• Замінник молока був основним типом рідкого корму, який використовували на автоматизованих фермах (89%), тим часом лише 40% ферм з ручним випоюванням використовували замінник молока.
• Об'єм випоєного молока впродовж перших чотирьох тижнів життя був більший на фермах з автоматизованими поїлками (в середньому 236 кг проти 186 кг).
• Різниці між пропорціями, до яких телята мали доступ, між фермами не було: стартерне зерно (97%), сіно (67%), загально змішаний раціон (ЗЗР; 8%) чи вода (91%).
• Однак, пропорція ферм, які дозволяли телятам вволю мати доступ до стартеру, сіна чи води була вища серед автоматизованих (86%, 93% та 99%) порівняно з ручними системами (70%, 66% та 81%).
• Телята, яких випоювали автоматизованою системою, мали доступ до стартеру (в середньому через 3,5 дні порівняно з 7 днями), соломи (7 днів проти 15), ЗЗР (15 днів проти 47) та води (один день проти 7) швидше, ніж телята випоювані вручну.
• Процес відлучення відбувався швидше (в середньому через 7 тижнів порівняно з 8) та більш поступово (13 днів проти 7) в телят з автоматизованим випоюванням.

Коли виробників запитали про причину переходу на автоматизовану систему, чотири основні фактори були: завдяки автоматизованій системі виростають кращі телята, вони споживають більше молока, скорочуються витрати на оплату праці та покращуються її умови. Також, головними причинами для придбання автоматизованої системи було зменшення часу на брудні роботи, покращення рівня приростів, збір інформації по кожному теляті, виконання природніх змін раціону та покращення умов праці. Цікаво, що скорочення витрат на вирощування молодняка як головної переваги не згадувалось в жодному дослідженні.

То ж яка система більш рентабельна?

Використовуючи комп’ютерну модель Інтуїтивний аналіз витрат на виробництво, спеціалісти дорадчої служби Університету штату Вісконсін оцінили витрати на вирощування ремонтного молодняку на 26 молочних фермах (24 зі штату Вісконсін та 2 з Меннесоти), які використовували індивідуальне ручне випоювання (n=11) чи групове автоматизоване випоювання молоком (n=15). В данному дослідженні, телята, яких випоювали автоматизованою системою, отримували в середньому на 24,5 кг більше замінника молока (60,8 кг проти 36,3 кг) чи на 30 кг більше цільного молока (418 кг проти 388 кг), порівняно з телятами, яких від народження і до відлучення випоювали вручну. Хоча трудові та управлінські витрати були на 68,7 дол. США на теля нижчі на господарствах з автоматизованою системою випоювання (103, 74 дол. США проти 172,45 дол. США на теля), загальні середні витрати були на 38 дол. США на теля нижчі на господарствах з ручним випоюванням (363,7 дол. США), ніж на телят з автоматизованим випуванням (401,7 дол. США). Основними драйверами більш високих витрат на господарствах з автоматизованою системою випоювання були вищий рівень споживання рідини в поєднанні з вищими витратами на утримання та обладнання.

Переклад за матеріалами DairyHerd.com