Минулоріч у статті «Чи потрібен консервант для кукурудзяного силосу» («Молоко і ферма» № 3/2023) я розповідав про те, як поєднуються технології заготівлі та використання консервантів, як вони доповнюють одна одну та які критерії оцінки ефективності їхнього застосування. Сьогодні пропоную обговорити більш практичні аспекти, які іноді не помічаємо, але привернення до них уваги та вирішення пов’язаних із цим проблем помітно покращує ефективність годівлі.

Займаючись більше десяти років проблематикою якості та безпеки кормової сировини, звернув увагу на три блоки питань, які значно покращують ефективність годівлі. Головна ідея, якій намагався знайти підтвердження в першу чергу для себе, — це те, що найкращі раціони створюються з найкращої сировини. І сьогодні можу впевнено казати: неможливо досягти значних результатів, маючи в сховищах інгредієнти раціону, які не відповідають вимогам якості та безпеки.

Для кукурудзяного силосу це:

• поживна цінність — вміст крохмалю, НДК, перетравність тощо;
• склад кислот — слід звернути увагу на те, що і молочної і оцтової кислоти може бути забагато, а нестача оцтової збільшує ризики псування;
• успішність консервації, стабільність та показники безпеки — далі йтиметься саме про це.

Питання № 1 у переліку тих, що відносяться до консервації і визначають її успішність, — вторинне зігрівання силосу. Тут важлива температура закладеного на зберігання корму впродовж усього часу його «перебування на свіжому повітрі»: зріз, кормовий стіл у динаміці, залишки.

Кращі господарства з добовою молочною продуктивністю корів більше 45 л (у перерахунку базисні показники) мають холодні залишки з кормового столу. На фото 1 показники температури та рН залишків загальнозмішаного раціону на одній з ферм, де під час заготівлі використовувався спеціалізований силосний консервант «Кофасіл С». На кормовому столі о 14.00 — через 8 годин після роздачі — при температурі на вулиці 24 °C температура загальнозмішаного раціону була 16−18 °С, а температура корму на зрізі — 20−21 °С навіть влітку.

Фото 1. Температура та рН загальнозмішаного раціону через 8 годин після роздачі при температурі на вулиці 24 °C.

Слід звернути увагу на те, що силос може бути законсервований спиртом, і тоді він теж не буде грітись, але ви точно відчуєте цей запах, і не тільки ви — корови теж будуть не в захваті й споживатимуть менше корму.

Другий важливий момент в оцінці успіху консервації — запах, особливо етилового спирту, дріжджового бродіння та ацетону. Такий специфічний запах — явище постійне або тимчасове, а в деякі сезони заготівлі особливо відчутний.

Дріжджі, коли їх багато (іноді їх багато ще на рослині в полі через погодні умови), швидко множаться допоки є доступ свіжого повітря. Після герметизації вони переходять на анаеробне живлення й продукують спирти. Спирт разом з кислотами утворює ефіри — етил лактат та етил ацетат. Їх легко визначити: етил лактат надає силосу запах фруктів та карамелі, а етил ацетат — ацетону або рідини для зняття лаку для нігтів.

Ще одним важливим аспектом, який визначає ефективність годівлі, є молочна кислота, а власне — її кількість. Дуже агресивні природні молочнокислі бактерії толерантні до кислого середовища, а якщо є ще й доступні їм цукри, то використовуючи їх, вони продукують занадто багато молочної кислоти. Відповідно рівень рН знижується до критичних рівнів — 3,5−3,2, і тоді технолог не розуміє, чому немає жиру в молоці.

Наступний показник якості збереження корму пов’язаний з активністю плісеневих грибів та продуктами їх життєдіяльності, зокрема йдеться про токсини та бета-лактами. Плісеневі гриби для росту й розмноження потребують кисню. Після відкриття траншеї вони його отримують і швидко розростаються, якщо відсутній інгібітор. Навіть якщо не брати до уваги продукти життєдіяльності плісеневих грибів, помірне забруднення ними корму само по собі впливає на продуктивність тварин (таблиця 1).

Таблиця 1.

Вплив частково ураженого пліснявою силосу на продуктивність корів

Джерело: Illek & Matejicek, 2001.

Враховуючи те, що головними чинниками псування силосу є дріжджі — як під час зберігання, так і після відкриття траншеї, — на кожній фермі треба шукати індивідуальні рішення з покращення технології заготівлі та зберігання, щоб не допустити їхнього критичного зростання.

Головні інструменти досягнення мети — це зменшення тривалості контакту з киснем, зокрема якісне ущільнення та швидка герметизація. Дріжджі здатні збільшити свою кількість у 10 разів всього за 8 годин! Тому є сенс у тому, щоб принаймні поміркувати про проміжне вкриття силосованої маси на ніч.

Найбільш поширене та перевірене роками рішення, яке дозволяє зменшити кількість дріжджів в закритій траншеї та не допустити їхнього швидкого зростання після відкриття сховища і під час використання силосу, — це кислоти (пропіонова, оцтова, бензойна та сорбінова).

Вони мають різну ефективність, а їх використання обумовлено в першу чергу рівнем технологічних процесів на фермі. Найбільш дешевий спосіб — отримання оцтової кислоти від гетероферментативних бактерій. Це не просте завдання. Гетероферментативні бактерії мають свої слабкі місця:

• Вони більш витратні. Втрати сухої речовини при використанні різних штамів L. buchneri становлять від 2 до 6%. Тому що водночас із молочною та оцтовою кислотою гетероферментативні бактерії продукують спирти й СО2.
• Діляться повільніше, ніж гомоферментативні бактерії. Тому вони програють конкуренцію під час зростання та не можуть бути домінуючими.
• Не толерантні до кислого середовища. Тоді як гомоферментативні молочнокислі бактерії продукують багато молочної кислоти і, як наслідок, знижується рівень рН, гетероферментативні втрачають активність.

