За підтримки |  


Менеджмент маститу корів

 

Порушення ветеринарно-санітарних норм утримання і технології доїння лежать в основі виникнення маститів, а відсутність своєчасної діагностики, ізоляції хворих тварин і їх лікування призводить до поширення захворювання.

Загальногосподарські заходи, спрямовані на зменшення частоти захворюваності корів маститом, повинні включати три основні стратегії:

  1. Профілактика.
  2. Лікування.
  3. Вибраковування корів (ерадикація збудника).

Профілактика

Загальновідомо, що відвернути хворобу дешевше, ніж лікувати. Саме профілактика найкращий шлях «управління маститом», а не лікування та ерадикація. У першу чергу вона повинна включати низку загальногосподарських заходів, які спрямовані на недопущення виникнення й поширення нових випадків захворювання корів маститом.

Утримання. Постійне підтримання комфортних умов утримання корів (як дійних, так і сухостійних) є першочерговою умовою профілактики маститу. Доволі часто в господарствах економлять на гноєприбиранні, що в кінцевому результаті коштує в кілька разів дорожче. Адже гній — основне джерело бактерій, що потрапляють на вим’я корів і спричиняють мастит. Інтервал між гноєвидаленнями не повинен перевищувати 4−6 годин.

Не переповнюйте секції тваринами! Це призводить до збільшення частоти захворюваності корів маститом через погіршення санітарного стану секції та гігієни вимені.

У спекотний період потрібно забезпечити корівник примусовою вентиляцією, щоб не змушувати корів шукати прохолодних місць, зокрема гноєвих проходів.

Щотижнева суха дезінфекція стійл засобами на основі йодоформу зарекомендувала себе як дієвий механізм профілактики поширення хвороби.

Важливим заходом для недопущення маститів є боротьба з мухами. Поява мух, особливо в спеку, сприяє збільшенню захворюваності корів маститом. Передача інфекції мухами від корови до корови відбувається двома шляхами: прямим і непрямим. Прямий — це коли мухи безпосередньо контактують з кінчиками дійок, переносячи бактерії з тварини на тварину. Крім цього, укуси мух спричиняють утворення ран, що полегшує проникнення бактерій у дійку. Дослідженнями встановлено, що рани дійок, зумовлені укусами мух, є однією з причин маститів у первісток.

Непрямий шлях пов'язаний зі збільшенням популяції мух та їх укусами, що змушує корів збиватися в групи. Тривалий час перебування групою значно погіршує санітарний стан місця їх скупчення, гігієну корови, зокрема дійок, на які потрапляють бактерії. Профілактичні заходи, спрямовані на зменшення популяції мух, повинні ґрунтуватися на дотриманні загальних санітарних і гігієнічних вимог (вчасне гноєвидалення, розміщення гноєсховища на відстані щонайменше 500 метрів від молочнотоварного комплексу, оскільки гноєсховище є улюбленим місцем розмноження мух, та профілактична дезінсекція).

Доїння — важлива технологічна процедура, від правильного виконання якої залежить здоров’я молочної залози. Вважається, що 70% корів заражаються збудниками маститів під час доїння. Запровадження «Протоколу доїння» є обов’язковою умовою профілактики маститу. Протокол включає чітку послідовність таких дій:

1. Переддоїльна дезінфекція дійок (предипінг, розконсервація). Мета процедури — розм’якшення бруду, що потрапив на дійки, зняття залишків консерванта, знищення бактерій.

Розчин на дійках має залишатися 20−30 секунд. Стакани для обробки після кожного доїння необхідно обов’язково мити та дезінфікувати. Залежно від кількості корів, а також ступеня забрудненості вимені процедуру можна повторити протягом доїння.

Наносити розконсервант можна за допомогою спеціального стакана, а також розпилювачем. У кожного способу свої переваги та недоліки. Стакан може сприяти поширенню бактерій при його забрудненні під час доїння. Переваги — якісне нанесення розчину на дійки, незначні затрати фізичної сили. При використанні розпилювача відсутній контакт із дійкою, що унеможливлює передачу бактерій. Недолік — потребує більше фізичних зусиль і часу, що погіршує якість обробки.

Слід зазначити, що потрібно мінімізувати використання води протягом доїння, оскільки вона є фактором передачі бактерій. Використання води допускається для миття занадто брудного вимені в мінімальній кількості під низьким тиском. Потрібно пам’ятати, що застояна в шлангу вода є резервуаром бактерій, зокрема синьогнійної палички, яка потрапляє на дійки з такою водою.

2. Здоювання. Низка досліджень показує, що здоювання чотирьох цівок молока з кожної чверті вим’я з одночасним стимулюванням кінчика дійки є важливою процедурою діагностики маститу, збільшує швидкість молоковіддачі, зменшує бактеріальну забрудненість і, відповідно, покращується якість молока, відвертається утворення гіперкератозу.

