Репродуктивна здатність корови значною мірою залежить від того, як відновлюється природний стан матки у післяродовий період. За нормального перебігу пологів та адекватної реакції захисних сил організму матка своєчасно відновлюється. У разі проблемного отелення створюються умови, які призводять до захворювання матки. До факторів, які збільшують ризик захворювання, зокрема відносять: народження двійні, дистоцію (важкі пологи), затримку посліду та мертвонародження. Не менш важливу роль відіграють і вторинні фактори — післяродовий парез та кетоз.

Під час отелення захисні механізми матки порушуються і, відповідно, з’являється ризик розвитку патогенів у її стінці — Trueperella (Arcanobacterium) pyogenes, Escherichia coli, revotella melaninogenicus, Fusobacterium necrophorum та герпесвірусу (BoHV-4). При захворюваннях матки особливу увагу необхідно звертати на перших два.

Хоча зазвичай у матку більшості корів під час або після отелення потрапляє мікрофлора, це ще не означає, що у всіх тварин розвивається хвороба матки. Швидка й належна імунна відповідь відіграє важливу роль у контролюванні рівня бактеріального розвитку. Коли інтенсивність росту бактерій перевищує можливості імунної системи, виникають клінічні форми захворювань. Патогенні бактерії в матці викликають її запалення, що порушує функцію яєчників шляхом пригнічення секреції лютеїнізуючого гормону, а це, в свою чергу, збільшує тривалість післяпологового анеструса, затримує інволюцію матки і призводить до відхилень розвитку ембріона.

Діагностика та лікування

Хвороби матки поширені у високопродуктивних корів і пов’язані зі зменшенням відсотка тільності після одного штучного осіменіння, збільшенням міжотільного інтервалу та відсотка вибракування тварин. Тому потрібно своєчасно діагностувати хворобу, щоб допомогти корові відновити репродуктивні функції. У тому, щоб корова стала тільною в оптимальний час, зацікавлений не лише ветеринарний лікар, а й власник. Адже захворювання матки завдають фермі значних економічних збитків. Приміром, було підраховано, що американський фермер втрачає 5 дол. на корову кожного дня відсутності тільності. Один випадок захворювання матки коштує йому 304–354 дол., а 10% захворювань у стаді з 1000 корів — 33 тисячі дол. на рік.

Проаналізувавши наукові джерела за останні п’ятдесят років, зіткнемося з тим, що висновки досліджень є суперечливими: одні говорять про те, що діагностика та лікування корів необхідні, бо приносять результат, інші, навпаки, засвідчують їх неефективність. Чому складається така ситуація? Тому, що науковці досі не узгодили класифікацію патологій матки та використовують різні критерії й діагностичні методи для визначення хворобливого стану корови. Та й лікування не завжди дає бажаний ефект.

Критерії для визначення хворобливого стану корови. Наразі встановлення клінічного випадку хвороби базується на наявності чи відсутності вагінальних виділень, але такі діагностичні критерії не завжди корелюються з репродуктивною функцією. Метрит та ендометрит — терміни, які використовуються для опису хвороби матки й інколи вважаються еквівалентними або взаємозамінними. З практичної точки зору таке протиріччя в термінології малозначуще, але впливає на оцінку результатів досліджень з використанням різних термінів. 

Зазвичай діагноз клінічний ендометрит ставлять, коли протягом чотирьох тижнів після отелення у корови спостерігають слизово-гнійні виділення і шийка матки потовщена. Діагноз субклінічний ендометрит ставлять, коли корова клінічно здорова, але в мазках або змивах матки більша, ніж звичайно, кількість нейтрофілів (від 6 до 18%). Як правило, це трапляється через чотири і більше тижнів після отелення. Для ветлікарів важливо користуватися однією термінологією і критеріями діагностики та ефективності лікування хвороб матки у корів.

