На Національному дні ферми під час параду голштинських корів можна було побачити найкращих представниць молочного поголів'я ПАТ «Племзавод «Стєпной»». Директор компанії «Генетика і селекція» Володимир Фичак на прикладі конкретного господарства пояснює, для чого потрібно поліпшувати генетику в стаді і яких результатів завдяки цьому можна досягти.

— Володимире Миколайовичу, як би ви оцінили стан селекційної роботи на українських молочних фермах?

— Загалом сказати складно, адже в Україні є ферми, де селекційній роботі й генетичному вдосконаленню тварин приділяють дуже велику увагу. Є й такі, де зовсім не приділяють. Часто трапляється, що господарства просто підтримують якийсь тренд — використовують, приміром, виключно імпортну чи вітчизняну худобу та генетичний матеріал, не розуміючи кінцевої мети. Звісно, в Україні ще чимало молочних ферм, яким до генетики і селекційної роботи треба ставитись серйозніше й виваженіше.

— Наскільки ефективність молочних підприємств залежить від правильно поставленої мети генетичного вдосконалення стада й селекційної програми?

— Не вперше наводжу таке порівняння: автомобіль «Запорожець» — це свого роду генетика, Ferrari — також. Як не «годуй» «Запорожця», в які умови не став, він усе одно більше 100 км/год. не поїде. З другого боку, якщо Ferrari дати правильний «корм», поставити на хорошу дорогу, то, звісно, він полетить. Те ж саме стосується й корови. У господарствах часто применшують значення генетики. Більше того, скажу, що годувати чи створювати певні умови потрібно під якийсь генетичний тренд, генетичну базу. Якщо її немає, корову скільки не годуй, вона тільки ожиріє, а молока більше не дасть.

До того ж, багато хто не розуміє, що над генетикою потрібно працювати тривалий час. Ферму можна побудувати за півроку, кормову базу створити за рік (придбати якісне насіння, за технологією посіяти, зібрати тощо), а генетику за рік не розвинеш. Наприклад, на племзаводі «Стєпной» стадо, за українськими мірками, досить достойне. Але сказати, що поголів'я консолідоване, саме таке, як ми хотіли, ще не можна. Причому подивіться, скільки часу вони займаються голштинізацією — з 1995 року. Та й досі не можна стверджувати, що господарство досягло показників чистопородності тварин. Так, поголів'я має високу продуктивність, високі показники відтворення тощо. Але це не значить, що потрібно зупинитися.

Я завжди беру за зразок американські молочні ферми, де однаковим раціоном годують усе стадо. Це говорить про те, що генетичний рівень худоби однаковий. Сьогодні ми ще не можемо цього робити. Ми постійно моніторимо, розробляємо плани добору бугаїв, обираємо напрямок, що покращувати, а що ні. І, звісно, бачимо, що поголів'я ще не вирівняне: є кращі корови, є гірші.

В Україні, гадаю, не існує рівного стада, навіть серед тих ферм, які імпортували чистопородне поголів'я. Тому що, придбавши чистопородних тварин, вирішили, що працювати над генетикою вже необов’язково. Такі господарства тримаються на певному рівні, але ж повинен бути постійний розвиток.

Селекційна робота — це назавжди. Наведу приклад того, який результат можна отримати. За останні 10 років у США середня продуктивність на корову збільшилась на тонну. У них 9 млн. корів. Я проаналізував ціну тварин, яких там продають. Щороку американці пропонують на експорт 1 млн. нетелей і кожна зараз на 700 дол. дорожча, ніж 10 років тому. Чим краща генетика, тим дорожча тварина. Фермер заробляє на виробництві молока і водночас продає племінну худобу. Ми до цього також повинні йти.

— З чого, на вашу думку, має починатися селекційна робота на фермі?

— Звісно, з обліку. Чіткого і зрозумілого. Існує таке поняття, як первинний зоотехнічний облік (переважування, контрольні надої, осіменіння, отелення тощо), який обов’язково має бути на фермі. Чудовою в цьому плані річчю є доїльний зал з автоматизованою програмою, завдяки якій можна контролювати кожне доїння. Для чого потрібен облік? Для того, щоб аналізувати й розуміти, чи все робимо так, куди рухаємось. Для того, щоб перевірити, які генетичні, виробничі чи навіть продуктивні показники «кульгають», а які на бажаному рівні. Зробивши аналіз, можемо приймати рішення. Повторюсь: облік, аналіз, рішення. Це треба робити на будь-якій роботі. Крім того, має бути спеціаліст, який грамотно проаналізує дані і зробить правильні висновки. А тоді вже можна приймати рішення, які ознаки худоби вдосконалювати.

