За підтримки |  


Територія боса, або Хто тут хазяїн?

 

Деякі вищі посадовці відомих компаній сидять в одному open space разом зі своїми підлеглими й не бачать у цьому ніякої проблеми. А іншому начальникові, щоб підкреслити свій статус, треба окремий буфет. Чи потрібні керівникові атрибути?

Як серед мільйона сніжинок неможливо натрапити на дві однакові, так і на ринку неможливо знайти дві однакові фірми. Навіть на одному ринку це неможливо. Ми знаємо дві рекламні компанії, де працює однакова кількість людей, приблизно одні й ті ж грошові обороти, проте — два різні світи, настільки велика відмінність. І це не дивно, скрізь працюють люди, а двох однакових людей, як відомо, не буває. Й серед співробітників завжди можна виділити таку постать, як начальник. (Під поняттям «начальник» у даній статті ми матимемо на увазі власників, генеральних директорів, керівників відділів тощо.) Погляд збоку безпомилково її визначає.

Неважливо, прийшов ти на співбесіду, пропонуєш які-небудь послуги чи щось іще — керівник завжди виділятиметься в колективі. У великому бізнесі начальство можна пізнати по наявності охорони, машин супроводу, спецсигнал свідчитиме про приналежність бізнесу до владних структур. Сам формат бізнесу задає ці вимоги. Приїжджаючи в банк по кредит у мільйон доларів чи підписуючи контракт на шестизначну суму, не зовсім адекватно буде користуватися «Жигулями». Та і в середньому чи дрібному бізнесі ви безпомилково пізнаєте начальника, варто тільки придивитись. Навіть у маленькій «сімейній» фірмі бос виділятиметься. Завжди і скрізь будуть якісь атрибути, символи. Отож, слабкі сигнали, ознаки, інакше кажучи — індикатори, по яких «читається» начальник.

Один із головних індикаторів — це простір, який займає керівник. Ми маємо на увазі фізичний простір. Цей простір найчастіше починається ще до входу в офіс. Через напруження з парковками тільки по спеціально відведеному місцю для машини можна сказати: «начальство приїхало».

Перед кожним рестораном, баром, пристойним магазином є спеціально відгороджене місце для начальника. Для клієнта не завжди є, але для шефа точно знайдеться. Це зовсім не означає, що вони не думають про клієнтів, це лиш один з елементів пізнавання. Бувають, звісно, варіанти, коли начальство приїжджає на метро (швидше, простіше), тоді йдемо на «другий поверх пізнавання» — офіс. Ніщо так не показує начальника, як його кабінет!

Звичайно, у різних босів різні кабінети, та це завжди офіс керівника. Це завжди буде найкраще приміщення. Воно або розмірами більше, або вікна виходять на «кращий» бік, або розташоване поверхом вище чи на окремому поверсі, або прикрашене якось незвично, — в кожному разі буде щось своє. Та неодмінно що-небудь говоритиме: кабінет начальника.

Інтер'єр розповідатиме про те, чим цікавиться господар. Якщо шеф захоплюється полюванням — на стінах висітимуть картини або малюнки з мисливськими сюжетами, якщо дайвінгом — з морськими краєвидами, якщо гірськими лижами — побачите пейзажі з засніженими вершинами. Тут інтерес становить не стільки кабінет, скільки його порівняння з усіма іншими. А що дозволено підлеглим? Чи є в них який-небудь особистий простір? Чи можна поставити на робочий стіл власну фотографію або календар? Найчастіше простір розподілено таким чином, що цілком зрозуміло, де «сидить начальство».

Про те, що даний кабінет — робоче місце начальника, можна судити і з такої ознаки, як куріння, якщо хазяїн фірми курець. Майже зі стовідсотковою впевненістю можна сказати, що коли в офісі не курять, а звідкілясь тягне тютюновим димком, то це з кабінету шефа. Ще один просторовий символ начальника — туалет. Наявність окремого санвузла — це теж атрибут. До певної міри можна говорити про перехід фірми зі стану дрібного бізнесу в іншу лігу за самою лише наявністю в директора окремого туалету.

Як у звичайному житті простір невіддільний від часу: ми щоранку їдемо на роботу в таке-то місце й на таку-то годину, — так і начальство можна визначити за часовим індикатором. А коли начальство приїжджає на роботу? Коли їде? Практично в усіх організаціях живе приказка, що начальство не запізнюється, а затримується. Тут цікаво буде спостерігати, а що дозволено персоналові? На скільки можна спізнитись? На п'ять, десять, п'ятнадцять хвилин, годину? А на скільки можна піти раніше? Практично в усіх фірмах піти з роботи раніше за шефа означатиме «проявити некомпетентність», нелояльність до фірми, тобто нарватися на неприємності…

Ці дві площини, простір і час, в організаціях перетинаються постійно. Найвиразніше — в обідню перерву. Де обідає власник фірми, скільки часу триває його обід? І де обідає персонал? Є окрема їдальня чи дозволяється піти у найближче кафе? Працівники обідають суворо за розкладом чи хто коли хоче? Чи можна затриматися в обідню перерву?

