Для виробників дуже важливо володіти цими трьома компонентами (ціною, затратами та обсягами
виробленої продукції) цього рівняння та намагатись змінити їх на свою користь. Коли ціна на молоко висока, а затрати на виробництво низькі, виробникам варто зробити усе можливе задля поліпшення виробництва та збільшення валового прибутку. Коли ж співвідношення ціна на молоко/затрати на виробництво виглядає не досить привабливо для виробника, варто зменшити витрати. Однак слід пам’ятати, що подібний короткотерміновий режим економії може негативно вплинути на продуктивність корів та обсяги виробленого і реалізованого молока у середній та довготерміновій перспективі. Дуже важливо для виробників розуміти і визначати ті аспекти, коли вони можуть дозволити зменшити затрати, не впливаючи на продуктивність корів у коротко та довготривалій перспективі.

Ф’ючерсні ціни на молоко оцінюються лише у $15 за 100 фунтів (100 фунтів = 1ц американський = 45.4 кг) на грудень 2009 р. (мал.1). Згідно даних на лютий 2009 р., операційні витрати на Середньому Заході США оцінено в $16 за американський центнер. Якщо ціни на засоби виробництва залишаться відносно стабільними до кінця року, найкращим сценарієм буде втрата $1 на кожному виробленому центнері молока протягом останніх трьох місяців року.

Де виробникам знайти той додатковий 1$ - саме той 1$, який може вирішити, чи виживуть вони у поточній економічній кризі чи їм доведеться піти з молочного бізнесу? Урізати витрати на виробництво – небезпечний підхід. Однак існує ще один вихід – підвищити прибутковість за рахунок якості молока. Чи можна заробити якісь гроші, а якщо так, то скільки, залежить від якості молока конкретної молочнотоварної ферми та додаткових доплат, що виплачуються переробними підприємствами за якість сировини.

Завантажити статтю повністю