Нині у світі є чимало систем моніторингу стада. Але не всі розуміють переваги їх використання. На одній з українських ферм наша компанія встановила систему управління відтворенням і здоров’ям корів як пілотний проект. Окупність проекту на 500 корів — 2 роки. Проаналізували переваги у відтворенні, провели семінар, де поділилися висновками. Думаєте, хтось зацікавився і купив? Ні. Психологічно ми не відійшли від прив’язного утримання корів. А як контролювати таку ферму, як, приміром, «Стєпной»? Тільки за допомогою сучасних автоматизованих систем, електронних пристроїв тощо.

— Яке місце в селекційній роботі займає лінійна оцінка тварин?

— Наша компанія оцінює тварин за американською програмою МЕП (Mating Appraisal for Profit — економічно орієнтована оцінка варіантів парування). З 2010 року в Україні ми оцінили близько 75 тис. корів за допомогою цієї програми. Однак у співпраці з господарством оцінка займає третє місце. На першому — налагодження обліку, а на другому — консультування техніків штучного осіменіння з питань відтворення стада. Оцінку тварин також можна здійснювати паралельно. Поголів'я оцінюють, щоб перевірити екстер'єр поголів'я, визначити походження тварин, продуктивні ознаки. Знімаємо з корови 17 показників і вносимо в програму, яка в автоматичному режимі закріплює за кожною коровою потрібних бугаїв-плідників (база — 300 тис. биків з усього світу).

Лінійна оцінка корови проводиться один раз за життя. Працюючи в господарстві, перший раз оцінюємо всіх дійних корів (першої, другої і подальших лактацій). Потім кожні півроку дооцінюємо тварин, які, приміром, на момент першого оцінювання були у групі сухостою чи тільки отелились (протягом 20−30 днів після отелення тварин не оцінюють). Надалі працюємо тільки з первістками.

— Скільки треба часу, щоб вивести корову з бажаними фізіологічними та продуктивними ознаками?

— Все життя і не одне покоління. Під час параду голштинів ми бачили гарних корів. Скажу, що таких корів на племзаводі «Стєпной» багато, причому це тварини другої і третьої лактації.

— Чи можна пришвидшити генетичний прогрес?

— Звичайно, можна. Найпростіший спосіб — повна заміна стада чистопородною худобою. В 90-х роках тваринники отримували державну підтримку для завезення худоби з-за кордону, і чимало господарств так і робили. Деякі в силу різних причин займалися власними тваринами, генетично покращували їх. Завдяки генетичному прогресові вони таки досягли того, що ми нині бачимо в «Стєпному», де доять, як на найкращих фермах ЄС.

Інший спосіб, який, наприклад, використовують у «Стєпному», — пришвидшення вирощування молодняка з метою скорішого введення його в основне стадо. Тут теличок запліднюють у 12−13 місяців, тоді як в інших господарствах можуть робити це і в два роки. Тому майже на рік відстають від «Стєпного» через одну лиш цю причину.

Також можна використовувати сексовану сперму. Першим господарством, яке в Україні почало купувати сексовану сперму, був холдинг «Агро-Союз». У 2007 вони почали запліднювати нею всіх телиць, і вже у 2013-му продавали від 500 до 700 нетелей. У них з’явилися «зайві" тварини. Їх більш ніж достатньо для ремонту власного стада, решту можна продавати. Це додаткове джерело доходу для господарства.

Звісно, генетика без технології утримання, правильної годівлі теж не спрацює. Все повинно бути в комплексі. Світ нині дедалі більше інтегрується, і ми так само повинні інтегруватися. Маю на увазі компанії, які займаються виробництвом кормів, технологічним забезпеченням тощо. Нам слід разом з виробниками молока працювати на результат.

— Як змінювалася селекційна програма на племзаводі «Стєпной»: з чого починали і над чим працюють нині?

— У 1992 році Анатолію Анатолійовичу Волкову дісталося стадо червоної степової породи. У 1995-му вони почали купувати худобу, але не за кордоном, а в Україні. Придбали 100 телиць чорно-рябої породи у Волинській області і ще 100 в Черкаській. І більше нічого ніколи не купували. Нинішні 800 дійних корів — це нащадки тих корів.