У багатьох фірмах можна побачити дві їдальні. Одна «VIP"-їдальня або буфет і друга для співробітників. Як кажуть в організаціях, «тут у нас начальство їсть». Трапляються навіть міні-ресторани на території фірми зі своїми офіціантами, кухарами, певним етикетом і часом роботи — «доки начальство не поїде».

Проте не тільки в обідню пору перетинаються час і простір. На корпоративних вечірках і святах частенько можна побачити два зали. Один для працівників, а другий для VIP-персон. Причому другий переважно відгороджений якою-небудь ширмою від основного, або ж це взагалі окремий, прилеглий зал, з якого краще видно й чутно тих, хто виступає.

Також як «індикатор начальства» можна відзначити ритуал нарад-п'ятихвилинок і подібного. Ми маємо на увазі черговість заповнення залів або кабінетів: хто приходить перший, коли з'являється бос, на скільки хвилин можна спізнитись? Як співробітники дізнаються про те, що «треба до шефа»? В який час? За п'ять хвилин до початку чи за день? Ясно, що в кожній фірмі свої «методи оповіщення», але завжди щось відділятиме «виклик на килим» і звичайну робочу нараду.

Є ще один цікавий індикатор пізнавання шефа — одяг. Уранці, коли зрозуміло, куди йти-їхати на роботу й о котрій, виникає питання: в чому? Звісно, організацій безліч, і неможливо всіх одягти в одне й те ж, справа не в цьому. Наше завдання — впізнати начальника, а він завжди виділятиметься. Навіть у фірмах, де запроваджено дрес-код: чоловіки в костюмах і неодмінно при галстуках, жінки в діловій одежі, — ви без зусиль упізнаєте його. Це буде або одяг на клас вищий (дорогий, престижний бренд), або заколка з діамантом у краватці, але щось та відрізнятиме його від решти працівників. Інколи це може бути принципова відмова від уведених норм (усі в галстуках, а я в «джинсі") —в будь-якому разі щось особливе.

Звичайно, в кожної людини своя неповторна зовнішність, і форма одягу начальника завжди підкреслюватиме його статус. Я начальник, мені можна і в светрі (наприклад). Або ж: тільки мені можна з бородою. Якщо хазяйка бізнесу — жінка, а в компанії працює багато дівчат (кол-центр, приміром), може бути табу на вихід на роботу з відкритим животом. «Ми тут не дівчата, ми — менеджери кол-центру». Іноді можуть вимагати приходити на роботу тільки в спідницях, тоді як хазяйка буде в джинсах, і так далі. Проте коли уважно придивитися, нескладно визначити, хто тут головний.

Ми розібрали індикатори пізнавання, котрі можна побачити, та є й такі, котрі можна почути. Йдеться про мову. У кожній фірмі є свої мовні звороти, зрозумілі тільки тим людям, що тут працюють. Однак є ще й мова начальства. Варто прислухатись — і зразу стає ясно, з ким говориш, начальником чи рядовим співробітником. Знову ж таки, щоразу щось своє.

Можна виділити в такому аспекті дві позиції. Коли говориш як підлеглий (припустімо, йдеться про прийом на роботу), завжди почуєш владні нотки. «Ви повинні лояльно ставитись до фірми, у нас є корпоративна культура і слід її дотримуватись, у нас на фірмі є правила, які треба виконувати, у нас нема чоловіків і жінок — тільки менеджери» і так далі. А коли на рівних? Коли пропонуєш співпрацю, новий бізнес, коли виступаєш із партнерських позицій? Мова керівника завжди відрізнятиметься. Не може ж начальник сказати: «Мені треба порадитися з керівництвом», будуть інші звороти: «Я маю подумати, обміркувати це, поговорімо через тиждень» і тому подібне.

Ясна річ, у повсякденному житті таких індикаторів набагато більше, ми розібрали деякі. Крім того, в кожній фірмі вони будуть різні, і сприйматимуться по-різному. Але, може, ви впізнали по цих індикаторах себе чи своє начальство? Питання не в цьому. Ми хотіли спитати: наскільки необхідно так виділяти своє «я — начальник!», які ризики для бізнесу таке виділення несе і яких ресурсів потребує?

Дмитро Ромашин, консультант із питань управління

comments powered by Disqus

Останні додані

4 лют. 2019 10:30:00

Потрібні професіонали? Для чого?

22 січ. 2019 14:30:00

КСК і якість молока

24 жовт. 2018 15:30:00

  Вибіркова сухостійна терапія: питання відкрите

9 жовт. 2018 15:00:00

Буряковий жом: як не розгубити поживність

2 жовт. 2018 13:30:00

Бізнес і закони природи

11 вер. 2018 13:00:00

Буряковий жом: знати і зберегти цінність

29 серп. 2018 11:30:00

Профілактика та лікування маститів: естонський досвід

15 серп. 2018 11:00:00

Мастити й антибіотики: американський підхід