молоко,
молочна галузь,
господарства населення
Господарства населення відмовляються здавати молоко на заводи
2019 буде знаковим для молочної галузі. Обсяги переробки помітно знизяться через падіння по господарствах населення (-20% по категорії в першому кварталі).
Як наслідок, вперше за останні роки помітно скоротиться експорт в еквіваленті сирого молока. Про це розповідає Максим Фастєєв, аналітик молочного ринку.
За його очікуваннями, частка надходження молока населення на переробку скоротиться до 25%. А ще 10 років тому було 50/50.
Головна причина — падіння попиту (тут і в цілому про категорію, та про експортні ціни), що породило низьку закупівельну ціну безпосередньо у виробника (умовної «бабусі»).
Переробники відмовилися або відмовляються від роботи з населенням через відсутність якості і бажання виробника (того ж населення) працювати над якістю, розповідає експерт.
Існують складнощі в бух- і фінобліку. Тому останні роки робота йде переважно через посередників (СПД). В результаті вартість молока населення «на заводі» часто початку обходиться переробникам дорожче, ніж якісне молоко ферм.
Посередники, на відміну від населення, підходять до своєї справи як до бізнесу, тому не хочуть працювати за копійки. Всі цінові ризики ланцюжка лягають на умовну «бабусю», адже ті домогосподарства, які все-таки хочуть заробити, вже відмовилися від подібної моделі реалізації і працюють через інші канали — продають сировину на базарах самостійно, організовують «сімейні ферми», відкривають крафтовую переробку і т. д.
Також Фастєєв аналізує «плюси» та «мінуси» для галузі.
Серед мінусів — зниження пропозиції сировини для промислової переробки, зниження експорту, зниження фінансової підтримки з боку бізнесу сільського населення, ризики по галузевому балансу (зростання дефіциту в зимовий період), подорожчання ціни молочних товарів на полиці.
Плюси — це поліпшення якості сировини, що переробляється і, відповідно, якості молочної продукції на полиці; зниження волатильності в виробництві; можливе зростання закупівельної вартості молока сільгоспвиробників, тобто для інвестицій у великотоварне виробництво (за умови зростання споживчого попиту молочної продукції всередині країни); поступовий перехід на європейські вимоги до якості сировини не адміністративними шляхами, а ринковими.