Про це пише agravery.

За 10 років активного розвитку органіки в Україні її все ще менше 1% від загального виробництва. Тоді як у США за останні 5 років виробництво органічної продукції збільшилось вдівічі, а за наступне п`ятиріччя зросте щонайменше у три рази. Здебільшого, виробники нарікають, що українські споживачі мало розуміються на натуральних продуктах, а виробники не готові формувати культуру споживання. Втім, бізнесовий досвід власника підприємства «Старий Порицьк» Валентина Обштира може стати прикладом рентебального та продуманого підходу до органічного виробництва та переробки.

Із середини 90-тих років він працював у «Укргазбанку» — розпочав простим економістом і вже через кілька років створив з нуля і очолив казначейську службу банку. Втім, уже у 2009 році під час кризи усвідомив, що працювати у банківській галузі більше не хоче. Майже одночасно із тим його батько попросив допомогти майже зруйнованому господарству в рідному селі Старий Порицьк у Волинській області. Колись у радянські часи батько був головою цього колгоспу, а після його уходу воно поступово занепало. Син загорівся ідеєю, допоміг отримати банківський кредит, а потім і сам почав інвестувати в цю ферму, поступово очоливши підприємство.

Зваживши всі «за» та «проти» він вирішив займатись молочним напрямком і робити це не традиційно, а за органічними стандартами. Про органічне виробництво дізнався ще у 2007 році, коли разом із друзями під час поїздки Європою вивчав можливості зеленої енергетики. «Я був шокований, коли у Німеччині на одній із органічних ферм ми дізнались, що чверть усієї продукції що вироблена у цій країні є органічною, є цілі супермаркети які спеціалізуються на біопродукції, тоді як в Україні, на той час, органіка була у зародковому стані. І мені дуже хотілось робити щось подібне як у Європі», — згадує свої мотиви підприємець.

Економічний бекграунд дозволив йому максимально точно прорахувати усі ризики і Обштир вивів для себе, що має робити не просто продукт, а орієнтуватись на високу додану вартість, аби його було вигідно доставляти як по Україні, так і експортувати.

«Іще один фактор — я дуже хотів, аби продукт, який ми вироблятимемо, був максимально безпечним. Я маю чотирьох дітей, тож добре розумів наскільки важко в Україні знайти реально якісний продукт без хімії. Подекуди, навіть свинина, що куплена у знайомих продавців на ринку, могла бути жахливою на смак і викликати підозри. Тому я за свій продукт відповідаю головою — це мій головний принцип виробництва. Я свій продукт їм сам, і даю дітям — мені за нього не соромно», — говорить він.

Копійка до копійки

Обштир засвідчує, органічне підприємство — це ідеальний варіант для тих, хто має невеликий банк землі і при тому хоче мати достатньо високу маржинальність. На сьогодні підприємства «Старий Порицьк» має земельний банк у майже тисячу гектарів. Перші два роки роботи працювали у так званому перехідному періоді (обов'язковий час для переходу від звичайного хімічного до органічного господарювання), також паралельно Обштир озброювався знаннями — читав літературу по веденню органіки, безвідвальному обробітку грунту методом Овсінського тощо.

«Я не скажу, що започаткування органіки далось нам легко — постійно воювали із бур’янами на полях, та й місцеві не сприймали наших ініціатив — щонаменше, вважаючи нас диваками, які не вміють лити хімію у землю. Але і людську недовіру, і природні фактори нам вдалось подолати. Уже на третій рік ми вийшли на прийнятну урожайність, повністю переобладнали молочну ферму і змінили там підходи до утримання корів», — згадує очільник підприємства. Можна було б займатись лише польовими культурами, продавати на внутрішньому ринку та експортувати їх, але органічні підходи господарювання потребують на прикладі господарства не менше 10 тис тонн компостованого перегною, тому працювати у зв’язці із тваринництвом — це раціональний та економний підхід.