Виробникам інокулянтів необхідно вирішити дві задачі:

1) Зменшити втрати сухої речовини на ферментацію, щоб утворення оцтової кислоти було менш витратним та більш прогнозованим (не більше і не менше мінімальної інгібуючої концентрації 2−3%).

2) Покращити життєздатність та конкуренцію з іншими природними гомо- та гетероферментативними бактеріями.

Надійність та економічність інокулянту дуже важлива. Аеробна стабільність (відсутність вторинного зігрівання) не є сталим показником. Вона змінюється залежно від того, як змінюється склад мікрофлори на рослинах. Навіть в умовах однієї ферми вона буде різна (при аналізі вище згаданих аспектів) не тільки з року в рік, а й навіть у межах однієї траншеї.

Так, провівши велику кількість дослідів з L. buchneri DSM 13 573 (Кофасіл С), ми встановили, що завдяки інокулянту можна покращити стабільність силосу, який без консерванту не піддається вторинному зігріванню впродовж 8 днів. Якщо ж необроблений силос зберігає аеробну стабільність щонайбільше 2 дні, то з консервантом її можна довести мінімум до 6 днів (графік 1).

Графік 1.

Аеробна стабільність кормів, оброблених та необроблених консервантом

Джерело: Шпикерс, 2001; Хертвиг, 2001; Пфлаум, 2003; Палата сільського господарства Нижньої Саксонії, 2007−2010; Університет Гумбольдта, 2008; Університет Макгілла (Монреаль, Канада), 2007.

У середньому в 12 дослідах при різному рівні вологості стабільність силосу покращилась на 122 години. Однак зверніть увагу на те, як коливається стабільність необробленого силосу. В багатьох випадках вона становила менше 3 днів, що дуже мало, особливо якщо забір/зріз корму від стінки до стінки менше 4−7 разів за тиждень. Перші ознаки нестабільності силосу можна спостерігати в верхніх шарах, де трамбування гірше, а доступ кисню кращий.

Порівнюючи з іншими штамами L. Buchneri, бачимо, що завдяки Кофасіл С показники аеробної стабільності не тільки кращі, а й досягаються з меншими витратами поживних речовин. Наприклад, під час великого промислового дослідження лабораторія США CVAS виявила, що порівняно з іншим інокулянтом при використанні Кофасіл С було більше перетравної НДК, цукрів і не настільки критично багато оцтової кислоти (таблиця 2).

Таблиця 2.

Порівняння дії силосних інокулянтів

Джерело: www.addcon.com/images/addcon/Portfolio/FEED/Siliermittel/TRIALS_AND_TESTS/TRIALS_ENGLISCH/More_milk_through_better_feed_quality_Trials_GB_0322_frho_screen.pdf

Додатковою перевагою використання Кофасіл С є високий вміст пропіленгліколю (30−50% від умісту оцтової кислоти), що, по-перше, є маркером того, що оцтова кислота утворена саме гетероферментативними бактеріями, а не гнилісною мікрофлорою разом з токсинами та продуктами розпаду. По-друге, зменшує ризики ацидозу, так як частина швидких вуглеводів перетворюється в глюкопластик.

Отримані дані вказують саме на втрати під час ферментації і наскільки ефективно різні бактерії використовують цукри. Якщо при цьому буде отримано силос з різною аеробною стабільністю, про що свідчить багато даних, втрати перетравності та енергетичної цінності будуть набагато вищі.

В умовах ферми можна провести простий тест. Невелику кількість силосу з тієї партії, яка сьогодні потрапить на кормовий стіл, залиште будь-де на свіжому повітрі, але не на сонці. Через 24 години порівняйте масу та вологість з показниками, які були на початку. Маючи показник сухої речовини на початок та кінець досліду, порахуйте відсоток втрат. Врахуйте, що приблизно на такий само відсоток зменшиться й перетравність, а у разі вторинного зігрівання ще й знизиться споживання та збільшиться токсичність.

Аналізуючи проблему вторинного зігрівання, треба звертати увагу на весь комплекс технології заготівлі:

• Трамбування. Якісне трамбування зменшує доступ свіжого повітря після відкриття траншеї.
• Швидка та якісна герметизація. Будь-яке потрапляння свіжого повітря сприяє швидкому зростанню дріжджів. Тому треба забезпечити ідеальну герметизацію без затримок. Все, що завезено за день, має бути якісно вкрито ввечері.
• Швидкість та якість відбору. Тут треба пригадати загальні рекомендації: 4−7 проходів по всьому зрізу або просування всього фронту відбору в глибину більше 1,5 м взимку та понад 2,5 м влітку на тиждень. Спосіб відбору повинен забезпечити щільний нерихлий зріз.
• Використання консервантів, які з мінімальними втратами поживних речовин забезпечать необхідний рівень оцтової та молочної кислоти. Як було вказано вище: оцтова в межах 2−3%, молочна визначається за рівнем рН, оптимально не менше 3,8−4,2.

На нашому сайті ви можете замовити безкоштовну консультацію.

Усім гарного сезону заготівлі!

Завітайте на наш сайт https://www.kofasil.com.ua/

ТОВ «ДК ФІД»

098 511 96 34  — Приймачок Олексій

Ел.пошта: dkfeed. ltd@gmail.com

У 2024 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber).