Запровадження обов’язкової фортифікації молочних продуктів — ще одна законодавча ініціатива «Дорожньої карти відновлення молочної галузі», яку розроблено Асоціацією виробників молока разом із Мінагрополітики. У цій статті з’ясовуємо особливості і мету фортифікації, досвід її запровадження в інших країнах, передумови та необхідність для України.

У рамках цієї законодавчої ініціативи планується розробка й ухвалення змін до чинних нормативно-правових актів. Мета — забезпечення дітей та дорослих мікронутрієнтами (йод, вітаміни, А і D) для запобігання дефіцитних станів. Очікується, що з упровадженням фортифікації формуватиметься ставлення населення до молочних продуктів як до необхідних для забезпечення здоров’я, а також безпечних та корисних і, як результат, ростиме попит на натуральні молочні продукти.

Фортифікація харчових продуктів

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), фортифікація харчових продуктів — це практика цілеспрямованого збільшення вмісту одного або декількох мікроелементів (вітамінів і мінералів) у харчових продуктах або приправах для покращення поживних якостей цих продуктів та забезпечення користі для здоров’я населення з мінімальним ризиком для нього.

Навіщо фортифікувати харчові продукти? Фортифікація забезпечує підвищене споживання певних поживних речовин протягом життя, особливо для населення у групах ризику з дефіцитом необхідних поживних речовин. Це засіб боротьби із браком вітамінів та мікроелементів.

Часто терміни «фортифікація» і «збагачення» використовуються як взаємозамінні. Однак вони дещо відрізняються:

• Фортифікація — додавання в їжу поживних речовин, які спочатку не були присутні в ній або містилися в іншій кількості (додавання поживних речовин, яких бракує). Термін «фортифікація» часто використовується в більш загальному значенні, ніж «збагачення». Наприклад, кальцій часто додають у фруктові соки, і це може бути важливим джерелом мікроелемента для людей, які не вживають молочні продукти.
• Збагачення — додавання вітамінів і мінералів у харчові продукти для відновлення вмісту цих поживних речовин до рівня, який був у них до зберігання, обробки та переробки (повернення поживних речовин, втрачених під час переробки). Наприклад, до пшеничного борошна після обробки додають залізо і кілька видів вітамінів групи В.

Фортифікацію та збагачення їжі вперше розробили та запровадили в США, щоб запобігти захворюванням, що пов’язані з дефіцитом мікроелементів та вітамінів, таким як зоб (збільшення щитоподібної залози) та рахіт (ослаблення кісток через дефіцит вітаміну D). Невдовзі після публікації результатів дослідження ефективності профілактики зоба йодидом натрію 1921 року Мічиган став першим штатом, який розпочав публічну кампанію зі стимулювання споживання йоду через фортифіковану сіль.

До 1924-го йодована сіль стала звичним явищем, хоча уряд США так і не зробив йодування обов’язковим. Після кампанії з підвищення обізнаності про йодовану сіль епідеміологічні дослідження виявили значне зниження захворюваності на зоб. У країні продовжують додавати йод у кухонну сіль.

У Швейцарії фортифікація харчових продуктів також почалася з додавання йоду в сіль на початку 1920-х.

Фортифікація продуктів на основі жирів бере свій початок з епохи, коли до маргарину додавали вітамін А, щоб наблизити його вміст до природного рівня у вершковому маслі. У 1930−1940 роках у США почали додавати тіамін, ніацин, рибофлавін і залізо в борошно, а вітамін D — в молоко. Сьогодні більшість молока в США фортифіковане вітаміном D. У 1930-х низка країн, включаючи Канаду, також запровадили додавання вітаміну D до основних харчових продуктів.

З 1940-х років пшеничне та інше борошно почали збагачувати в багатьох країнах, як для заміни мікроелементів, втрачених при переробці, так і в якості заходів з охорони здоров’я. Фортифікація цукру вітаміном, А почалася в Центральній Америці у 1970-х роках.

Фортифікація молока

Молоко — один з найпоживніших харчових продуктів, чудово підходить для фортифікації вітамінами, А і D завдяки їхній жиророзчинності. Вітамінізація молока є ефективним засобом збільшення поживності раціону, оскільки його споживають усі вікові групи.

