Учасникам ХІІ Міжнародного молочного конгресу, що відбувся в Києві 5−6 березня, випала нагода перейняти досвід Джуда Гейнріхса, відомого в усьому світі експерта з молочного скотарства з Університету штату Пенсильванія, співрозробника набору пенсильванських сит, автора цілої низки практичних публікацій. У своєму щільному графіку американський фахівець знайшов час відповісти на наші запитання про сучасні тенденції в годівлі корів і те, де криються резерви прибутковості сучасної молочнотоварної ферми. Його приїзд в Україну став можливим завдяки технічній підтримці ДП «Оллтек-Україна».

— Пане Гейнріхсе, ви вперше в Україні?

— Так, це мій перший візит. Часто подорожую світом, щоб поділитися знаннями та досвідом. У середньому один тиждень на місяць проводжу у відрядженнях.

— Як давно працюєте в молочній галузі й на чому спеціалізуєтесь?

— Я виріс на молочній фермі, тому завжди мав справу з коровами. З 1982 року працюю в Університеті штату Пенсильванія. В коло моїх професійних інтересів входить тема годівлі молочної худоби та вирощування ремонтного молодняка. Що стосується годівлі, то займаюся питаннями, що пов’язані з силосом, пасовищами та загальнозмішаним раціоном. Одну половину мого робочого навантаження становить дослідна робота, другу — дорадництво, тобто робота з фермерами. Час від часу читаю лекції в університеті. Система навчання у США відрізняється від європейської. Звісно, я працюю з кількома студентами, але це переважно дослідні проекти.

— Як змінилися підходи до годівлі корів за останні кілька десятків років?

— Завдяки генетичному прогресові вдалось досягти дуже високого рівня молочної продуктивності і наше основне завдання сьогодні — зробити більш точне налаштування в годівлі. Ми не маємо іншого виходу, окрім як згодовувати коровам лише якісні грубі корми. Ми більше не можемо давати їм солому чи будь-який інший неякісний корм. Слід значно ретельніше балансувати раціони порівняно з тим, як це робили, наприклад, двадцять років тому.

— Які нині основні завдання в годівлі корів постають перед виробниками молока?

— Якщо йдеться про ферму, то основна вимога — стабільність. Насамперед слід забезпечити стабільну структуру раціону та постійно контролювати вміст сухої речовини грубих кормів. Вологість чи вміст сухої речовини в силосі може легко змінюватися на 3−5% протягом тижня. Якщо ви не контролюватимете цей показник, то в один момент ризикуєте згодувати на 5% більше концентратів, тому що в зерні вміст сухої речовини не міняється, а в фуражі — постійно. Це завжди виклик на виробництві. Тому сьогодні на перше місце виходить контроль якості й поживності кормів порівняно з тим, як було прийнято раніше.

— Назвіть найкритичніші аспекти годівлі високопродуктивних корів.

— Стабільність, ретельне балансування раціонів та висока якість грубих кормів. Крім того, існує багато аспектів харчової поведінки корів, над якими також треба працювати. Зокрема в усьому світі на фермах помічаю одну велику проблему — переповнення корівників. Усі корови повинні мати доступ до кормового столу. Наприклад, у фермера приміщення на 100 корів, а він тримає в ньому 125. В умовах перенаселення певні тварини не споживають достатньо корму і, відповідно, дають менше молока. Якщо з такої «густонаселеної» ферми ви продасте частину корів, то, повірте, все одно вироблятимете ту ж само кількість молока, бо практично від усіх корів чи від більшості при переущільненні ви не одержите того, що могли б. Чомусь фермери дотримуються іншої логіки: помістити якомога більше корів у приміщення. Їх важко переконати в протилежному, а по суті, страждає продуктивність усіх корів.

— Хто, на вашу думку, відповідальний за здоров’я рубця: ветеринар чи нутриціоніст?

— Фермер або власник. Саме він повинен об'єднати зусилля ветеринара та спеціаліста з годівлі. Ніхто інший цього не зробить. Хіба що вони добре працюють в одній команді. На практиці таке трапляється рідко. Мусить бути хтось, хто управлятиме спеціалістами. Це може бути й менеджер ферми. Якщо у цих двох не буде спільного керівника, то при виникненні проблеми ветеринар звинувачуватиме нутриціоніста, а нутриціоніст ветеринара. У менеджера мають бути повноваження звільнити того, хто відмовляється працювати командно. Буває й таке. Власник каже: «Ти менеджер, ти ветеринар, а ти нутриціоніст, але я відповідаю за вас трьох». Тоді починається справжній безлад.

— Ви один із розробників набору пенсильванських сит. Чому важливо його використовувати?

