Бек-офіс Асоціації виробників молока від початку війни тримає тісний зв'язок із відважним господарством, що через війну опинилося не лише в окупації, але й в повній логістичній блокаді. Юридична і консультаційна допомога та гуманітарні поставки базових ветеринарних препаратів від центру швидкого реагування АВМ триватимуть. Але сьогодні головний виклик господарства — відсутність кормів, що загрожує голодною смертю коровам, котрі пережили окупацію та самі рятували від голоду людей. Відтак «Юпітер» змушені звернутися до українських та міжнародних колег і партнерів по допомогу, щоб вижити і відновитися.

Допоки російська чума не прийшла на Харківщину, доїхати до Хотімлі, де розташоване фермерське господарство «Юпітер», було просто — трасою через Печенізьке водосховище. Нині - неможливо, міст підірваний, тому треба робити великий гак бездоріжжям. Від 24 лютого, Хотімля практично перетворилася на острів, єдиний шлях до них — через росію.

Власниця господарства Наталія Валеріївна Коваль коментує журналістам, що проблеми почалися від першого дня окупації.

Корови давали 7 т молока на день, продавати його було нікуди. Тож його просто роздавали селянам, решту виливали. Зникла електрика, — працювали на генераторі. А це понад 20 тис. л щодоби. У комбікормовому цеху мололи кукурудзу і пекли хліб для селян. Але в окупації пальне на вагу золота, а ділки продавали солярку, розведену водою, і обладнання ламалось.

В подальшому на господарстві довелось зменшити кількість дійних корів, аби зберегти їхнє здоров'я. Адже, в таких умовах, доїння для тварин — це перенавантаження.

Нині корови дають удесятеро менше молока, ніж до окупації. Треба щонайменше рік, щоб досягти попередніх показників, — каже фермерка. А вже сьогодні тварин нічим годувати — кормів лишилося на місяць.

Цьогоріч на ФГ «Юпітер» нічого не змогли закласти в силосні ями.

Звільнення Хотімлі було найщасливішим днем, згадує Наталя. Вона змогла повернутися на ферму, яку окупанти вихвалялися восени націоналізувати. Та з’явилися нові виклики — в селі немає електрики. Енергетики лагодять, а окупанти знову обстрілюють. Та найжахливіше, що уже у звільненому селі тварини можуть померти від голоду. Заготувати сіно під час окупації у команди господарства змоги не було: поля заміновані, власної техніки немає, а в сусідніх підприємствах — покрадена або спалена.

Тож ФГ «Юпітер» доведеться позбутися частини худоби, аби купити корм для решти. Але й продати проблема — ціни на тварин впали щонайменше вдвічі, їхати по них у таку далечінь ніхто не хоче.

Попереду важкий шлях, але пані Наталя вірить — усе подолають. Вона шукає підтримку українських і міжнародних партнерів, вдячна всім, хто допоможе врятувати тварин.

«Я впевнена, що ми переможемо і зможемо все відновити, і буде у нас школа-майстерня, і будуть до нас приїздити,» - каже Наталя.

Номер карткового рахунку для тих, хто бажає підтримати ферму фінансово:

Коваль Наталя Валеріївна
4149−4378−6979−4501

Пресслужба Асоціації виробників молока