Методи діагностики та критерії. Існують різні методи діагностики хвороб матки: візуальні (наприклад, ненормальні смердючі виділення), вимірювання ректальної температури, пальпація, кольпоскопія, культивування мікрофлори, біопсія, цитологія ендометрія, УЗД. Здебільшого, використання лише одного методу — приміром, пальпації — буде недостатньо для того, щоб правильно встановити хворобу. В цілому слід ураховувати, що чим більша кількість методів використовується для постановки діагнозу, тим менша можливість помилитися. А правильно поставлений діагноз сприятиме правильнішому, а значить ефективнішому, лікуванню.

Також слід ураховувати, що кожен метод має свою специфічність та чутливість (табл. 1).

Таблиця 1. Методи діагностики клінічного та субклінічного ендометриту

*Поліморфно-ядерні лейкоцити.

Джерело: презентація Рема Касіманікама «Захворювання молочних корів після отелення: лікувати чи не лікувати?». Х Міжнародний молочний конгрес, Київ, 2-3 березня 2017 р.

Лікування — успіхи та невдачі

Для лікування корів із захворюваннями матки використовують велику кількість ветеринарних препаратів, в тому числі антимікробні, гормональні та імуномодулятори. Але в багатьох випадках залишається питання:  а чи справді вони допомагають корові? Наприклад, результати наукових досліджень щодо ефективності лікування хвороб матки у корів значно відрізняються. Також використання антибіотика може допомогти вилікувати хворобу матки, але часто-густо не впливає на репродуктивну здатність корови.

В одному з канадських досліджень (Dubuc et al., 2010) оцінювали ефективність профілактики післяродових хвороб матки в корів з використанням антибіотика Цефтіофур та PGF(2α).

Клінічне дослідження проводилось на 2178 коровах голштинської породи. Протягом 24 годин після отелення корів розділили на групи з високим і низьким ризиком розвитку хвороб матки. Корови мали високий ризик захворювання (n=1017), якщо народжували двійню, важко телились або ж була затримка плаценти. Усі інші класифікувались як корови з низьким ризиком маткових хвороб (n=1161). Корів високого ризику розділили ще на дві групи. Одній групі вводили антибіотик через 24 години після отелення. Потім цю групу знов розділили: частині корів давали простагландин F2-альфа на 35-й та 49-й (±3) день лактації, решті — ні (див. схему 1). У корів з низьким ризиком розвитку хвороб матки вивчали ефективність використання лише PGF(2α). Також на 35-й та 56-й день лактації корів досліджували на наявність цитологічного (більше 6% нейтрофілів) чи клінічного (гнійні вагінальні виділення) метриту.

Схема 1. Дослідження ефективності профілактики післяродових хвороб матки у корів з використанням антибіотика Цефтіофур та PGF(2α)

Джерело: Dubuc et al., 2010.

Було встановлено, що використання Цефтіофуру в корів з високим ризиком розвитку захворювання не вплинуло на ймовірність розвитку метриту, а введення PGF(2α) на 35-й та 49-й день після отелення не позначилось істотно на репродуктивній функції корів із цитологічним метритом чи гнійними виділеннями.

Чому ж лікування антибіотиками не діє? Очевидно, що їх ефективність залежить від вибору антибіотика, його мінімальної інгібуючої концентрації, бактеріальної резистентності до антибіотиків та від здатності бактерій формувати захисні біоплівки.

У таблиці 2 можна побачити перелік антибіотиків, які широко використовуються для лікування хвороб матки. Однак багато з них мають дуже високу мінімальну ефективну концентрацію і не мають значного впливу на мікроба. Коли взяти, приміром, цефапірин і тетрациклін, то вони не впливають на бактерії, що містяться в матці. В окремих цефалоспоринів нижчі значення мінімальної інгібуючої дози, що свідчить про те, що їх можна використовувати для лікування бактеріальних інфекцій матки ВРХ, але слід ураховувати, що стійкість до цих агентів, особливо серед грамнегативних анаеробів, не  рідкість.

Таблиця 2. Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) антибіотиків

Джерело: Sheldon et al., 2004.

