За підтримки |  


Недооцінений резерв

 

Євген Шатохін, експерт проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку»


 

Останні два роки тему додаткового джерела прибутку для виробників молока — відгодівлю ВРХ молочних порід — активно обговорюють на різних українських заходах. Так, у листопаді минулого року під час виставки Ukrainian Food Expo відбувся перший конгрес виробників та експортерів яловичини Ukrainian Beef Congress. Тоді учасники навіть отримали бізнес-план відгодівлі бичків молочних порід та бізнес-план з організації роботи комплексу забою та первинної переробки ВРХ, розроблений у рамках спеціального проекту FAO та ЄБРР. На ХІ Міжнародному молочному конгресі в березні ц. р. Євген Шатохін, експерт проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку», розповідав про організацію закупівлі молодняка ВРХ у господарствах та в населення з подальшим вирощуванням. Ми поспілкувалися з міжнародним фахівцем, аби дізнатися про світові тенденції ринку яловичини, проблеми та перспективи в Україні.

— Яка ситуація на світовому ринку яловичини?

— Світовий ринок яловичини зазнає впливу не лише коливань попиту та пропозиції, а й природних та економічних явищ. Глобальні кліматичні зміни, які спричиняють посуху та дефіцит води в різних куточках планети, впливають на м’ясну галузь загалом та кількісні показники маточного поголів'я м’ясних корів зокрема. Наприклад, через посуху 2013−2014 року в Австралії фермерам довелося скоротити поголів'я м’ясних корів, що визначило пропозицію австралійської яловичини на наступні три роки. Це пов’язано з тим, що основні країни — виробники яловичини (США, Австралія, Канада, Бразилія) переважно випасають худобу на природних пасовищах, щонайменше у виробничій ланці «корова-теля». А через посуху фермери змушені скорочувати поголів'я корів та молодняка, що спочатку призводить до надмірної, а згодом недостатньої пропозиції яловичини на локальному або глобальному ринку залежно від позиції країни у світовому виробництві яловичини.

Поголів'я м’ясних корів та пропозиція яловичини зазвичай відновлюються 3−4 роки. Австралія та США завершують процес відновлення, тому на світовому ринку знову росте пропозиція цього виду м’яса. Хоча за прогнозами FAO/OECD до 2028 року попит і ціни на яловичину у світі будуть стабільними.

Основними споживачами, які впливатимуть на світовий попит на яловичину в найближчі 10 років, будуть Китай та країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Тут проживатиме 65% середнього класу світового населення, який є головною рушійною силою в рості споживання цього м’яса.

Ще одним цікавим і незмінним трендом, зокрема у США, є ріст протягом останніх 10 років пропозиції якісної яловичини від молодняка ВРХ молочних порід.

— Який стан українського ринку яловичини і чи він перспективний?

— У глобальному розумінні українського ринку яловичини не існує. Можна сказати, що є ринок живця ВРХ, який формується під впливом попиту в основних країнах- імпортерах — Лівані, Азербайджані, Єгипті, частково Кувейті та кількох інших країнах Близького Сходу, а також попиту на яловичі чверті та напівтуші, які експортуються, головним чином, до країн СНД — Білорусі (розуміємо — Росії) та Казахстану.

Внутрішній ринок яловичини недорозвинутий. На зовнішній Україна не пропонує навіть продукти з мінімальною доданою вартістю (відруби на кістці та без кістки, які виділені з чвертей з урахуванням споживчої цінності тих чи інших м’язів).

Україна має великий потенціал у виробництві яловичини за технологією зернової відгодівлі. Справа в тому, що традиційна безсистемна українська відгодівля ВРХ з акцентом на об'ємні грубі та соковиті корми автоматично ставить нас в один ряд з Уругваєм та Бразилією, які спеціалізуються на трав’яній відгодівлі на природних пасовищах. Але відмінність у тому, що країни Латинської Америки можуть використовувати природні «дармові» пасовища практично цілий рік. Ми ж в Україні більш як півроку возимо худобі заготовлені в кормосховищах грубі та соковиті корми. Є шанс побороти латиноамериканського виробника яловичини ціною? Думаю, що ні.

А от із зерновою відгодівлею все навпаки. В Україні дешеве зерно кукурудзи, вдосталь протеїнів рослинного походження (макуха, шроти), води, поживних побічних продуктів харчової промисловості, як-от жом цукрових буряків, оболонка соєвих бобів, спиртова барда, вижимки томатів та яблук, які можуть істотно знизити собівартість годівлі без погіршення якості м’яса.

— Бичків яких порід відгодовують в Україні?

— Основним джерелом худоби для відгодівлі в нас є бички молочних порід від промислових господарств та господарств населення. Зважаючи на досвід США, де відсоток молодняка ВРХ молочних порід на відгодівлі сягає 25%, таких бичків вигідно відгодовувати.

— Чи може відгодівля бичків молочних порід стати перспективним напрямом диверсифікації молочного бізнесу в Україні?

— Експортні ціни на живу худобу сьогодні дуже вигідні. Вони показують привабливість та економічну доцільність бізнесу з її вирощування та відгодівлі. Наразі максимальна експортна ціна після всіх видатків, пов’язаних із експортом, та після повернення ПДВ становить близько 2 доларів США за кілограм живої ваги. Окремі господарства досягають собівартості кілограма живця на відгодівлі 1,65 долара. На бичкові вагою 500 кг заробляють майже 175 дол.

