзяного силосу і лугових трав. Тому в силосі їм потрібно багато енергії, а для балансу в раціоні джерелом клітковини є трава. Щороку використовують кілька гібридів, здебільшого три. У Франції вже 10 років існує каталог, який містить інформацію про всі гібриди кукурудзи на зерно та силос, — з нього й вибирають, що вирощувати. Під час заготівлі силосу не використовують жодних консервантів.