3. Витирання дійок. Серветки для витирання дійок слід використовувати за принципом «одна серветка — одна корова». Багаторазові серветки потрібно прати при температурі щонайменше 62−65 °С, що забезпечує знищення бактерій групи кишкової палички. В той же час збудники контагіозних маститів, зокрема золотистий стафілокок, є термостабільними і гинуть лише при 80 °C, та й то через 15−60 хвилин. У господарствах, де виділяють збудники контагіозних маститів, одноразові серветки — найкращий варіант.

4. Доїльний апарат підключають не пізніше як через 60−90 секунд від початку стимуляції вимені. Апарат повинен бути надітий рівно та не сповзати з дійок. Якщо у корови атрофована одна з чвертей вимені, використовуйте заглушки доїльних стаканів, щоб убезпечити від потрапляння бактерій іззовні.

5. Дезінфекція дійок після доїння (постдипінг, консервація, післядоїльна дезінфекція) забезпечує закриття дійкового каналу від проникнення бактерій. Доведено, що канал залишається відкритим 30−60 хв. після доїння. Нанесення консерванта потрібно починати з лівої передньої дійки і продовжувати за годинниковою стрілкою.

На ринку представлено засоби з різними діючими речовинами та концентраціями на основі йоду, хлоргексидину, органічних кислот (молочна, надоцтова тощо). Вибір засобу для дезінфекції дійок після доїння треба робити залежно від циркуляції збудників у стаді. Слід сказати, що йодисті консерванти широкого спектру дії впливають не тільки на бактерії, грибки, дріжджі, а й на більшість вірусів. Вважається, що тривале їх використання не призводить до утворення резистентних штамів мікроорганізмів. До основних переваг консервантів на основі хлоргексидину можна віднести м’якший вплив на шкіру дійок та відсутність специфічного запаху, характерного для йодистих дезінфектантів. Недоліки — повільніша дія порівняно з йодистими дезінфектантами, мала ефективність відносно грибків, вірусів, спор бактерій. Крім того, з часом утворюється резистентність бактерії до нього. Продукти на основі органічних кислот мають ті ж переваги й недоліки, що й хлоргексидинові. Рекомендується кожні три місяці змінювати засіб для дезінфекції дійок після доїння.

Використання гумових рукавичок під час доїння зменшує передачу збудників контагіозних маститів на 50%, а додаткова обробка рук дезрозчином — на 95%.

Тривалість доїння не перевищує 4−6 хвилин за умови дотримання вищеназваних процедур і не потребує додаткових маніпуляцій з боку оператора.

Оператори машинного доїння мають пройти навчання цій процедурі з урахуванням особливостей доїльного обладнання.

Лікування

Це найбільш складний і трудомісткий процес, що потребує значних фінансових затрат і зусиль, які, на жаль, не завжди виправдовують сподівання. В той же час це необхідно для оздоровлення стада. Успішність заходу залежить від кількох факторів: збудника, його чутливості до антибактеріальних засобів, часу діагностики та початку лікування. Найчастіші помилки, які знижують ефективність лікування:

  • відсутність обліку корів, що хворіють маститом протягом лактації, діагностики маститу;
  • несвоєчасне відділення хворих корів від здорових;
  • доїння маститних тварин не проводиться в останню чергу або окремим доїльним обладнанням;
  • лікування без визначення виду бактерій та їх чутливості до антибактеріальних засобів;
  • курс терапії розпочинається через декілька днів, а інколи й тижнів, з моменту діагностики, що призводить до хронічного перебігу захворювання, зниження терапевтичного ефекту, а то й узагалі без нього;
  • відсутній індивідуальний підхід до тварини;
  • курс лікування короткий — 1−2 дні;
  • лікування антибіотиками, що не мають каренції, без відділення хворих корів від загального стада;
  • лікування покладається на оператора машинного доїння, що, на жаль, не завжди вдається контролювати.

Вибір терапевтичних засобів для лікування маститних корів повинен ґрунтуватися на експертному висновку лабораторії, де зазначено вид збудника та його чутливість до антибіотиків. Наведені нижче заходи можуть бути орієнтиром при виникненні маститів. Якісне лабораторне дослідження є остаточним для добору засобів терапії.

Лікування контагіозних маститів. У господарствах, де переважним збудником є стрептокок агалактія (Strep. agalactiae), рекомендується використання «бліц-терапії»: інтрацистернальне введення протягом трьох днів препаратів групи бета-лактамів — переважно пеніцилін, клоксацилін, амоксицилін (+ клавуланова кислота) або цефалоспорин — з інтервалом 12 годин. В той же час у корів, у котрих через 2−3 тижні після лікування кількість соматичних клітин у молоці не зменшується (400−700 і більше тис./см3), проводять бактеріологічне дослідження молока. Повторно призначають курс лікування. Його ефективність становить понад 70−80% і лише незначна частина корів не піддається лікуванню.