Переконує, що в українські фермери не довіряють органіці і її перспективам, тільки через незнання механізму роботи та невміння прораховувати свій реальний зиск. «Я нещодавно взяв дані сусіднього, не органічного господарства і порахував, що на 1 га пшеничного поля вони витрачають близько 18 тис грн, тоді як наші вкладенння на гектар це 9−10 тис. грн, бо обробок потрібно в рази менше. Відповідно у тому господарстві урожайність пшениці приблизно 50−55 ц/га, тоді як у нас — 30−40 ц/га. Може здатись, що урожайність „не фонтан“, але оскільки ціна органічного зерна щонайменше на 20−30% вища, то і економіка виходить непогана, точно не у мінусах. Якщо взяти тваринництво, то без урахування переробки прибуток з одного гектару у перерахуванні на тваринництво становить 10 тис. грн. Собівартість молока у минулому році становила 6 гривень, а чистий прибуток — 4 гривень за літр молока і ще стільки ж грошей дає нам переробка молока», — стверджує колишній економіст.

Він пригадує, що якщо у 2014 році рентабельність виробництва молока була 80%, то пізніше впала до 10%. Зрештою, втомившись від постійних «американських гірок» із цінами, і аби стимулювати розвиток підприємства, два роки тому пан Обштир вклав майже $ 3 млн у власну ферму. Сьогодні у власному цеху технологи виробляють сири під торговою маркою «Старий Порицьк». Хоча розраховував на відшкодування будівництва ферми від держави, яка наче б то мала компенсувати 50% витрат за держпрограмами, але курс змінився і назад вдалось отримати лише 8 млн грн.

«Але навіть за таких умов я не шкодую. Маємо річний оборот на рівні 30 млн гривень. Зараз утримуємо 300 голів дійного стада породи українська чорноряба голштинізована (загальне поголів'я 350), доїмо 5 тонн молока екстракласу, переробляємо на власних потужностях лише чверть обсягів, і уже вирівняли рентабельність. Свої органічні сири — це відносно короткі і швидкі гроші як ідуть на користь під підприємству. Ось приміром, взяли нещодавно в кредит нову техніку і будемо розвивати свій парк надалі», — говорить власник підприємства. Він переконує, що навіть якби переробляли усе молоко на сири і це було б замало, адже ніша у сегменті якісного органічного молочного продукту майже порожня — реально працюють лише декілька виробників на всю Україну — «ЕтноПродукт», «Органік Мілк» та «Агроекологія». Плюс до цього підприємство має всі органічні сертифікати і, маючи гарну локацію біля кордону із ЄС, успішно експортує автотранспортом органічну спельту, льон та гречку. Також вирощують жито, кукурудзу на силос, люцерну та інші багаторічні та кормові трави.

Мрії від органіка

«На мій погляд, органіка — це найкращий метод не вбиваючи природну родючість отримувати прийнятну ціну за свою роботу. А ще, це модно і благородно» — говорить Валентин. Втім, він рекомендує не починати займатись органікою на позичені у банках гроші і не очікувати швидкого повернення інвестицій — якщо робити, то тільки те, що любиш і на свої кошти. Враховуючи сучасний стан агросектору, інвестовані кошти він планує повернути за 5−6 років роботи ферми. Сьогодні тут зробили фактично замкнений цикл виробництва — своєрідне французьке шато, але на український манер. Худоба споживає корми, які вироблені виключно на наших полях, сири виготовляються із молока лише тих корів які живуть на фермі, додаткових обсягів продукції не ніколи купують.

Збут готової продукції також налагоджений — працюють із «Лавкою Традицій» мережі «Сільпо» та із іншими торговими мережами. Цього року будемо розширювати переробку свої молочної продукції - виготовляти різні види органічних йогуртів із наповнювачами та без. А після цього візьмемось за м’ясний напрямок, — аби наші чарівні органічні бички не їхали за компанію із своїми звичайними колегами на м’ясокомбінат. Будемо робити переробку відразу на фермі, аби було все свіже. Потім дійде час до різних видів натуральних олій, меду тощо. А ще — мрію зробити справжній український сир брі - переконаний, він буде суттєво смачніший за свого іноземного колегу. Тепер я точно знаю, слід завойовувати ринок не тисячами гектарів і тонами зерна, а боротись за кожну гривню доданої вартості", — ділиться своїми амбіціями аграрій.