Десять років тому цільовим показником умісту жиру в молоці в стаді голштинських корів на американських фермах був 3,75%. З 2000 по 2012 рік середній рівень жирності молока на фермах Середнього Заходу США становив 3,7−3,8%.

Часи змінилися, і в 2021 році середній рівень молочного жиру вперше перевищив 4%. За словами професора Університету штату Міннесота Ісаака Селфера, ця тенденція продовжилася у 2022 році: у січні середній уміст жиру в загальному танку молока становив 4,25%.

«Я цілком очікую, що через кілька років я говоритиму студентам, що 4% жиру в молоці — це низький показник для стада», — пише Селфер у статті, опублікованій у виданні Університету Міннесоти.

Він зазначив, що існує чотири основні фактори, пов’язані зі стрибком кількості жиру в молоці:

1. Покращений раціон, в якому особлива увага приділяється захищеним жирам та перетравності жирних кислот.
2. Вища якість кормів і перетравність клітковини, що дозволяє згодовувати раціони з більшим умістом клітковини, не знижуючи доступну енергію для виробництва молока.
3. Краще управління кормами та кормовим столом, що максимізує час перебування кожної корови біля нього.
4. Покращена селекція корів за вмістом жиру, в основному завдяки використанню індексу Net Merit (NM $ — індекс пожиттєвого прибутку, який ураховує всі затрати й прибутки впродовж життя тварин і відображає, наскільки дочки конкретного бика будуть економічно ефективними за певного прояву селекційних ознак), який робить акцент на вміст жиру і білка.

Селфер пояснив, що молочний жир утворюється з двох джерел. «Готовий» жир, тобто довголанцюгові жирні кислоти, поставляється до вимені із компонентів раціону та жирових запасів організму. «Новий», коротко- і середньоланцюгові жирні кислоти, утворюється в результаті синтезу в молочній залозі. Частку фракцій молочного жиру можна визначити за допомогою лабораторного дослідження.

Якщо молоко містить низьку концентрацію довголанцюгових жирних кислот — менше 30% від загальної кількості жирних кислот, то ферма отримає переваги від згодовування жирових добавок, особливо насичених джерел як пальмова олія, захищені жири або тваринний жир. На жаль, нині ці джерела дуже дорогі, тому рішення про їхнє згодовування має ухвалюватися з урахуванням прибутку після вирахування витрат на корм.

За словами професора, частка коротко- і середньоланцюгових жирних кислот має становити 23%. Їхня кількість залежить від ферментації рубця. Вплив на ці жирні кислоти є дешевшим способом модифікації молочного жиру.

Одна конкретна жирна кислота, що виробляється мікробами рубця, може призвести до прямого пригнічення синтезу молочного жиру у вимені, пише Селфер. Висока ферментація раціону і вміст ненасичених жирних кислот, погане управління кормовим столом і консистенція корму — все це негативні фактори виробництва цієї жирної кислоти, яка може знизити кількість молочного жиру.

«Стратегії управління годівлею, які збільшують кількість підходів корови до кормового столу, можуть вплинути на синтез коротко- і середньоланцюгових жирних кислот», — зазначив Селфер.

Було доведено, що кілька стратегій підвищують виробництво молочного жиру, включаючи частішу годівлю (два або більше разів на день), підгортання корму від 7 до 12 разів на день, заповненість корівника менше 110%, щонайменше 60 см фронту годівлі на корову та годівля в один і той самий час щодня.

Нагадаємо, що США побили рекорд 76-річної давності по жирності молока. Уміст жиру в молоці 4,01%, зафіксований у 2021 році, побив попередній рекорд у 3,98%, встановлений у 1944 та 1945 роках.