укіс,
люцерна,
заготівля сінажу
Люцерна: останній укіс
Якщо ви плануєте використовувати люцерновий посів для виробництва грубого корму наступного року, потрібно зробити останній укіс за 4–6 тижнів до перших морозів. Таку пораду дають фахівці дорадчої служби Університету штату Південна Дакота (США). Загалом у регіоні Північних рівнин збирають 4–5 укосів люцерни за сезон, останній роблять у середині вересня, заготовляючи сінаж, обгорнутий поліетиленовою плівкою.
Особливості осіннього укосу
Як правило, скошування у середині вересня безпечне для рослини, проте не пізніше, оскільки наступний урожай може опинитися під загрозою, і рослина не матиме достатньо сил для відновлення.
Важливо пам’ятати, що наприкінці літа й на початку осені рослини люцерни «готуються» до зими завдяки таким природним механізмам: (1) формування чи вироблення стійкості до холоду і (2) накопичення запасів енергії в кореневій системі.
Збір врожаю люцерни у цей час дасть рослині достатньо сил на відновлення і відростання аж до появи перших заморозків.
Як мінімізувати втрати травостою
Пізній осінній збір урожаю люцерни підвищує ризик втрати травостою, але ризики можна мінімізувати таким чином:
- Збирати урожай влітку принаймні один раз, коли загальний рівень цвітіння становить 10% від усієї площі (ранній укіс).
- Осіннє збирання врожаю молодого травостою (молоді рослини загалом менш чутливі до враження холодом).
- Підтримання високого рівня родючості ґрунту.
- Посів сортів/гібридів люцерни, що стійкіші до хвороб та морозів.
Якщо заготовляти люцерну і давати їй усього кілька тижнів для відновлення перед тим, як ударять морози, що знищують травостій, то таким чином ми значно знижуємо запаси енергії у її корінні, що веде до збільшення ризику втрати травостою.
Фахівці з заготівлі грубих кормів з Південної Дакоти вважають, що збір врожаю у середині вересня є необхідним. Однак потрібно бути обережним з укосами пізніше цього терміну, якщо є намір зберегти культуру для подальшого виробництва.
Ми запропонували українським експертам прокоментувати значення останнього укосу люцерни.
Володимир Мірненко, експерт з технологічної підтримки ТОВ «Пьотінгер Україна»:
«Вам доводилося бачити сінаж з грициків? А з кульбаби? Такий специфічний продукт виник у нас через малу густину люцерни другого чи третього років використання. І причина тут не лише в рваному зрізі (скошування тупими ножами), а й у вимерзанні люцерни. Особливо останні роки характеризувалися холодними та малосніжними зимами. Де люцерна вимерзла, там поріс бур’ян.
Схильністю до вимерзання характеризується як недоросла, так і переросла люцерна. Саме тому, правильно обрати час для останнього укосу так важливо. Більшість господарств вбачають у ньому лише негативні сторони. Справді, врожайність тут низька, якість такого корму залишає бажати кращого, через це собівартість останнього укосу доволі висока.
Однак, оцінювати останній укіс варто в загальній системі. Скосити люцерну в зимівлю — це не лише витрати на ще один укіс, а й інвестиції в якісний перший укіс наступного року.
Отже, щоб отримати якісний, чистий перший укіс люцерни в наступному році потрібно останній укіс цього року провести з 15 по 30 вересня – за місяць-півтора до припинення вегетації люцерни. Загалом, бажано на початку фази цвітіння, коли на полі зацвіло 10–15% рослин. Ця фаза характеризує повне відновлення кореневих резервів, що знадобляться для перезимівлі та швидкого відновлення вегетації.
Корм з останнього укосу підходить для годівлі низькопродуктивних корів (із сповільненим проходженням ШКТ)».
milkUa.Info