Цьогорічний сезон Національних днів ферми стартував на Полтавщині. Молочарів з усієї України приймали ТОВ «Промінь-Лан» та ТОВ «Агрофірма „Соняшник“», що є аграрними підрозділами компанії «Хімопол». Їм було чим вразити гостей: річний надій на фуражну корову — понад 9 т при дворазовому доїнні у молокопровід, добове виробництво молока — 16 т екстраґатунком (КСК — до 120 тис./мл і бакзабрудненість — до 50 тис./мл), відтворення і вирощування ремонтного молодняка, бездоганна організація роботи і лад на фермі. Як цього вдалося досягти, розповідають радник з економічних питань СП «Хімопол» Геннадій Іванович Мошинський, директор підприємств Олександр Володимирович Яресько та головний зоотехнік Юлія Володимирівна Жежа.

До вашої уваги розмова із Геннадієм Івановичем Мошинським.

— Яку дату можна вважати початком вашої молочної історії?

— Спеціалізуючись на виробництві технічного вуглецю, компанія «Хімопол» у 2005 році придбала агрофірму «Соняшник», а в 2007-му — підприємство «Промінь-Лан», щоб обробляти землю (разом 4 тис. га) і займатись рослинництвом. Худобу на той час у господарствах також тримали — 120 і 600 голів, відповідно. Доїли 3,9−4 т молока на рік на корову. Це були стандартні пострадянські ферми з прив’язним утриманням і типовою колгоспною організацією роботи. Кілька років ми нічого на фермах не міняли, бо були зосереджені на рослинництві.

2010-й можна вважати початком відліку нашої молочної історії, бо саме тоді постало питання, що робити з худобою. Якщо вже тварини є, то ними треба займатись і щось від них отримувати, — або позбуватись.

Проаналізувавши ситуацію, досвід далеких і близьких сусідів, власник ухвалив рішення розвивати молочну справу: молоко має приносити прибуток, а Україна має бути з молоком.

Як показав час, вибір був правильним. Було інвестовано значні кошти в розбудову обох молочних майданчиків, при цьому ми не відмовились від доїння в молокопровід. На прив’язі тримаємо лише дійних корів і тільки в зимовий період, решту часу вони, як і всі інші тварини, перебувають безприв’язно на свіжому повітрі. Ми навчились доїти до 35 кг молока на корову на добу, завдання — стабільно мати таку продуктивність по всьому стаду.

— Що найважче далось на цьому шляху?

— Кадрове забезпечення і робота з персоналом. Надзвичайно важко було налаштувати доярок на потоково-цехову систему виробництва і змінити їхнє ставлення до корови. Знадобились терпіння, час і мотиваційні важелі, щоб люди почали працювати на результат, і з кожним роком дедалі краще.

Загалом бригада доярок залишилась та, що працювала, за винятком кількох осіб, які пішли на пенсію. Сьогодні один оператор обслуговує 50 корів.

Нелегко знайти керівників підрозділів. Наприклад, у «Соняшнику» змінилось чотири головні зоотехніки, у «Промені» Юлія Володимирівна теж четверта.

Ситуація стабілізувалась, коли директором обох підприємств кілька років тому почав працювати Олександр Володимирович. У нього добре виходить знаходити потрібних людей і організовувати роботу команд обох ферм.

— Плануєте нарощувати виробництво?

— Як розвиватимемось, залежатиме від ринку землі. Згортати виробництво точно не будемо. Поки що триматимемось у межах 600 голів дійного стада, а далі побачимо.

— Які умови, внутрішні й зовнішні, вам потрібні для розвитку?

— Головна зовнішня умова — ринок землі. Якщо зможемо втримати ту площу ріллі, на якій сьогодні працюємо (а це 4 тис. га), то зможемо виділяти 400 га під кормові культури і далі розвивати молочне виробництво. В якому напрямку рухатиметься ринок землі — це зараз найголовніше питання і визначальна умова для молочного бізнесу. Без землі корів не нагодуєш.

Загалом сьогодні ситуація з рентабельністю рослинництва і тваринництва по чотирьох підприємствах, які входять до аграрного напрямку СП «Хімопол», така: де є тваринництво, рентабельність на рівні 2−3%, де лише рослинництво — значно вища.

— Яку роль у вашій роботі й розвитку відіграє АВМ?

—  Консультанти АВМ «розігнали» нас у добовій молочній продуктивності корови з 19 до 25 кг, ми побачили потенціал поголів’я, зрозуміли, що можемо й на більше розраховувати. Вже далі ми, як щаблинами, піднялись до 29, 32 і 35 кг.

Від АВМ маємо не тільки технологічну підтримку. Свого часу асоціація допомогла нам з налагодженням каналів збуту сировини, і якщо раніше ми реалізували молоко на переробку лише в Полтавській області, то зараз поставляємо на підприємства Черкаської та Вінницької областей. Організовуємо тендери і продаємо молоко за вигіднішою ціною. Сьогодні наші партнери —торгові марки «Люстдорф», «Данон», «Глобине» і «Клуб сиру».

З ними приємно працювати, бо вони не тільки споживачі нашої продукції, а дійсно партнери, котрі постійно контролюють якість молока. Представники переробних підприємств дають актуальні поради, щодо дотримання якості сировини на високому рівні. За це ми їм щиро вдячні. У перших двох дуже високі вимоги до якості та безпечності сировини. Вироблене нашими фермами молоко відповідає найвищим стандартам: КСК не більш як 120 тис./мл, бакзабруднення — максимум 50 тис./мл.

— Чи може ферма існувати без землі і чи має така модель право на існування?

— Як удалось досягти такої якості молока-сировини?

— Що вважаєте головним здобутком і що є запорукою успіху?

Відповіді на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 4 (65), серпень 2021.