Законодавство про обов’язкову фортифікацію молока вперше було запроваджено у 1935 році. На сьогодні у чотирнадцяти країнах закон зобов’язує фортифікувати молоко. Одинадцять з чотирнадцяти збагачують молоко вітамінами, А і D. Крім того, Коста-Ріка до молока додає ще й залізо і фолієву кислоту, а Китай і Канада — кальцій.

Законодавство США передбачає як добровільну, так і обов’язкову фортифікацію молока. Втім, вітамінізоване молоко тут поширеніше, ніж невітамінізоване.

Виробники країн Євросоюзу додають поживні речовини до харчових продуктів добровільно, але в деяких країнах-членах додавання певних вітамінів або мінералів обов’язкове. Наприклад, Фінляндія зобов’язала виробників додавати вітамін D у молоко у 2003 році. Ця практика також поширена у Швеції, частково у Франції. У Бельгії молоко та молочні продукти фортифікують вітаміном D за бажанням. Однак більшість європейських країн не вітамінізують молоко, зокрема Німеччина та Великобританія, хоча законодавство дозволяє це робити (див. табл. 1). У Сполученому Королівстві після Другої світової війни, коли до молока і борошна додавали вітамін D, щоб зменшити ризик рахіту, багато хто постраждав від його надлишку, що призвело до заборони цієї практики європейськими країнами.

Таблиця 1.

Політика фортифікації харчових продуктів вітаміном D в окремих європейських країнах

Джерело: Elzbieta Wierzbicka на основі дослідження Niedermaier T., T. Gredner, S. Kuznia, et al. 2022. «Vitamin D food fortification in European countries: the underused potential to prevent cancer deaths». European Journal of Epidemiology 37: 309—320.

Вітамін D називають «вітаміном сонця», оскільки організм людини виробляє його у шкірі під впливом сонячних променів. У Канаді та інших країнах північних широт сонячного світла взимку бракує. Тому тут фортифікація продуктів вітаміном D актуальніша порівняно з іншими країнами з більшою кількістю сонячного світла і, відповідно, вищими рівнями вітаміну D в населення.

Фортифікація в Україні

В Україні не запроваджена обов’язкова фортифікація харчових продуктів. При цьому значна кількість підприємств харчової галузі вже виробляють збагачені мікронутрієнтами продукти: хліб, хлібобулочні, борошняні кондитерські вироби з добавками вітамінів групи В, А, Е, кальцію, заліза, йоду, селену; молоко і молочні продукти з полівітамінними комплексами, молочнокислими і лактобактеріями; низькокалорійні олійно-жирові продукти з функціональними інгредієнтами, безалкогольні напої з екстрактами лікарських рослин.

Чому ж постає питання про обов’язкову фортифікацію молока та молочних продуктів? Додаючи необхідні вітаміни та мінерали до основних продуктів раціону, можна виправити та запобігти їх дефіциту. Однією з умов успішної фортифікації є стабільне і високе споживання продукту, в який додають певний мікронутрієнт.

«У 2022 році середньостатистичний українець спожив 175 кг молочних продуктів у перерахунку на молоко. Із них 100 кг молока вироблено у приватних домогосподарствах і 20 кг — на промислових фермах. Тому навіть якщо фортифікувати все молоко, що випускається молокозаводами, ситуація суттєво не зміниться. Щоб фортифікація запрацювала і була ефективною, потрібно збільшувати долю споживання промислового переробленого молока», — зауважує Олена Жупінас, керівниця проєкту АВМ «Гуртовий збут молока».

Попри зменшення споживання українцями молока та молочних продуктів, його рівень все ще залишається достатнім і сталим для фортифікації. До того ж маємо змогу вивчити і використати досвід інших країн, зокрема Канади, яка успішно фортифікує молоко. Однак це лише підґрунтя, остаточне рішення повинно базуватися на результатах досліджень в Україні. Вони повинні дати науково обґрунтовані відповіді на низку запитань, зокрема, який рівень дефіциту мікронутрієнта, яку його кількість додавати в продукт і яке споживання цього продукту.

«Фортифікація — це корисна інтервенція у харчування. Однак перед тим, як робити її обов’язковою, спочатку необхідно дослідженнями підтвердити дефіцит, наприклад, вітаміну А, D, йоду, фолієвої кислоти, заліза, цинку тощо. Потому слід дослідити продукти, які планується фортифікувати, на вміст цих речовин, а також оцінити рівень їх споживання населенням. Це складна історія», — пояснює президент Асоціації дієтологів України Олег Швець.