Лікування маститів, спричинених золотистим стафілококом (Staph. Aureus), значно ускладнене через стійкість збудника до антибіотиків. Основні ознаки, що вказують на циркуляцію збудника:

  • Хронічний перебіг маститу з низькою ефективністю лікування — <25%.
  • Захворювання діагностують у корів різного віку протягом лактації, а також у нетелей.
  • Відзначають рецидив ураженої чверті вимені з інтервалом від 2 тижнів до 1 місяця.
  • Клінічний перебіг переважно без ознак гіпертермії, незначний набряк, у молоці пластівці.
  • Профілактична ефективність консервації вимені корів перед запуском менше 50%.
  • Більшість хворих чвертей вимені залишаються ураженими протягом наступної лактації.
  • Атрофія чверті вимені протягом лактації без клінічних ознак.
  • Відсоток інфікованих корів значно зростає зі збільшенням віку та днів доїння.
  • Кількість соматичних клітин протягом року становить 300−800 тис./см3, у значної частини перевищує 500 тис./см3 без клінічних ознак, приблизно у 20% корів може перевищувати 1,5 млн./см3.
  • Утворення рубців, які відчуваються при пальпації ураженої чверті вимені.

Чутливість золотистого стафілокока до антибіотиків різна. Більшість штамів золотистого стафілокока проявляють резистентність до пеніциліну, цефалоспорину, що пов’язано з продукуванням збудником ферментів β-лактамаз, які руйнують β-лактамне кільце антибіотика і тим самим призводять до втрати його активності. Аналіз показує, що 50−70% штамів золотистого стафілокока нечутливі до пеніциліну.

Особливістю лікування маститу даного типу є поєднання парентерального та інтрацистернального введення антибіотиків. При цьому курс терапії повинен становити щонайменше 5 діб, за необхідності його подовжують до 8−10 діб.

Через хронізацію патологічного процесу лікувальна ефективність стафілококового маститу в період лактації в середньому становить 20−25%. Оскільки мастит проявляється переважно в субклінічній або хронічній формі, найкращий терапевтичний ефект досягається консервацією вимені під час запуску в сухостій.

У господарствах, де мастит діагностують у великого відсотка корів-первісток за 1,5−2 місяці до отелення, рекомендовано застосовувати консервацію вимені антибіотиком пролонгованої дії. Корів, що не піддаються лікуванню, вибраковують.

Лікування маститів, спричинених збудниками зовнішнього середовища. Серед збудників коліформних маститів (Escherichia coli, Klebsiella sp. і Enterobacter sp.) найчастіше клінічний мастит викликає кишкова паличка. Перебіг захворювання може бути як у легкій формі з випадками самовиліковування, так і в тяжкій, що призводить до некрозу тканин і навіть загибелі тварини. Основні клінічні ознаки коліформного маститу: загальна пригніченість, підвищення температури тіла до 40−41 °С, набряк ураженої чверті, затвердіння, синюшність із червоним відтінком, можливий набряк суглобів. Тому вибирати лікувальні засоби слід з урахуванням клінічних ознак.

Набряк тканин молочної залози ускладнює лікування, тому необхідно здоювати запальний ексудат кожні 3−4 години, щоб зменшити вплив токсинів збудника та досягти кращого терапевтичного ефекту. Після чого застосовувати загальну та місцеву антибіотикотерапію протягом 3−5 днів, у разі потреби лікування подовжують ще на 3 дні. Поряд з цим потрібно застосовувати препарати кальцію, імуностимулювальні, анальгетики, румінаторні.

Слід зазначити, що, незалежно від походження збудника та його патогенних властивостей, асоціативний перебіг запалення молочної залози значно ускладнює ефективність лікування.

Сухостійна терапія. Як правило, під час запуску корів застосовують антибіотики пролонгованої дії. До їх складу входять переважно клоксацилін, ампіцилін у дозах, у декілька разів вищих порівняно з препаратами, які використовуються для терапії маститу в лактаційний період. Тривалість дії препаратів становить 28−50 діб. Тому при виборі засобів консервації вимені також необхідно пам’ятати і про тривалість сухостійного періоду.

Вважається, що утворення кератинової пробки дійкового каналу відбувається одразу ж після переведення корови в запуск і вона є біологічним бар'єром, що захищає канал від проникнення інфекції. Водночас дослідженнями встановлено, що до 25% корів сухостійного періоду не утворюють кератинову пробку навіть після 6 тижнів, а у 3−5% вона взагалі відсутня. Використання герметиків у поєднанні з консервацією вимені забезпечить додатковий захисний ефект. Герметик зберігається на кінчику дійки до 7 діб і потребує додаткового нанесення. Його також можна застосовувати і нетелям, особливо в приміщеннях, де багато мух. Отже, консервація вимені при запуску є важливим елементом профілактики маститу.