Як на мене, це вже починає бути схожим на бізнес. Крім того, можна поборотися за додаткові 5−10 центів на кілограмі живої ваги за рахунок стандартизації системи відгодівлі. Заробіток на одній голові збільшиться до 200−225 дол. Це додатковий прибуток для молочних господарств, який, на відміну від продажу молока, дає валютний виторг. Слід зауважити, що розрахунки дійсні при прямому експортному контракті та обсязі відправок без посередників. Така модель на засадах кооперації вже успішно працює під крилом Асоціації виробників молока.

— Чому, на вашу думку, українські виробники молока недооцінюють його як додатковий резерв прибутку?

— Вітчизняні виробники поодинці не мають можливості доступу на нові ринки живця ВРХ, бо не мають потрібного обсягу худоби, часу, відповідних знань. Лише об'єднавши зусилля на засадах кооперації, коли професіональні управлінці будуть відкривати нові ринки, шукати покупців, вибудовувати логістику поставок, можна реалізувати додатковий резерв прибутку — у вирощуванні та відгодівлі молодняка ВРХ.

Таблиця 1. Витрати та ринкова вартість кормів на вирощування однієї голови від 35 до 550 кг живої ваги

Корми

Ціна, дол./т

Витрати

Молочна фаза

Післямолочна фаза

Фаза відгодівлі

Разом

кг

дол.

кг

дол.

кг

дол.

кг

дол.

Замінник незбираного молока

1500

14,5

21,75

 

 

 

 

14,5

21,75

Стартовий комбікорм

300

58

17,4

 

 

 

 

58

17,4

Кукурудза

160

 

 

130

20,8

2200

352

2330

372,8

Соєвий шріт

525

 

 

3

1,58

 

 

3

1,58

Пивна дробина

165

 

 

180

29,7

540

89,1

720

118,8

Жом буряковий

15

 

 

100

1,5

690

10,35

790

11,85

Мінерали та мікроелементи

500

 

 

10

5

40

20

50

25

Сечовина

320

 

 

 

 

20

6,4

20

6,4

Силос кукурудзяний

40

 

 

80

3,2

490

19,6

570

22,8

Солома

10

 

 

30

0,3

17

0,17

47

0,47

Разом

 

 

39,15

 

62,08

 

497,62

 

586,85

Примітка: молочна фаза — від 35 до 160 кг; фаза відгодівлі - від 160 до 550 кг; термін відгодівлі від народження до забою — 16 місяців.

— Яка модель відгодівлі бичків найприйнятніша в українських умовах?

— Як уже зазначав, модель інтенсивної відгодівлі ВРХ високоенергетичними раціонами — чи не єдина, яка дозволить якісній українській яловичині конкурувати на світовому ринку. Ефективно управляти собівартістю можна лише за умови професійної промислової відгодівлі ВРХ.

— Якими є ключові інвестиції, коли йдеться про відгодівлю молодняка молочних порід?

— Інвестиції в основні засоби виробництва незначні, коли говорити про потреби в обігових коштах. Грубо кажучи, інвестиції у відгодівельник на 3500 голів одночасного утримання навряд чи перевищать 500 тис. доларів, а потреба в обігових коштах сягне понад 2 млн. доларів. В умовах реконструкції старої тваринницької ферми інвестуватиметься переважно в техніку (міксери, трактори, навантажувач, вузол подрібнення і змішування кормів) та інфраструктуру (тверде покриття загонів, водогін, дороги).

— З чого повинен починати фермер, який планує розвивати цей напрям?

— Будь-який бізнес починається з планування: ринку збуту, продукту на виході, потреби в інвестиціях та обігових коштах, джерела тварин, які будуть відгодовуватись, стратегії годівлі та утримання, кормовиробництва тощо. Хороший бізнес-план ще нікому не завадив. Якщо бізнес-ідея мертва на папері, чого чекати від її втілення в життя?

Відгодівлю ВРХ слід виділити в окремий напрям бізнесу з плановими показниками, міні-бюджетом, персоналом і технікою. Це другий важливий аспект, який зробить модель відгодівлі бичків економічно успішною. Інакше вони завжди «обслуговуватимуться» за залишковим принципом. Відповідно й результати будуть невтішними.

— Які ринки збуту живця наразі відкриті для України? Чи маємо достатній потенціал, щоб задовольнити їхні потреби?

— Основними покупцями є Ліван, Йорданія, Азербайджан, Єгипет. У відкритті свого ринку для цієї худоби зацікавлені Туреччина (другий за кількістю світовий імпортер живця ВРХ) та Саудівська Аравія. Але українці повинні мислити стратегічно. Наша мета — не нові ринки живця. Нехай це буде трампліном перед потужним стрибком на глобальний ринок якісної яловичини зернової відгодівлі — продуктом глибокої переробки живця ВРХ саме на українських м’ясопереробних потужностях.

Журнал «Молоко і ферма» № 4 (47), серпень 2018.

Останні додані

9 жовт. 2018 12:30:00

Молочний бізнес тим і цікавий, що непростий

19 вер. 2018 15:00:00

Недооцінений резерв

4 вер. 2018 15:00:00

Правильні інвестиції

15 серп. 2018 12:30:00

Простота, ефективність і технологічність

17 лип. 2018 14:00:00

Жито — альтернативний грубий корм

11 черв. 2018 15:00:00

Статус «державне» не заважає розвитку

30 бер. 2018 11:00:00

Власна переробка і створення доданої вартості

31 січ. 2018 15:00:00

Кормозаготівля: країни різні — проблеми однакові