Технологія вирощування люцерни: як обрати сорт

 

Володимир Мірненко, бренд-менеджер «Пьотінгер Україна»


Кілограм сирого протеїну з люцернового силосу в хороших господарствах має собівартість 15-20 грн. На практиці, в деяких господарствах, може доходити до 180 грн.! Основна причина — незнання та/чи недотримання технології вирощування люцерни. Це спонукало підготувати серію матеріалів про правильне вирощування королеви кормових культур. Розпочнемо з вибору сорту — жодних вказівок чи настанов, лише поради, як обрати сорт та розкрити його потенціал у ваших ґрунтово-кліматичних умовах.

Індивідуальний підхід

У природі існує дві чисті лінії люцерни:

  • фіолетова  (посівна) — характеризується високою врожайністю й листянистістю, високим умістом протеїну, але  слабкою  стійкістю  до  хвороб, шкідників, бур’янів, морозів;
  • жовта  (серповидна) — має  міцне стебло, високу стійкість до хвороб, шкідників, бур’янів, морозів, але невисоку врожайність та низьку концентрацію поживних речовин.

На  ринку  насіння  чистих  ліній  не  існує. Понад 250 сортів люцерни у світі  поєднують  їх  ознаки  в  різних  про-порціях.  Сорт  є  одним  із  необоротних управлінських рішень, оскільки його не можна змінити після сівби. Тому при виборі спирайтеся на ключові фактори:

  • потенційна врожайність;
  • потенційна якість корму;
  • стійкість до хвороб;
  • зимостійкість;
  • посухостійкість;
  • стійкість травостою;
  • цільове призначення.

 Кожен сорт, залежно від того, якої лінії (фіолетової чи жовтої) буде більше, матиме свої сильні та слабкі сторони. Сорти з яскравіше виявленою жовтою  лінією  матимуть  вищі  стійкість  до  хвороб,  зимо-  і  посухостійкість,  менше  вилягають  та  краще  підходять  на  сіно.  Сорти  з  більшою  часткою фіолетової лінії мають вищу потенційну врожайність, кращу концентрацію поживних речовин та перетравність і більше годяться для заготівлі трав’яного силосу.

Не існує сорту, в якого б усі фактори були сильними, тож підприємство має зробити власний вибір з огляду на цілі та умови вирощування.

Група спокою (fall dormancy)

В  кукурудзи  є  ФАО,  в  сої — група  стиглості,  а  в  люцерни — група  спокою (від англ. fall dormancy, що дослівно означає «осінній спокій»). Кожен сорт люцерни входить до певної групи  спокою  залежно  від  того,  наскільки  швидко  він  відновлює  вегетацію  весною й ріст після укосу та наскільки довго люцерна вегетує осінню.

У  США  кожен  сорт  перед  тим,  як  потрапити на продаж, проходить тестування на групу спокою. В різних ре-гіонах країни висівається новий сорт на  ділянках  поряд  із  сортами,  група  спокою  яких  відома  та  береться  за  базис.  Осінню,  за  25-30  днів  до  припинення  вегетації,  всі  ділянки  скошуються. На момент припинення ве-гетації оцінюють ступінь відростання люцерни нового сорту та порівнюють із базовими сортами. Всього груп спо-кою 11: від 1, що означає найспокійніший, тобто після скошування майже не відростає (практично чиста жовта  лінія),  до  11 — найнеспокійніший,  що активно вегетує до перших заморозків (майже чиста фіолетова лінія), див. таблицю 1 і фото 1.

Спокійні сорти

Осінню  люцерна  реагує  на  температурний режим та довжину світлового дня. Спокійні сорти майже повністю зупиняють свою вегетацію вже за 25-30  днів  до  перших  заморозків.  Це  дозволяє  люцерні  зберігати  кореневі резерви та легше пережити зиму. Для  майже  всіх  сортів  діє  правило:  чим спокійніший сорт, тим краще він зимує. Одним з актуальних напрямків селекції сортів люцерни є бажання розірвати  зв'язок  між  зимостійкістю  та  раннім  припиненням  вегетації.  Як  свідчать  результати  дослідження  університетів  Вісконсину  та  Міннесоти,  певним сучасним сортам це вдалося (див. графік 1). Спеціалізовані сорти люцерни в групах спокою 2–5 мало відрізняються  за  зимостійкістю.  Підняти  зимостійкість  сортів  у  групах  спокою 6–11 поки що не вдалося (для порівняння див. схему 1).

Спокійні сорти повільніше відновлюють вегетацію навесні. Вони потребують 10–15 днів із середньодобовою температурою понад 15 °С, щоб прокинутись і рости. Крім того, такі сорти  повільно  відновлюють  вегетацію  після кожного укосу. Зелені листочки з’являються на полі зі стернею люцерни через тиждень, а то й два. Ви отримаєте на один укіс менше, а тому менший  урожай  з  гектара  за  сезон  (див. графік 2).Різниця у потенційній врожайності сучасних сортів люцерни в групах спокою 2–5 невелика — до 15%. В той самий час, сорти з однієї групи сти-глості можуть значно відрізнятися за врожайністю. Основний фактор, що спричиняє  цю  відмінність, — стійкість до хвороб.

