Крім можливості поліпшити склад раціону, додавання джерела небілкового азоту дозволяє збалансувати вихід азоту й забезпечити постійний оптимальний його рівень. Контрольований і постійний вихід азоту сприяє зростанню синтезу ідеального для виробництва молока протеїну — мікробного протеїну — на 10–20%. Крім того, такі добавки дозволяють скоротити вміст загального азоту в раціоні: він більш ефективно використається в організмі з меншими втратами. Добавки небілкового азоту сприяють перетворенню азоту корму в бактеріальний азот.

Сучасна наука і практика молочного тваринництва переконливо засвідчують, що в годуванні високопродуктивних корів дуже важливе значення має не просто збалансованість раціону, тобто наявність в сухій речовині достатньої кількості поживних речовин (протеїну, енергії та ін.), але і його синхронізованість, яка характеризується мірою доступності енергії і білку для ферментації мікрофлорою рубця у будь-який проміжок часу. В ідеальному раціоні високопродуктивної корови вмісту різних за швидкістю ферментації в рубці джерел енергії (цукор, різні форми крохмалю, пектин, клітковина) повинні відповідати певні джерела протеїну (корми з високою, середньою і повільною розщеплюваністю протеїну в рубці). У такому випадку створюється оптимальний (не нижче 10 і не вище за 60 г вільного азоту в рубці) і, що не менш важливо, стабільний азотний баланс рубця, що сприяє максимально ефективній роботі рубцевої мікрофлори (передусім целюлозолітичних бактерій, що «відповідають» за загальну перетравлюваність раціону), а значить краще реалізується продуктивний потенціал корови і конверсія корму краща .

Слід зазначити, що не зважаючи на різноманітність джерел енергії (об’ємисті корми, різні види зернових, що відрізняються за швидкістю розщеплювання крохмалю, а також кормові жири), в раціоні дуже складно досягти оптимального поєднання різних за швидкістю розщеплювання в рубці джерел протеїну, використовуючи традиційні корми. До того ж, через дорожнечу білкових кормів в господарствах України рідко використовують більше 2 видів білкових кормів. Це неминуче призводить до перебоїв в «постачанні» азоту для мікрофлори рубця, а значить — до неефективного використання енергії корму, зниження синтезу мікробного білка, і як наслідок — недоотримання молока порівняно з теоретично очікуваним рівнем продуктивності.

У вирішенні найважливішого завдання — підтримки оптимального і стабільного азотного балансу рубця — допоможе небілковий азот в пористій матриці. За швидкістю вивільнення азоту в рубці він займає проміжне місце між кормами з «швидким» протеїном (соняшниковий і рапсовий шрот і макуха) і кормами з «повільним» протеїном (соєва макуха і шрот, пивна дробина).

В досліді, який ми провели осінню 2010 р. на базі одного українського господарства (дійне стадо 1000 корів із середньою річною продуктивністю 7500 кг молока), було встановлено ефективність використання небілкового азоту в раціонах високопродуктивних корів. Господарство забезпечене високоякісним люцерновим сінажем (майже 20% сирого протеїну), нижче середньої якості за калорійністю кукурудзяним силосом (приблизно 5,5 МДж чистої енергії лактації/кг СР). З білкових концентратів застосовують макуху соняшникову, макуху соєву і сою екструдовану. Ми ввели до складу комбікорму джерело небілкового азоту і при цьому вилучили з нього 1,0 кг соняшникової макухи і 0,5 кг соєвої макухи. Таким чином ми переформулювали раціон, щоб в ньому при меншому рівні сирого протеїну в сухій речовині (16,5-17,0%), зберігався оптимальний азотний баланс рубця (55 г).

Рис. 1. Влив небілкового азоту на склад молока та надій.

Вже через 2 тижні було відмічено підвищення добового надою до 1,0 кг на корову (з 22 до 23 кг), а також істотне збільшення жирності молока (з 3,85 до 4,0%) і вмісту білка (з 3,15 до 3,20%) (рис.1).

Тобто, зменшивши вміст протеїну з 20 до 16,5%, але поліпшивши його доступність і підвищивши калорійність раціону, ми підняли надій, а також якісні показники молока. Таким чином, для підвищення продуктивності корів у групі роздою більш важливе значення має оптимальний і стабільний азотний баланс рубця, ніж загальний вміст сирого протеїну в раціоні.

В іншому досліді було запропоновано ввести в кормосуміш 100 г/гол небілкового азоту, замінивши ним 1,0 кг сухої пивної дробини і 0,4 кг кормових дріжджів. Місце, що звільнилося в раціоні, частково заповнили додатковою кількістю дерті ячмінної, підвищивши тим самим калорійність раціону й оптимізувавши азотний баланс рубця (зменшивши його з 65 до 35 г). Впродовж періоду згодовування небілкового азоту проводили регулярний моніторинг консистенції гною і його структури шляхом просіювання через спеціальний набір сит сепаратора гною (комплект Visual pH Box компанії Celtic, Франція).

Рис. 2. Структура гною (початок досліду)	Рис. 3.Структура гною (через 3 тижні)

Результати експерименту через 3 тижні: надій не змінився, але істотно підвищилася жирність молока (з 3,80% до 4,0%), що при добовому надої 26 кг на дійну корову еквівалентно підвищенню продуктивності на 1,4 кг на корову на день. Аналіз структури гною виявив значне зменшення кількості довгих волокон і великих часток зерна на верхньому і нижньому ситі сепаратора гною. Це можна пояснити поліпшенням перетравлюваності клітковини раціону, що у свою чергу посприяло збільшенню вмісту жиру в молоці (рис. 3).

Таким чином, завдяки додаванню джерела небілкового азоту можна отримати хороші результати в господарствах з добре відпрацьованою технологією виробництва молока, в яких умови утримання і годування стада є оптимальними, а додаткове підвищення надоїв — непросте завдання. Також можна очікувати, що в господарствах, де система годування далека від оптимально збалансованої, ефективність застосування джерела легкодоступного азоту буде ще суттєвішою.