Шукаючи відповідь на це питання дослідники дійшли висновку: така заміна можлива, проте необхідною буде додаткова кількості амінокислот у раціоні.

Фокусна група Європейського інноваційного партнерства по білковим культурам розглянула завдання збільшення рентабельності білкових культур у Європі. Запропоновані альтернативи соєвому шроту повинні відповідати трьом вимогам, аби стати одним із можливих варіантів для комбікормового виробництва. По-перше вміст білку повинен бути високим. По-друге, якість цього білку також повинна бути високою: хороша перетравність амінокислот. І останнє, ціна на таке джерело білку повинна бути доступною.

Однією із переваг скорочення дефіциту протеїну у країнах ЄС є зміна клімату. Європейський парламент у 2011 році заявив, що «виробництво протеїнових культур допоможе скоротити викиди парникових газів за рахунок фіксації і асиміляції азоту у ґрунті, та знизити використання синтетичного азотного добрива, до складу якого входить оксид азоту. Його потенціал парникового ефекту у 310 разів вищий, ніж у карбону діоксиду».

Відповідно до результатів дослідження майже 4000 зразків, опублікованих INRA (2004), склад і харчова цінність гороху (у перерахунку на СР) є такою:

• Білок: 24% сирого протеїну, 86% розчинного у рубці протеїну.
• Засвоювані вуглеводи: 52% крохмалю (79% розчинних у рубці), і 5% цукру.
• Незасвоювані вуглеводи: 14% і 5% нейтрально- та кислотно детергентної клітковини, відповідно.
• Жир: 1% ефірного екстракту
• Амінокислоти: високий вміст лізину (7,3% сирого протеїну) і низький вміст метіоніну 1%.
• Мінеральні речовини: 1,1% калію, 0,5% фосфору та 0,25% сірки.

Вчені Університету Айдахо (США) дослідили вплив часткової заміни соєвого шроту і кукурудзяного зерна польовим горохом в раціоні дійних корів. Близько 45% кукурудзяного зерна та 78% соєвого шроту в експериментальному раціоні дійних корів замінили на польовий горох із часткою СР 15%.

Горох, який використовували у дослідженні містив 25% сирого протеїну, що становить близько 1,98 мегакалорій чистої енергії лактації на кг. Раціон не вплинув на такі показники як: споживання сухої речовини (26,1 кг/добу), надій (35,5 кг/добу), молоко 4% жирності (33,8 кг/день), молочний жир і вміст білка (3,65% та 3% відповідно) та ефективність  використання азоту молока (25%).

Аналогічне дослідження провели в університеті Cattolica del Sacro Cuore, Італія. Горох у раціоні дійних корів (2,5 кг/день) частково замінив соєвий шрот (55%) і повністю замінив ячмінну макуху.

За вмістом сухої речовини раціони складались із кукурудзяного силосу (31,2%), люцернового сіна (16,7%), злакового сіна (4,1%) і концентратів.

Автори дослідження не повідомили про які-небудь негативні наслідки споживання гороху, його впливу на продуктивність і склад молока. Окрім цього, серед кормових груп не спостерігалось відмінностей у концентрації аміаку і летких жирних кислот (ацетат, пропіонат та бутират) в рубцевій рідині, зібраній через три години після ранкового споживання корму.

Дослідники Альбертського Університету (Канада) визначили поживну цінність гороху для корів пізньої лактації відносно соєвого шроту і ячменю. Заміна горохом цих складових раціону не вплинула на споживання сухої речовини (21,6 кг/доба), надій (21,5 кг/доба) і склад молока.

Проте у високопродуктивних корів результати були іншими. Дослідники Університету Південної Дакоти (США) зробили висновок, що зі збільшенням частки польового гороху в раціоні лінійно зменшувалось споживання, надій і компонентний склад молока. 

Амінокислотний профіль гороху має високий вміст лізину та відносний дефіцит сульфурних амінокислот у порівнянні з соєвим шротом. Вміст метіоніну складає 2,15% незамінних амінокислот (НАК) для гороху, і 3,19% для соєвого шроту.

MilkUa.Info за матеріалами Dairyglobal.net