Експати – доволі новий термін в українській мові, ще не внесений до словника. Попри це, в Україні його використовують у різних контекстах досить часто. Тому, насамперед, варто визначитися з термінологією, що використовується.

Експат (лат. ex – поза, patria – Батьківщина) – працівник, який отримав призначення на роботу поза межами своєї країни. У даному разі принциповим буде зазначити, що експат з самого початку розглядає свій переїзд як тимчасовий. Попри визначення, під яке підпадають усі іноземні громадяни, які приїхали на роботу, експатами в Україні прийнято називати лише топ-менеджерів і провідних фахівців, що працюють за контрактом.

Моду на експатів – іноземних управлінців і фахівців середньої ланки – було започатковано в середині 1990 років, через нестачу досвіду роботи в ринкових умовах у місцевого менеджменту. На відміну від інших секторів економіки, в АПК ця тенденція проявилась пізніше – менш ніж десять років тому. Тоді разом з попитом на нову техніку і технології зросла потреба в людях, які вміють з ними працювати і здатні передати свій досвід іншим.

Однак якщо на перших етапах залучення іноземних фахівців керівники компаній ставилися до експатів як до панацеї, то зараз прийшло усвідомлення, що іноземний менеджер – це, перш за все, співробітник, у разі правильного використання досвіду якого можна отримати хороший результат.

Під час підготовки цієї статті ми поспілкувалися з керівниками близько 10 компаній, які мали безпосередній досвід залучення експатів. Спробуємо детальніше розібратись, хто й навіщо запрошує цих фахівців в український агробізнес, а також визначити плюси та мінуси такого залучення.

Якщо говорити про кваліфіковані кадри, то експатів здебільшого залучають там, де потрібні унікальні знання в специфічних сферах сільського господарства, які ще не досить розвинені в Україні, або в разі необхідності проведення виробничої експертизи з метою вдосконалення використовуваних технологій. Це продиктовано, найперше, тим, що запрошені фахівці мають більше досвіду в налагодженні бізнес-процесів, а також впровадженні нових стандартів контролю якості. У випадку, коли вимоги до позиції включають міжнародний досвід, компанія, найпевніше, буде більш охоче розглядати залучення експатів. Роботодавці розуміють, що іноземні менеджери привозять із собою специфічну експертизу як в області загального управління, так і в більш вузьких областях: технологіях або новітніх розробках у різних індустріях.

Існує думка, що експати, порівняно з українськими фахівцями аналогічної кваліфікації, є більш дисциплінованими, мають великий досвід роботи в ринкових умовах, досвідченіші щодо технологій. Коли компанія переоснащується і переходить на сучасні технології – без іноземних фахівців обійтися буде важко.

Перед ухваленням рішення про залучення співробітника-експата роботодавцеві слід врахувати усі вигоди і ризики такого найму. Однак є ситуації, які потребують залучення іноземних фахівців. Це пов'язано, наприклад, із застосуванням новітніх технологій.

Наразі основною цінністю експатів є можливість їхнього використання в ролі носіїв корпоративної культури саме тому, що вони є представниками інших країн. Експати мають велику свободу висловлювань, прямо і відкрито заявляють про своє ставлення щодо різних ситуацій, що зміцнює в компанії культуру відкритості й довіри. Експати «приносять» нові знання, варіанти вирішення проблем з урахуванням міжнародного експертного досвіду. Налагоджені зв'язки з колегами в інших країнах допомагають швидше знаходити правильне рішення. Але, як завжди, тут є й зворотний бік. За спостереженнями учасників ринку не всім компаніям вдається повністю інтегрувати «варягів» у своє локальне середовище, що пов'язане з коротким терміном перебування – у середньому від одного до двох років. У зв'язку з цим, пояснюють фахівці, у місцевих співробітників може виникнути недовіра, спроба дистанціюватися від тимчасово відрядженого іноземного колеги.

Серед інших переваг іноземного менеджера перед вітчизняним можна виділити досвід ведення бізнесу в розвинених країнах, прогресивний підхід до вирішення завдань, європейський стиль управління, культуру європейських вишів. Але й ми швидко вчимося. Наразі багато українських студентів отримують необхідну освіту за кордоном, крім того, вони краще розуміють специфіку вітчизняного ринку, швидше адаптуються і пропонують не менш ефективні рішення для розвитку бізнесу.

До того ж вітчизняний «менеджерський продукт», що б там не казали про зменшення розриву в розмірах компенсаційних пакетів «наших» і «не наших», є дешевшим. Зокрема, на сьогодні середня заробітна плата для експатів – головних агрономів або керівників департаментів рослинництва – становить $5–8 тис., а заробітна плата керівників (генерального, операційного директора) може сягати $25 тис. Зазвичай для експатів передбачено солідний компенсаційний пакет, що включає повне забезпечення перебування в країні іноземця та його сім'ї (дружини/чоловіка і дітей). Тобто компанія зобов'язана взяти на себе всі турботи з пошуку і оплати квартири, реєстрації в органах міграційного обліку, надання податкової підтримки, що є зовсім не простою процедурою.