Основним завданням селекційної роботи на господарстві є створення прибуткового стада за рахунок високої продуктивності корів, що в свою чергу передбачає високу конверсію корму в продукцію та генетично успадковану функціональність органів і систем організму тварини. Безперечно, на сьогодні світовим лідером за цими показниками є голштинська порода, а найкращими серед голштинів світу вважаються тварини північноамериканської селекції, зокрема США. Досягнення поставлених задач в генетичному вдосконаленні відбувалося за рахунок використання спочатку канадської генетики, а в останні роки — зі США, як законодавця моди в генетиці.

Робота з породою на племзаводі «Степной» проводилась у два етапи. На першому вирішувалось завдання забезпечити поглинальне схрещування наявного поголів'я спермою бугаїв-плідників голштинської породи з високими показниками продуктивності та екстер'єру, не допускаючи інбридингу. Закріплення плідників здійснювалось груповим методом. Одночасно з підвищенням частки крові за голштином, проходила адаптація технології утримання та годівлі тварин, управління стадом. Саме тому тваринницький комплекс будувався не одразу, а поступово. Це також помітили і відвідувачі Дня ферми, коли побачили різницю між приміщеннями для тварин попередньої конструкції та нового корпусу для 560 корів.

З підвищенням частки крові тварин за голштинською породою та ростом продуктивності, змінювались (та й продовжують змінюватись) вимоги до кормів і годівлі, вирощування молодняку, відтворення стада. Звичайно, стадо такого рівня вимагає висококваліфікованих фахівців, які постійно підвищують свою майстерність — «ростуть» разом зі стадом. Завдяки управлінському таланту директора господарства Анатолія Анатолійовича Волкова, головного технолога Галини Миколаївни Бекасової та підтримці консультантів АВМ вдалося сформувати такий колектив фахівців, які чудово володіють ситуацією на фермі та управляють стадом.

Приблизно з 2010 року господарство перейшло в другий етап генетичного вдосконалення, яке передбачало більш щільну роботу по підбору плідників та аналізу отриманих результатів. Тварини вже досягли високої продуктивності, а тому постала необхідність в індивідуальному закріпленні сперми бугаїв і не тільки з урахуванням продуктивних характеристик (надій, жир, білок), але й ознак екстер'єру, які впливають на тривалість життя корови в стаді, її відтворну здатність, схильність до захворювань, темперамент тощо.

Використання генетики зі США, наближення до американської продуктивності змусило звернути більшу увагу на такі речі, як прогнозування розвитку породи, тенденції ринків, економічні показники, що пов’язані з генетикою. Відтоді й було розпочато роботу з оцінки корів за програмою МЕП. Тобто, відтепер генетика на племзаводі «Степной» працює виключно для отримання прибутку. Нині тут отримують тварин високої продуктивності з гарним здоров’ям та можливістю довготривалого використання.

Іншим інноваційним рішенням в господарстві стало застосування сексованої за статтю сперми бугаїв. Це дозволяє збільшити чисельність теличок в приплоді (до 90% від всіх народжених телят), що суттєво прискорює генетичний прогрес в стаді, а в перспективі створює потенціал для додаткових надходжень від племінного продажу якісних тварин в інші господарства та на експорт. Крім того, народження теличок, на відміну від бугайців, дозволяє отримувати легкі отелення та значно зменшує післяродові ускладнення, що також визначає економічну ефективність галузі.

Але світові технології не стоять на місці, генетичні теж не виняток. І вже зараз постає питання геномної оцінки стада за ДНК, яка дозволить з великим відсотком вірогідності прогнозувати майбутнє новонароджених теличок — як за продуктивними показниками, так і за схильністю до захворювань, відтворною здатністю, прибутковістю. Цей прийом дозволить своєчасно вибраковувати небажаних тварин, що значно зменшить витрати на вирощування телиць та дозволить швидше повертати інвестовані у виробництво кошти.

— Кажуть, в Україні небагато господарств із власною генетичною історією. Якщо так, то кого назвете як приклад?

— Звісно, є господарства з власною генетичною історією. Господарств, де генетикою займаються 50 і більше років, мабуть, немає. На думку спадає лише ДП «ДГ «Кутузівка»», що в Харківській області. А за часів незалежної України таких господарств з’явилося чимало — як, приміром, холдинг «Агро-Союз», ПАТ «Племзавод «Стєпной»» та інші. Господарства стали іншими.