За підтримки |  


Моніторинг і попередження субклінічного кетозу

 

Рік Р. Груммер, технічний директор відділу жуйних тварин корпорації Balchem


Кетоз — це метаболічний розлад у корів транзитного періоду. Він виникає внаслідок порушення обміну жирів і вуглеводів, коли організм тварини починає інтенсивно використовувати жир. Така інтенсивна мобілізація жиру є результатом гормональних змін, що відбуваються під час підготовки корови до отелення. 

Етіологія кетозу

Жирні кислоти, що мобілізуються з жирової тканини, потрібні для молочної залози. Вони є джерелом енергії і попередником для синтезу жиру молока. Проте приблизно чверть мобілізованих жирних кислот поглинає печінка (Emery et al., 1992). В ідеалі частина жирних кислот мала б повністю окислитись до СО2, щоб забезпечити енергією тканини печінки. Решта мала б потрапити до інших тканин — наприклад, молочної залози. На жаль, коли відбувається надмірна мобілізація жирних кислот, їх надлишок накопичується в печінці у формі тригліцеридів (ожиріння печінки), окислюючись до кетонів і потрапляючи в кровотік, що призводить до кетозу (Grummer et al., 1993). Дослідження свідчать про те, що кетозові передує ожиріння печінки (Cadorniga-Valino et al., 1991; Young et al., 1990). Кетоз зазвичай виникає впродовж трьох тижнів після отелення, але це може статись і пізніше, якщо не вдається відновити повноцінне харчування корови.

Кетоз

Кетоз вважають КЛІНІЧНИМ, коли в корови присутні зовнішні симптоми хвороби: пригнічений апетит, зменшення молочної продуктивності, а в складніших випадках і нервозна поведінка. Що стосується СУБКЛІНІЧНОГО КЕТОЗУ, то його діагностують завдяки визначенню концентрації кетонів у крові, сечі чи молоці. Картина захворюваності в різних господарствах різна. Це залежить головним чином від годівлі й умов утримання худоби, а також від методики визначення, часу забору проб і, звісно, від показника граничного значення, якими користуються під час оцінки кетозу.

Приблизно половина корів одразу після отелення страждають від ожиріння печінки різного ступеня тяжкості (Grummer, 1993). Тому й не дивно, що відсоток корів, хворих на кетоз і схильних до його прояву з часом, досить високий. У США з усіх метаболічних розладів кетоз вийшов на перший план, випередивши ацидоз рубця і молочну лихоманку (Oetzel, 2007). Під час масштабного дослідження в Канаді (Duffield et al., 2009), яке охопило 25 молочних ферм із прив’язним утриманням і роздільною годівлею, було встановлено, що частка хворих на субклінічний кетоз корів становила 16-24%. Індикатором служив уміст бета-гідроксибутирату в сироватці крові протягом одного-двох тижнів після отелення. Німецькі дослідники інформують про дещо нижчий рівень хворих кетозом корів на 77 молочних фермах — 11-16% (Iwersen et al., 2009). При цьому граничні показники вмісту кетонів були однаковими в обох дослідженнях, але німецькі дослідники робили забір крові у період між отеленням і 42 днем лактації.

У штаті Вісконсін на двох великих фермах із безприв’язним утриманням частка хворих кетозом корів була 7,6%, кров на аналіз брали з першого по п’ятнадцятий день після отелення (Carrier et al., 2004). На 20 канадських фермах з використанням кетометра було виявлено 26% хворих корів упродовж одного-двох тижнів після отелення (Walsh et al., 2007). Водночас захворюваність (число уражених лактуючих на 100 лактуючих тварин) на субклінічний кетоз на канадських фермах у перший тиждень після отелення становила 62% (McLaren et al., 2006). У більшості досліджень науковці інформують про відсоток хворих корів на момент дослідження, а не про показник захворюваності. Але є достатньо інформації про те, що рівень захворюваності на субклінічний кетоз у стаді у два-чотири рази більший порівняно з часткою хворих корів у певний час після отелення (Duffield, 2001).