Неспокійні сорти

Сорти з групи спокою 11 практично не припиняють рости аж до перших  заморозків,  швидше  відновлюють  вегетацію  навесні  та  приносять  більший врожай наступного року. Ще однією  їх  перевагою  є раннє  відновлення після укосів, а значить, час між укосами буде менший (таблиця 2).

Водночас ці переваги можуть стати недоліками в конкретній ситуації. Люцерна,  яка  продовжує  рости  восени,  активно використовує кореневі резерви, а значить, схильна до вимерзання. Сорти,  які  швидко  відновлюють  вегетацію весною, більше страждають від пізніх заморозків (див. фото 2). Кілька останніх років і в нас у березні  трапляються  заморозки.  Пошкоджена люцерна повільніше відростає, що негативно позначається на врожайності.

Крім того, люцерна з вищої групи спокою  може  відновити  вегетацію,  якщо  взимку  настає  короткий  період теплої погоди. Наприклад, люцерна з групи спокою 2 потребує чотири–п’ять днів з температурою понад 15 °С для  відновлення  вегетації,  а люцерні  з групи спокою 5 достатньо два дні такої температури. На передчасний ріст рослина  тратить  енергію,  втрачаючи  при цьому морозостійкість. Сніговий покрив уповільнює відновлення веге-тації в короткі періоди потепління.

Більшість  весняних  бруньок  люцерна формує восени. Якщо вони гинуть  узимку,  то  навесні  потрібен  час  і  енергія  (вуглеводи)  на  формування  нових. Різна довжина стебел (різниця від 7 см) може вказувати на часткову загибель осінніх бруньок. Менш спокійні  сорти  люцерни  раніше  відновлюють  весняну  вегетацію  лише  після  вдалої  перезимівлі.  У  разі  втрати  частини бруньок та формування весняних, такі сорти можуть відновити вегетацію пізніше за більш спокійні сорти, що вдало перезимували.

Швидше відновлення вегетації після  скошування  має  переваги  лише  тоді,  коли  фермер  може  ними  ско-ристатися. Зокрема, коли виконає всі операції в полі до того, як люцерна почне відростати: підбір маси, підживлення, штригелювання, аерація. Інакше техніка в полі пошкодить бруньки, що  проснулися.  Люцерні  буде  потрібен  час,  щоб  розбудити  нові.  І  ми  отримаємо  на  неспокійних  сортах  пізніше відростання, аніж це було б на спокійніших, але не пошкоджених механічно.

Сорти з групи стиглості вище 4,5 варто  брати  лише  тоді,  коли  ви  її  будете заготовляти на сінаж, трав’яний силос  чи  сіно  примусового  просушування.  Тобто  заберете  масу  з  поля  за  одну–дві  доби  після  скошування  і  встигнете  до  відновлення  вегетації.  Якщо  у вашому  регіоні  скошена  маса просихає на сіно за три дні, а за-бираєте його на четвертий, то варто брати люцерну з груп спокою 3,5–4,5. Якщо на збір урожаю потрібно п’ять–сім днів від скошування, сійте люцерну з груп спокою не вище 3,5.

У  світовій  практиці  фермери  мають різні поля для трав’яного силосу (неспокійні сорти) та сіна природного  просушування  (спокійні  сорти).  Вітчизняні  підприємства  більше орієнтуються на погодні умови й різні укоси одного сорту  люцерни використовують на силос та сіно. Заготівля  сіна  з  неспокійних  сортів  значно  відкладає  наступний  укіс,  знижує кореневі резерви, а якщо це відбувається осінню, то і знижує зимостійкість.

Треба розуміти, що неспокійні сорти (сорти вищої групи спокою) мають лише потенціал високої врожайності,  а  не  гарантію.  Найвищий  врожай  господарство може отримати при вирощуванні  люцерни  з  групи  стиглості максимально високої, але такої, що може повністю розкрити свій потенціал в умовах реального господарства.

Зимостійкість

Коли  українські  агрономи  говорять про зимостійкість, то часто мають на увазі, скільки люцерни вижило навесні. Насправді йдеться про те, наскільки  ослабленою  люцерна  вийшла з зими, скільки бруньок втратила. Бруньки, які прокидаються навесні і створюють урожай першого укосу, закладаються  рослиною  ще  з  осені.  Наше завдання — утримати їх живими до весни.

Оцінюють стан люцерни під час перезимівлі за висотою пагонів. Якщо взимку  люцерна  частково  втратила  бруньки,  то  навесні  закладе  нові.  В  результаті частина пагонів утвориться з весняних, а частина з осінніх бруньок. Різниця в їх висоті становитиме 5–7 см. Якщо на люцерні пагони з двома ярусами, це означає, що група спокою не підходить для вашого регіону, або ж ви не дали можливість люцерні  накопичити  корисні  речовини  в кореневій системі, тобто якісно перезимувати.

