— У якому куточку України ви народилися?

— Народився у 1994 році на Харківщині — село Забарине Зачепилівського району.

— Пам'ятаєте, ким мріяли бути у дитинстві?

— Мріяв бути лікарем або ветлікарем. В дитинстві батьки мене привели на ферму і привили любов до тварин. Мама працювала обліковцем — приймала молоко і робила аналізи. Батько працював на великій техніці.

— Хто ви за освітою?

— Маю дві професійні освіти. Навчався в Новомосковському аграрному коледжі за спеціальністю ветеринарний лікар. Також закінчив Харківську державну зооветеринарну академію, де здобув спеціальність технолога м'ясо-молочної переробки.

Я обожнював студентські роки. Проте на мій погляд і на жаль, 80% моїх одногрупників опинилися у стінах тих навчальних закладів випадково, лише 20% йшли туди цілеспрямовано. Я належав до тих двадцяти.

— Чому обрали роботу в агро?

— Тому що така робота мені до душі, я вважаю її перспективною. До речі, я разом з батьками створив сімейну молочну ферму на 14 дійних корів. Наразі поєдную основне місце роботи і власний бізнес. Як бачите, без тварин нікуди.

На нашій домашній фермі тварини стоять у приміщеннях, є водонапування, вентиляція — загалом майже все, як на великих сучасних фермах, тільки наша менша за розміром. Батьки доглядають за худобою вдень, а я — після роботи.

Наразі займаємось будівництвом силосної ями, сінників і т. ін., а далі побачимо, які умови для малих виробників диктуватиме держава. Сподіваємось на краще, що зможемо розвиватись, наприклад, як це роблять фермери у країнах Прибалтики. Думаю, що можна було б об'єднуватися в кооперативи і разом досягати високої якості молока, тим паче сьогодні в Україні його дефіцит.

— Чи пам’ятаєте свій перший робочий день на фермі або перші місяці роботи?

— Так, звичайно. Ще у студентській роки протягом двох років працював ветфельдшером на ПСП ім. Фрунзе, що у Зачепилівському районі Харківської області. Потім пішов навчатися далі і потрапив на чудову ферму ТОВ «Агрофірма „Пісчанська“», де і працюю по сьогоднішній день.

— Що давалося найважче, а що найлегше?

Передусім, хай як складалось, це важка робота, але завдяки людям, які мене оточували, я цього не помічав. Всі були привітні, допомагали, підтримували. Я обрав професію сам — тому ні на що не скаржився, а навпаки працював із захопленням і великим бажанням. Для мене всякий результат — це новий поштовх для розвитку.

Ну, а найважче було і залишається — втрачати тварин.

— Розкажіть про ТОВ «Агрофірма „Пісчанська“» більше.

— У господарстві нараховується 1330 фуражних корів, із яких 1150 дійних. Надій становить 33 л. Система утримання — безприв’язна, є дві доїльні зали «паралель» 2×6 і «карусель» на 60 місць.

На фермі працює 73 людини. Господарство є членом Асоціації виробників молока.

Я пишаюся, що є частиною такої сучасної і перспективної ферми.

— Що для вас означає жити і працювати на рідній землі?

— Ми, українці, народилися тут і у нас є важлива місія — розвивати нашу Батьківщину. Тому молоді спеціалісти повинні бути направленні саме на це.

— Як вважаєте, який потенціал має Україна у сфері сільського господарства?

— Україна є лідером з чорноземів у всьому світі і тому, якщо правильно скерувати аграрний сектор і задати йому гарний ритм з боку влади, то все вдасться. Недарма аграрна галузь в Україні лідирує з-поміж багатьох інших.

Я переконаний, аграрний сектор має найбільший потенціал і якщо його розвивати, готувати спеціалістів, забезпечити підтримку з боку держави, то ми зможемо стати однією з провідних аграрних країн світу з найбільшою врожайністю і ефективністю ведення бізнесу.

Якщо розглядати молочний сектор, то тут роботи непочатий край. Наші молочарі — це фанати своєї справи, але цього недостатньо. Повторюсь: держава теж має опікуватись галуззю і тваринництвом загалом. Наприклад, якщо підприємець або підприємство обробляє більше 1000 га землі, то держава могла б зобов’язувати тримати або ВРХ, або свиней, або птицю — щоб зберегти села, щоб вони не вимирали, щоб створювати робочі місця і розвивати тваринництво. Саме тут створюється велика кількість робочих місць: продавці, працівники м’ясокомбінатів і молочно-переробних заводів, ті, хто займається логістикою і транспортуванням сировини і готової продукції до супермаркетів тощо.

Часто можна почути, що тваринництво — збиткова справа. Вона збиткова лише тоді, коли немає господаря.

—  Що порадите молодим людям, які шукають свій шлях у житті?

— Важливо обрати професію, якій зможеш віддати душу і тіло.

Аграрний сектор і тваринництво — це важка і довгострокова сфера, де потрібне терпіння і час для того, щоб досягнути результату. Тож, якщо ви любите цю справу і отримуєте насолоду від неї, раді вітати вас у нашій великій дружній родині.

— Про що мрієте у професійній сфері?

— Загалом я мрію про мир і добробут. Що стосується кар'єрної драбини, я виріс і немає часу займатися дурницями. Треба працювати, а не мріяти!

Нагадуємо, раніше ми розповідали про життєвий шлях Сергія Шатковського, консультанта КЦ АВМ, головного зоотехніка ТзОВ «Прогрес».