Захисна біоплівка виробляється бактеріями в результаті впливу окремих генів, коли вони прикріплюються до поверхні. Біоплівка формується з полісахаридів, а також інших молекул, які служать для секвестрування й підтримки життєдіяльності бактерій. Вона дає бактеріям змогу протистояти захисним силам організму та протимікробним засобам. Як правило, утворення біоплівки знаменує хронічний перебіг, а типова множинна антибіотикорезистентність —  гострий перебіг запалення. Лікування антибіотиками буде неефективним, доки біоплівка, що підтримує бактерії, не зруйнується.

У трансформації бактерій з вільного циркулювання (або планктонних бактерій) у бактерії, які фіксуються до живих тканин, виробляють захисну біоплівку і живуть як спільнота мікроорганізмів, головну роль відіграє наявність певних специфічних генів. Ці гени можна побачити з використанням належних праймерів і методу ПЛР.

У власних дослідженнях Рем Касіманікам з колегами вивчали наявність генів мультирезистентності у Trueperella pyogenes та генів біоплівки як фактора вірулентності в Escherichia coli. Було виявлено, що більше третини ізолятів T. рyogenes з матки хворих корів мають гени мультирезистентності, які визначають стійкість цієї бактерії до більшості використовуваних антибіотиків. У 18 з 40 корів із матки виділили  E. Coli, з них у 6 (30%) ізолятів виявили гени, відповідальні за створення біоплівки. На думку авторів, наявність генів бактеріальної стійкості до антибіотиків та формування біоплівки — підстава для пошуку альтернативних підходів до профілактики й лікування захворювань матки в післяотільний період.

Серед таких альтернативних підходів сьогодні розглядаються можливості використання простагландинів, муколітичних та нанопрепаратів тощо.

Простагландин був ефективним у багатьох випадках захворювань матки в післяотільний період. Його лікувальна дія опосередковується через вплив на прогестерон. Але повністю механізм його дії ще не вивчений.

Муколітичні препарати сприяють руйнуванню біоплівки маткових інфекцій. Наприклад, у конярстві з цією метою вже використовують N-ацетилцистеїн.

Наразі тривають in vitro дослідження з використанням наноносіїв лікарських засобів. Вони допомагають упоратися з завданням доставки антибіотиків до бактерій, таким чином підсилюючи їх вплив.

Вгодованість. Це ще один важливий фактор, на який потрібно звертати увагу під час захворювання матки. За 5-бальною системою корова повинна мати 2,5–3 бали. Цей рівень слід підтримувати аж до отелення.

Вчені вивчали гормональний фон у корів з різним ступенем угодованості, їх динаміку та взаємозалежність. Було встановлено взаємозв’язок між швидкістю втрати вгодованості та рівнем анти- і прозапальних цитокінів (фактор некрозу пухлин тощо).

Корови з хронічним запаленням матки втрачали вгодованість. При втраті вгодованості спостерігались зміни анти- і прозапальних цитокінів. Такі серійні зміни можуть сприяти персистенції запального процесу в матці у дійних корів.

Висновки

Хвороби матки відіграють важливу роль у відтворенні. Їх лікування здебільшого не впливає на репродуктивні показники корови. Існує висока ймовірність не діагностувати захворювання матки в корів лише після одного огляду. Здорові корови можуть «підхоплювати» інфекцію матки пізніше, в післяотільний період. Традиційне лікування антибіотиками може бути ефективним лише в окремих випадках. Стійкість до протимікробних препаратів та формування бактеріями захисної біоплівки вказують на необхідність альтернативного підходу до боротьби з захворюваннями матки у корів.

Передусім слід звернути увагу на профілактику. Це покращення умов утримання та  годівлі, особливо в транзитний період. Важливо, щоб корова не змінювала вгодованість дуже різко — не втрачала і не набувала вагу надто швидко. Також слід шукати шляхи уникнення проблем, які переводять корів у групу ризику — затримку посліду, народження двійні, важке отелення тощо.

Журнал «Молоко і ферма» № 2 (39), квітень 2017