 Під  час  кожного  укосу  люцерну  не варто скошувати нижче 12 см. На цій  висоті  на  стеблах  можуть  міститися бруньки (зачатки бокових пагонів). Скошуючи нижче, ми зменшуємо здатність люцерни до гілкування, проріджуємо  травостій.  Останній  укіс перед зимівлею варто проводити  на  висоті  до  15  см.  Так  ми  зберігаємо всі бруньки, закладені восени, та інвестуємо в перший укіс наступного року.

Агрономічні методи також впливають на перезимівлю культури:

  • Нормалізація  рН  ґрунту  (вапнування  чи  гіпсування).  Максимальний врожай люцерна дає на ґрунтах із рН у межах 6,5–7,5. Люцерна не любить кислих ґрунтів, тому  вибір  поля  з  потрібним  рівнем кислотності чи його нормалізація допоможуть рослині перезимувати.
  • Фосфорно-калійне підживлення. Ґрунт слід підживлювати на основі результатів аналізу ґрунту та органічних добрив.
  • Вибір сортів із відповідної групи спокою.  Обирайте  максимально  високу групу спокою, але таку, що зможе перезимувати в ваших ґрунтово-кліматичних умовах. Гарний агроном, який дотримується технології вирощування, може виростити люцерну з вищої групи спокою (вищим потенційним врожаєм), не втративши її взимку.

У  виборі  оптимальної  групи  спокою для вашого господарства два фактори відіграватимуть основну роль:

  1. ґрунтово кліматичні умови; чим морозніша  зима  та/чи  посушливіше літо, тим нижчу групу спокою потрібно обрати;
  2.  рівень  агрономії  на  підприємстві; чим менше займаєтесь доглядом, підживленням, оцінкою ґрунту  й люцерни,  тим  вищий  урожай  дасть нижча група спокою.

Посівний матеріал

 У світі більше 250 сортів люцерни. В  Україні  можна  відшукати  в  продажу до 30. Причина — немає попиту на якісний посівний матеріал, немає розуміння різниці між сортами та налагодженої  системи  вирощування,  що  могла б повністю розкрити потенціал високоврожайних сортів. Є поодинокі успішні господарства, але їх украй мало для того, щоб загальна картина  змінилась.  Щороку  в  Україні  засівається  приблизно  45  тисяч  гектаів  люцерни,  а  посівного  матеріалу  офіційно продається на 20-25 тис. га. Близько 50% площ засівається «сміттям»  невідомого  походження.  Часто  зараженим  хворобами  та  повитицею.  Пропозиція  на  ринку  не  стане кращою доти, доки попит не стане вимогливішим.

В 2019 році NAFA (National Alfalfa & Forage Alliance) зареєстрував 180 сортів люцерни. Реєстрація відбувається лише  тоді,  коли  сорт  показує  себе  як  найкращий. В США знайшлося аж 180 найкращих  сортів! 

Кожен  з них  найкращий  у  своїй  категорії:  за  призначенням  (на  силос,  сінаж,  сіно  тощо);  за хімічним складом (найпротеїновіший,  найперетравніший,  найенергетичніший  тощо);  за  регіоном,  за  валом урожаю та багато інших «за».

 Не існує єдиного найкращого сорту  в  світі,  бо  поняття  «найкращий»  передбачає  конкретну  ціль  та  умови  вирощування.  NAFA  стверджує,  що  сортовипробування  має  репрезентативні результати в околі 150 км. Від’їдьте на 150 км від досліджуваної ділянки в будь-який бік — і умови вирощування зміняться настільки, що дослід  доведеться  повторювати.  Ба-жано  і нам  досліджувати  різні  сорти  люцерни на власних демонстраційних ділянках, щоб підтвердити їх продуктивність і цінність.

У 2019-2020 рр. ми спробували це зробити,  і  в  чотирьох  областях  України  заклали  демонстраційні  ділянки  з люцерною. В різних господарствах на  одному  полі  в  однакових  умовах  посіяли  від  5  до  12  різних  сортів.  Це  дозволило  зібрати  інформацію  про  те, який сорт і в яких умовах за перші  два  роки  показав  себе  найкраще.  Звісно, цього мало, будемо продовжувати дослідження наступні два роки, щоб максимально вивчити потенціал.

Вибір   сорту — відповідальне   завдання, адже саме цей сорт буде служити вам наступні три-чотири роки. Сподіваємося,  інформація  в  даній  статті  дала  вам  трішки  більше  розуміння про різноманіття сортів люцерни та критерії добору.

Джерело: журнал «Молоко і ферма», 1 (62) лютий 2021

 

comments powered by Disqus

Останні додані

5 черв. 2023 10:30:00

Енергозбереження в молочному скотарстві

22 бер. 2023 10:00:00

Консерванти для сінажу: плацебо чи дієвий інструмент?

29 бер. 2022 12:30:00

Рекомендації до проведення посівної 2022

10 лют. 2022 11:50:00

Демотивація: шукаємо причини

25 січ. 2022 13:30:00

Корова не встає. Чому? Що робити?

11 січ. 2022 13:40:00

Новотільні корови: усуваємо помилки управління

21 груд. 2021 12:45:00

П’ять міфів про класичний сінаж

7 груд. 2021 13:35:00

Кульгавість у корів. Де втрачаємо та де можемо здобути? Частина 2. Де можемо здобути