Моніторинг субклінічного кетозу

Оцінка корів на клінічний кетоз може бути дуже суб’єктивною, і здатність його діагностувати на різних фермах не однакова. Саме тому, а також через те, що витрати на лікування субклінічного кетозу значно більші порівняно з клінічним (Oetzel, 2007), виникає потреба дуже ретельно проводити моніторинг субклінічного кетозу в стаді. Золотим стандартом моніторингу кетозу є визначення вмісту бета-гідроксибутирату в сироватці крові (Oetzel, 2007). Однак донедавна експрес-тестів для визначення кетозу в сироватці крові не було. Аналіз зразків крові в лабораторії — це трудомісткіший, затратніший у часі й дорожчий спосіб порівняно з експрес-тестами молока чи сечі. Сечу важко зібрати, і приблизно третина відібраних для дослідження корів не виділятимуть сечу. Це особливо проблематично в маленьких стадах, бо число досліджуваних корів у певний час після отелення обмежене. Проте експрес-тести для дослідження сечі досить точні. Порівняно з ними експрес-тести молока не такі чутливі (Oetzel, 2007), але мають певні переваги: зразки для тестів від усіх досліджуваних корів зібрати набагато легше.

Зовсім нещодавно з’явились експрес-тести для аналізу крові: вони досить зручні й прості у використанні, чутливі й точні, а також мають помірковану ціну. Для тесту потрібна одна крапля крові. Її поміщають на спеціальну смужку, яку потім аналізують у портативному ручному вимірювальному приладі для визначення концентрації бета-гідроксибутирату. Такі прилади були створені для людей, але їх можна використовувати без будь-яких модифікацій і для великої рогатої худоби. Було встановлено, що достовірність результатів, отриманих на таких приладах і під час лабораторних досліджень, становить 95% (Iwersen et al., 2009), 97% (Voyvoda and Erdogan, 2010) і 93% (Oetzel, 2010). У США такі прилади можна придбати в аптеках і коштують вони 8-12 євро, а смужки — у ветаптеці по євро за штуку.

Втрати від субклінічного кетозу

Важко визначити точно, у скільки обходиться субклінічний кетоз. До того ж витрати на нього в різних країнах будуть різними, більшими чи меншими. Проте є чимало підтвердженої в ході досліджень інформації про негативні наслідки від ураження ним корів. Наприклад, на півночі США дослідники (Ospina et al., 2010) обстежили 1318 корів на 104 великих фермах із безприв’язним утриманням і з’ясували, що у випадку субклінічного кетозу ймовірність виникнення зміщення сичуга, клінічного кетозу і метриту була у 3,5, 2,8 та 1,5 разу більшою. Подібних висновків дійшли й канадські вчені (Duffield et al., 2009), які проводили дослідження на фермах із прив’язним утриманням. Вони повідомляють, що високий уміст бета-гідроксибутирату в сироватці крові у перший тиждень після отелення свідчив про більшу ймовірність розвитку зміщення сичуга й метриту в 2,6 і 3,35 разу. Ймовірність виникнення клінічного кетозу була в 4,3 і 6 разів більшою, коли рівень бета-гідроксибутирату в сироватці крові зростав упродовж одного-двох тижнів після отелення. Приблизно в 1,5 разу частіше не приходили в охоту (не овулювали) корови, якщо впродовж двох-восьми тижнів після отелення мали підвищений вміст бета-гідроксибутирату в молоці (Walsh, 2007).

Кетозні корови в 1,7 разу частіше мали високий вміст соматичних клітин у молоці. Також було встановлено, що 28,6% корів з підвищеним умістом бета-гідроксибутирату в сироватці крові за тиждень до отелення мали клінічний мастит порівняно з 8,7% некетозних (Leslie et al., 2000). Добовий надій корів, у яких була позитивна реакція на кето-тест молока, був меншим на 1-1,4 кг (Dohoo and Martin, 1984). Недавні дослідження (Duffield et al., 2009) показали, що підвищення вмісту бета-гідроксибутирату за тиждень-два після отелення призвело до втрати 1,9-3,0 кг молока під час першого тестового надою. Підвищений вміст бета-гідроксибутирату за тиждень після отелення призвів до втрат 334 кг молока за лактацію (305 днів).

Фахівці США спробували підрахувати вартість кетозу для американських ферм. Вона склала 178 євро за випадок захворювання (Guard, 2009). У цьому ж дослідженні вчені припустили, що рівень захворюваності 14% веде до втрат 2,5 тис. євро на 100 корів на лактацію. Вони врахували загибель тварин, вибракування, ветеринарні послуги, лікування, витрати на працю, спад продуктивності й затримку в запліднюванні. Дослідники з Канади вивчали вплив субклінічного кетозу на дохід від витрат на годівлю, тобто виторг від реалізації молока мінус витрати на годівлю (McLaren et al., 2006). Вони з’ясували, що зменшення захворюваності на субклінічний кетоз на 25% дає змогу заощадити приблизно 6308 євро на рік на 100 корів.

