Ранок Февзі розпочинається із поїздки по молоко до сусіднього села. Наприклад, для приготування сиру Сулугуні купує його  90 літрів.

«Ось це у нас тут ніби маленький цех удома. У нас все необхідне для сироваріння. Починали ми з кастрюль, а потім із часом придбали сироварню», — розповідає чоловік.

В холодильниках зберігають сири. В них є бринза і різновиди твердих італійських сирів. Рецепти беруть в інтернеті.

«Качотта- напівтвердий сир, їх робимо зі спеціями: паприка помідор базилік, оливки. Кремовий сир Рікотта, Скаморца — напівм'який сир», — каже сировар.

«Наші родичі жили в Карпатах. Там був один сировар, він робив Швейцарські тверді сири. Брат мені надіслав відео. Я теж вирішив спробувати зробити такий сир. Лише для себе, і в думках не було займатись цим. Брат прислав, ми спробували. Для нас твердий сир — це було взагалі щось. Потім вирішили продавати. Купив молока, зробив декілька головок сиру і люди розкупили», — пригадує Февзі початок родинної справи.

А потім сироваріння захопило — додає Февзі. Нині щотижня вони виготовляють 12 видів сирів.

«З мінусів — це тільки те, що постійно занятий! Постійно є якась робота! Але з іншого боку, мені це подобається, я завжди в теплі і затишку, діти при мені. Я не їжджу на заробітки кудись далеко», — розповідає він.

suspilne.media