Як і інші біологічні рідини, молозиво дуже швидко псується. Кількість бактеріального забруднення залежить від того, наскільки правильно зібрали та заготовили молозиво. Пастеризація зменшує кількість бактеріального забруднення та покращує засвоєння IgG. Нагрівання молозива до 60^о впродовж години зменшує загальну кількість бактерій та покращує ефективність всмоктування IgG на 15−25%.

Вчені з Університету штату Пенсильванія повідомили про нове дослідження, яке стосується пастеризації молозива та її впливу на якість та поглинання IgG.

В новотільних корів зібрали молозиво і заморозили перед дослідженням. Загалом зібрали 114 літрів. Далі все молозиво розморозили, перемішали, а потім знову заморозили [контроль; КОН] або пастеризували (60°C протягом години) і заморозили [пастеризоване; ПАС].

Вчені промоніторили загальне бактеріальне забруднення та концентрацію IgG в усіх зразках. 26 телят голштинської породи нагодували молозивом в об'ємі 8% від їхньої ваги впродовж 4,5 годин після народження. Одразу після народження в телят взяли зразки крові, а потім через 24−48 годин для визначення сироваткового IgG та розрахунку очевидної ефективності поглинання IgG (ОЕП). Очевидна ефективність поглинання — це частка спожитого IgG, яку можна відновити в крові.

Пастеризація молозива зменшує загальну кількість бактеріального забруднення із 4,1 КОЕ/мл до 1,3. Якщо виразити їх як стандартну величину, то кількість бактерій до пастеризації та після неї становила 12 589 та 20 КОЕ/мл відповідно. Очевидно, що молозиво, яке використовували в дослідженні, було дуже чистим і ретельно збиралося навіть перед пастеризацією. Зазвичай вважається, що молозиво з показником <100 тис. КОЕ/мл є прийнятним для випоювання телятам.

Кількість IgG у пастеризованому молозиві зменшилася майже на 10% — з 117,3 до 106,3. Хоча втрата IgG була значною, загальна кількість IgG в молозиві все ще була досить високою. Це дослідження показує, що нагрівання молозива до 60 °C протягом години може знизити концентрацію IgG в молозиві. Телятам випоювали кількість молозива відповідно до їх маси тіла, тому загальна кількість випоєного варіювалась. Оскільки після пастеризації у молозиві було менше IgG, споживання IgG у телят контрольної групи (КОН) було дещо нижчим. Однак ні сироватковий IgG, ні ОЕП не відрізнялися у телят, як контрольної групи так і групи ПАС.

У цьому дослідженні пастеризація молозиво дещо знижувала рівень IgG і не збільшувала сироватковий IgG у новонароджених телят. Чому ці дані відрізнялися від інших досліджень, в яких ОЕП було краще після пастеризації? Є кілька варіантів:

1. Молозиво, використане в цьому дослідженні, було дуже чистим. Ще до пастеризації загальне бактеріальне забруднення і кількість коліформ були досить низькими. Це свідчить про те, що «чисте молозиво» (наприклад, загальне бактеріальне забруднення <15 тис. КОЕ/мл і коліформ <1000 КОЕ/л) не мало переваг від пастеризації.
2. Попередні випробування з пастеризацією молозива зазвичай використовували молозиво з більшою початковою кількістю бактерій. У цьому дослідженні пастеризація не вплинула на концентрацію сироваткового IgG та ОЕП. Загалом, телята поглинали достатньо IgG, щоб бути добре захищеними від хвороб, незалежно від того, чи було молозиво пастеризоване чи ні.

Бактеріальне забруднення може помітно вплинути на здатність телят поглинати IgG з молозива. Однак виявляється, що якщо молозиво ретельно збирати і зберігати чистим, то пастеризація не буде необхідною.

Переклад за матеріалами dairyherd.com