Компанія-роботодавець часто бере на себе турботи щодо оформлення документів для всієї сім'ї іноземного фахівця, включно з придбанням медичної страховки і пошуку школи й дитячого садочка для дітей. Крім того, з метою безпеки компанії нерідко не дозволяють експатам самостійно керувати автомобілем і надають засіб пересування разом з водієм. Кінець-кінцем витрати на утримання експата в нашій країні цілком відповідні їхнім зарплатам, що фактично подвоює витрати компанії.

Тим, хто в змозі утримувати європейського менеджера, складно змусити його працювати з повною віддачею – нарікають експерти і керівники компаній. На відміну від українців, які звикли до «битви за врожай» та інших виробничих форс-мажорів, іноземці вважають за краще працювати більш розмірено, ділиться своїми спостереженнями один з керівників агрокомпанії. Різниця в менталітеті, помножена на незнання мови, іноді знижує ефективність проектів, для реалізації яких їх запрошують.

Так, всупереч поширеній думці, власники вітчизняних компаній не вважають, що іноземні працівники є ефективнішими ніж співвітчизники. Експерти визнали, що в іноземних менеджерів є перевага у вигляді досвіду ведення бізнесу в розвинених країнах, європейського стилю управління і прогресивного підходу до вирішення проблем, а також освіти у європейських вишах. Водночас вони зазначають, що наразі цим можуть похвалитись й вітчизняні фахівці: з часом вони перестали поступатися експатам щодо освіти, досвіду й підходів до ведення бізнесу. До того ж українці мають важливу перевагу – знання специфіки місцевого бізнесу, на відміну від іноземців, які не завжди розуміють особливості нашого менталітету.

З огляду на зазначене вище, усе більше компаній залучають іноземних фахівців в якості консультантів чи перевіряльників.

Для роботодавця у залученні співробітника-експата є свої плюси й мінуси. До беззаперечних плюсів можна віднести:

1. Запровадження новітніх технологій. У деяких компаніях (переважно транснаціональних) період запровадження європейських технологій уже минув, в інших лише починається. Бізнес активно розвивається, і в цих умовах виникає серйозна потреба в іноземних фахівцях, які вже опанували певну технологію.

2. Передача досвіду. Безпосередньо випливає з попереднього пункту. Якщо іноземці володіють новітніми технологіями, то вони можуть передавати цей досвід українським фахівцям, тобто готувати кадровий резерв.

3. Покращення іміджу. Наявність співробітників-іноземців підвищує престиж компанії в бізнес-співтоваристві.

4. Ведення переговорів. Переговори з іноземними партнерами краще вдаються експатам, грає на руку роль «свого», що є дуже важливим для просування компанії на міжнародний ринок.

5. Культурна складова. Експати є носіями європейської культури і європейської системи управління, але плюсом це буде лише в тому разі, якщо компанія має бажання виходити на міжнародний ринок. В іншому випадку це може бути негативним, так як європейської система управління не сумісна з нашим менталітетом.

Серед основних мінусів залучення експатів можна виділити:

1. Витрати. На жаль, як уже було зазначено, співробітник-експат обійдеться компанії на порядок дорожче, ніж місцевий фахівець. Щоб «переманити» співробітника, роботодавцеві слід запропонувати йому заробітну платню більшу ніж та, яку він отримує на старому місці роботи. Додайте до цього плату за житло, витрати на обслуговування корпоративного автомобіля та зарплату водія, витрати на перекладача, транспортні витрати для поїздки до своєї країни і назад, а якщо потрібний вам фахівець приїздить із сім'єю, то оплату дитячих дошкільних і шкільних установ. Також доведеться оплатити реєстрацію експата і видачу всіх необхідних дозволів для в'їзду фахівця до країни.

2. Оформлення експата на роботу у компанію. Щоб залучити іноземного фахівця до роботи, роботодавцю знадобиться не один місяць: потрібно оформити квоту, отримати дозволи на компанію та іноземного фахівця, оформити запрошення. Цілком ймовірно, що компанії буде потрібна додаткова штатна одиниця, яка буде опікуватись оформленням усієї документації.

3. Менталітет. Більшість іноземних топ-менеджерів не володіють українською чи російською мовами і не знайомі з нашою культурою. Як наслідок – труднощі у застосуванні правильних бізнес моделей, та й взагалі проблеми з комунікацією на роботі.

Якщо говорити про статистику, то вона вказує, швидше за все, не на якийсь домінуючий тренд, а на те, що кожна комерційна структура вирішує питання про європейських фахівців в індивідуальному порядку, керуючись не модою, а винятково доцільністю для власного бізнесу та планами щодо розвитку.

Без залучення іноземних професіоналів українським компаніям не обійтись. Але кожне рішення щодо запрошення експата має бути обґрунтованим, підготовленим та професійно реалізованим. Варто чітко усвідомлювати, що іноземці сприймають Україну як тимчасове місце роботи, а отже, потрібно розуміти та планувати, що буде, коли закінчиться контракт.