В Україні вичерпних даних про рівень забезпеченості населення цими мікронутрієнтами немає. Наприклад, останнє оприлюднене дослідження поширеності дефіциту йоду в Україні датовано 2002 роком. Сьогодні не можна стверджувати, що українцям його бракує.

«Коли ми вивчали досвід профілактики йододефіциту в Європі, то з’ясували, що приблизно половина європейських країн фортифікує йодом сіль, а друга — молочні продукти. Ми дослідили випадковий зразок молока і виявили, що в склянці міститься 50 мікрограмів йоду. Виходить, доросла людина, споживаючи рекомендовані 2,5−3¹ порції молочних продуктів (низької та помірної жирності) на день, отримує добову потребу в йоді. Насправді випадок анекдотичний. А справа в тому, що фортифікація молока вже відбувається через корми з йодним преміксом. Існує висока ймовірність, що більшість раціонів для корів містить такий премікс. Знову ж таки — це питання підлягає детальному вивченню. У зв’язку з можливим підвищеним умістом йоду в молоці поширеність його дефіциту в Україні невідома, потрібні дослідження», — додає експерт.

Ретельнішого вивчення також потребує гіповітаміноз D в українців. Цьогоріч в науковому журналі BioMedCentral вийшла стаття² щодо поширеності D-дефіциту в Україні. За результатами досліду, 41,6% українців мали оптимальний рівень, 27,3% — недостатній і 19,5% — дефіцит вітаміну. Ці результати демонструють зменшення поширеності гіповітамінозу D порівняно з дослідженнями 2016−2019 років, коли лише 20% українців мали достатній його рівень.

Однак результати досліду можна пояснити підвищенням профілактичного споживанням вітаміну D з метою захисту від інфекції COVID-19 та більшою увагою громадськості до позитивного впливу вітаміну на здоров’я. Тому остаточний висновок робити зарано.

«Якщо не брати до уваги людей, які вживають дієтичні добавки з вітаміном D, то, ймовірно, значно більше українців мають недостатність або дефіцит вітаміну. На нашу думку, найбільш перспективним є збагачення молока вітаміном D, зважаючи на доступні факти такої практики. Допоки проблема гіповітамінозу D вирішується українцями, які купують дієтичні добавки», — коментує Олег Віталійович.

Якщо даних недостатньо, то чи варто взагалі запроваджувати обов’язкову фортифікацію? По-перше, це частина гармонізації українського законодавства в галузі безпечності харчових продуктів з відповідним регулюванням ЄС. По-друге, розробляти закон та проводити дослідження необхідно одночасно.

«Коли в нас у 2012 році були дані, ніхто не говорив про закон. Зараз ініціюється закон, а даних немає. Це безкінечна історія. Це недобре. Ми повинні готувати рамковий закон, який відповідатиме європейському регламенту, і паралельно робити досліди. Досліджувати треба не лише споживання вітаміну D, але і йоду, фолієвої кислоти, заліза, цинку різними віковими групами, а потім приймати рішення. Це не можна відкладати назавжди. Це справді серйозно впливає на стан здоров’я української нації», — вважає Олег Швець.

Дослідження потребують значного фінансування. До того ж сьогодні існує проблема зі збором статистичних даних захворювань унаслідок реформування медичної галузі. Майже по всіх класах захворювань були скасовані форми, за якими збиралися ці дані. Вони важливі для оцінки поширеності захворювань, пов’язаних зокрема з дефіцитом вітамінів та мінералів.

Що стосується фінансування, то Асоціація виробників молока пропонує запровадити галузеві внески, які будуть спрямовані на фінансування програм з просування молочної продукції, розвитку виробництва й упровадження інновацій. Одним із напрямків використання цих коштів зокрема і є підтримка перспективних наукових досліджень та інновацій у сфері виробництва та переробки молока (див.  «Дорожня карта» пункт 2).

У 2023 році плануємо випуск шести номерів — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Повертаємось до друкованого формату, надаємо можливість оформити передплату на електронну версію, частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 або 068 994 40 30 (Viber).