Вибраковування корів

Вибракування, або ерадикація збудника зі стада, є крайнім заходом боротьби зі збудником, у першу чергу контагіозних маститів. З часом постає нагальне питання щодо вибраковування корів — на жаль, єдиного та ефективного методу профілактики поширення інфекції. Адже такі корови є постійним джерелом інфекційних маститів. Нижче наведено критерії, що можуть бути орієнтиром вибраковування тварин:

  • низькопродуктивні корови з хронічним перебігом;
  • мастит діагностується повторно в наступній лактації (рецидив у наступній лактації);
  • корів лікували не менше 3 разів протягом поточної лактації і лікувальний ефект відсутній;
  • збудник виділяють тричі з більш як однієї чверті;
  • комбінація «мастит-неплідність»;
  • кількість соматичних клітин у молоці протягом місяця >400 тис/см3.

Висновок

Мастит — комплексна загальногосподарська проблема, вирішення якої залежить від узгодженої та систематичної дії всіх відповідальних спеціалістів. Мастит неможливо подолати сегментарно, усунення проблем в одному технологічному блоці не дасть бажаного результату, лише комплексний підхід забезпечить успіх.

Пам’ятка спеціалістові

Збудники, джерела та шляхи передачі маститу

Збудник

Джерело/Локалізація

Шляхи передачі

Staph. aureus, hyicus

(coagulase + Staph.)

Інфіковане вим’я, дійки, шкіра вимені тощо

Від корови до корови під час доїння (брудні серветки, руки, стакани для дезінфекції тощо).

Strep. agalactiae

(спричиняє високу кількість соматичних клітин у молоці)

Інфіковане вим’я корів

 

Від корови до корови під час доїння (брудні серветки, руки, стакани для дезінфекції тощо).

Mycoplasma bovis,

californicum

Інфіковані корови, вим’я, носові та можливі вагінальні виділення у телят і старших телиць

Під час проведення інфузійних процедур, поширення через руки та доїльне обладнання.

Staph. spp. epidermidis

micrococcus, etc.

(coagulase — Staph.)

Нормальна мікрофлора, що населяє шкіру вимені

 

Неналежна підготовка вимені корів до доїння. Підключення доїльного обладнання на вологі дійки.

Streptococcus non-ags

(uberis, faecalis,

dysgalactia)

Різна локалізація збудника (шерсть, губи, вагіна, гній, доїльне обладнання, підстилка тощо)

Збудник потрапляє із зовнішнього середовища до корови через брудне доїльне обладнання, підстилку, вологі дійки, неналежну підготовку вимені до доїння.

Miscellaneous

Bacillus, Pseudomonas

Шланги, брудна вода, гній, підстилка тощо

Те ж саме, що й Strep. non-ags.

Coliforms — E. coli,

Klebsiella, etc.

Гній, підстилка,

особливо тирса

Те ж саме, що й Strep. non-ags

Cornyebacterium

bovis

Дійковий канал

Населяє дійковий канал. Потрапляє в молочний танк у разі нездоювання перших цівок молока.

Arcanobacterium

pyogenes

Підвищена вологість зовнішнього середовища, тріщини доїльної гуми, контаміновані ліки, застояна вода шланга, холодильне обладнання

Травми дійок, сфінктера. Переносником бактерії є мухи.

Prototheca

На першому етапі потрапляють із ґрунту, на другому — контамінація лікувального матеріалу, рук, серветок тощо

Через контаміновані інфузійні розчини.

Джерело: Karen Jacobsen, DVM, Athens, GA.

Віталій Захарченко, консультант, кандидат ветеринарних наук, КЦ АВМ;

Аполлінарій Краєвський, професор, доктор ветеринарних наук, СНАУ

comments powered by Disqus

Останні додані

9 жовт. 2017 15:00:00

Хвороби матки в післяотільний період

4 вер. 2017 11:00:00

Білкова годівля: золота середина

11 серп. 2017 13:10:00

  Маркування кореня хвоста як метод виявлення корів в охоті

11 лип. 2017 11:10:00

Заготівля люцернового силосу—2016: уроки і висновки

4 лип. 2017 15:15:00

Досвід заготівлі грубих кормів у ТОВ «Вітчизна» (Сумська обл.)

30 черв. 2017 10:05:00

Як правильно обрати кормозмішувач

21 черв. 2017 11:00:00

Як отримати максимум із вологої кукурудзи

12 черв. 2017 10:35:00

Територія боса, або Хто тут хазяїн?