Кормові добавки для попередження кетозу

Знизити навантаження на печінку й виробництво кетонів можна двома способами: зменшивши мобілізацію жирних кислот із жирових депо або збільшивши експорт жиру з печінки. Щоб зменшити мобілізацію жиру з жирових тканин організму корови, треба використати добавки, які прямо чи опосередковано блокують ліполіз (наприклад, пропіленгліколь, декстроза) або ж підвищують ефективність засвоєння енергії раціону (іонофори). Перші стимулюють гомеоретичний контроль для підтримки лактації, однак це не є рішенням проблеми і їх не радять застосовувати. Іонофори знижують уміст кетонів у крові, але не мають значного впливу на зменшення ожиріння печінки (Zahra et al., 2006; Chung et al., 2008). Найкращим способом зменшення рівня кетонів є збільшення експорту жиру з печінки завдяки згодовуванню кормової добавки захищеного холіну. Завдяки йому поліпшується постачання жирних кислот до вимені й синтез молочного жиру. Завдяки захищеному холінові вдається зменшити накопичення жиру й виробництво кетонів у печінці (Cooke et al., 2007; Lima et al., 2007; Zom et al., 2010). Холін потрібно згодовувати в захищеній формі, щоб не допустити його розпаду в рубці.

Під час масштабного дослідження у Каліфорнії (Lima et al., 2007) згодовування захищеного від розпаду в рубці холіну (ReaShure) дало можливість зменшити у стаді відсоток корів із субклінічним кетозом на 10 в. п. Якщо припустимо, що співвідношення між загальним рівнем захворюваності на кетоз і часткою хворих корів у певний момент буде 2:1, то це відповідатиме зниженню захворюваності на субклінічний кетоз на 20 в. п. А якщо взяти до уваги дослідження про вплив субклінічного кетозу на дохід від витрат на годівлю (McLaren et al., 2006), то це означатитме заощадження 8420 євро на рік на 100 корів (таблиця 1).

Таблиця 1.

Потенційний ріст річного доходу від зменшення кількості хворих на субклінічний кетоз корів

  Зниження частки хворих на субклінічний кетоз корів, відсоткові пункти
  5 10 15
Розмір стада  
100 €4 210 €8 420 €12 630
500 €21 050 €42 100 €63 150
1000 €42 100 €84 200 €126 300

Ключові моменти

  • Концентрація кетонів у крові (наприклад, бета-гідроксибутирату) зростає під час отелення і в період негативного енергетичного балансу.
  • Існує тісний зв’язок між концентрацією бета-гідроксибутирату і здоров’ям та продуктивністю молочних корів, навіть якщо корови не проявляють клінічних ознак кетозу.

Існує низка хороших експрес-тестів для моніторингу субклінічного кетозу.

  • Ці тести потрібно використовувати для моніторингу не тільки субклінічного кетозу, а й загалом здоров’я та продуктивності стада.
  • Захищений від розпаду в рубці холін (ReaShure) потрібно згодовувати 60 г на день на корову, починаючи з 21-го дня до отелення та впродовж 21-го дня після нього, щоб знизити вміст жиру в печінці і бета-гідроксибутирату в крові, щоб поліпшити продуктивність стада.

Контактна інформація

Київ 03040

вул. Васильківська 14, оф. 305 А

для Наталії Полховської

comments powered by Disqus

Останні додані

8 трав. 2019 12:00:00

Пастеризоване проблемне молоко: небезпечна безпечність

17 квіт. 2019 11:00:00

П’ять рівнів управлінця і лідерство

10 квіт. 2019 12:50:00

Монбельярд

9 квіт. 2019 13:50:00

П’ять ключових факторів успішної команди

28 бер. 2019 15:05:00

Негативне мислення: що варто взяти на замітку

14 бер. 2019 16:10:00

Чотири поради з лікування маститу

4 лют. 2019 10:30:00

Потрібні професіонали? Для чого?

22 січ. 2019 14:30:00

КСК і якість молока