— Для ефективної роботи рубця потрібні маленькі, середні та великі частки корму. П’ятдесят років тому, коли продуктивність корови була низькою, це не відігравало великої ролі. Нині важливо забезпечити швидке проходження та високу перетравність корму. Водночас ми не повинні порушувати процес ферментації та румінацію.

Насамперед набір сит слід застосовувати під час заготівлі силосу. Необхідно просіяти кілька перших партій зеленої маси, щоб розуміти, що відбувається в ямі. Це найкритичніший момент. Якщо допустите помилку, то з нею доведеться жити до кінця року. В люцерновому силосі на верхньому ситі повинно залишатися 10−15% корму. Цей показник залежить від перетравності силосу. Довжина нарізки може бути довшою, якщо корм високоперетравний, і коротшою, якщо він меншої перетравності. Кукурудзу слід нарізати на частки менше 10 мм, тому що стебло має низьку перетравність.

Не має значення, якого розміру нарізка грубого корму. Щоб пройти через рубець, він має бути подрібнений до 1,18−1,2 мм. Для цього існує лише два «інструменти» — зуби корови та мікроорганізми рубця. Якщо грубий корм має високий рівень перетравності, то основну роботу виконують бактерії. Якщо ж корм поганої якості, то в корови нема іншого виходу, крім як подрібнювати його зубами. Високопродуктивній корові потрібно багато корму. Однак у неї немає багато часу, щоб їсти, бо доїться два-три рази на день, а ще необхідно відпочити. Наше завдання — оптимізувати час споживання корму, максимально скоротивши його. Тому перетравність грубих кормів має надзвичайно важливе значення для сучасних корів. Корм низької якості обмежуватиме їхній потенціал продуктивності.

— Які виклики можуть постати перед молочною галуззю в майбутньому?

— На мою думку, найбільшим викликом у світі буде вирощування ремонтних нетелей. У більшості країн ремонтний молодняк є другою найбільшою статтею витрат після виробництва молока. Проте більшість фермерів не звертають на це уваги. Ми забуваємо, що саме вони — телиці й нетелі — є джерелом прибутковості. Навіть у найскрутніші періоди ферма буде отримувати бодай невеликий прибуток від реалізації молока, але вирощування молодняка — то завжди витрати, і чимало ферм втрачають на цьому дуже багато.

У годівлі теличок існують нові технології й підходи, які багато ферм просто не використовують. Традиційно фермер говорить, що телицям корм потрібен 24 години на добу. Однак результати досліджень останніх тридцяти років у м’ясному й молочному скотарстві, а також у вівчарстві говорять про те, що достатньо 8−10 годин, і ростуть тварини значно краще. Нині ми знаємо, як змінити метаболізм і зробити його ефективнішим.

Приміром, ви годуєте тварину 24 години. Вона неефективно перетравлює корм, виробляється багато гною, переводиться багато корму і втрачаються великі кошти. Якщо зменшити споживання сухої речовини корму на 15%, телиця його ефективніше перетравлюватиме. Однак багато фермерів не можуть зрозуміти цей підхід. Знизивши на 15% споживання сухої речовини, ви зменшуєте витрати на вирощування до 10%. А це чимало.

Якщо ви організуєте конгрес, присвячений виключно вирощуванню ремонтного молодняка, боюсь фермерів буде значно менше. Бо більшість вважає, що це неважливо. Сьогодні у США виростити нетель коштує 1,8−2 тис. доларів. Придбати нетель на ринку американський фермер може за 900 доларів, але то інша генетика і здоров’я. Тому фермер вводить у стадо нетель за 2 тис. доларів, а вибракувану корову продає за 600 доларів, втрачаючи значні кошти. Необхідно скорочувати витрати на вирощування ремонтного молодняка. Саме тут криється прибуток ферми.

— Що побажаєте українським виробникам молока?

— Знову повернуся до ремонтного молодняка. Середній вік отелення у багатьох країнах становить 26−27 місяців. Його потрібно скорочувати до 22−23 місяців. І цю тенденцію ми вже спостерігаємо. Корову в середньому використовують 2,3−2,6 лактації. Кількість лактацій слід збільшити до 3,6−4. Саме в цих двох речах криється прибуток. Сподіваюся, український фермер усвідомить, що телиці й нетелі — то значні затрати. Отже, попрацюйте над тим, щоб отримати молодших первісток. При правильному функціонуванні рубця (а це неможливо без якісного грубого корму) ви матимете більше лактацій — отже, більше молока. Скоротіть час перебування тварин у приміщенні для ремонтного молодняка і скоротіть кількість нетелей, потрібних для введення в стадо.

Журнал «Молоко і ферма» № 2 (51), квітень 2019