Більше десятка років тому, коли я обіймав спочатку посаду головного зоотехніка в концерні «Нафтаенерго», а згодом — заступника генерального директора з тваринництва в «Райз-Агро» та «Райз-Максимко», досить часто їздив у закордонні відрядження. У мене був досвід роботи на молочних фермах України і, порівнюючи його з зарубіжними реаліями, не зовсім розумів, завдяки чому виживає європейський або американський фермер. Наприклад, собівартість виробленого в Європі молока була тоді на рівні 32-33 євроценти за кілограм, ціна —35-36 євроцентів,рентабельність виробництва — в межах 9-10%. При цьому фермер купував квоту на виробництво молока, вважав свій бізнес успішним і навіть планував його розширювати. А ми на той час, маючи собівартість1 кг молока 80-90 копійок, реалізаційну ціну 1,3-1,5 гривні,а рентабельність у межах 60% (у шестеро більше, ніж у європейця!), швидкими темпами зменшували дійне поголів’я.

Розуміння прийшло 2008-го, коли почалася світова фінансова криза. На одному з українських інтернет-порталів організували обговорення «Як виробникам молока вижити в умовах кризи» і звернулись до мене по коментар. Я не зміг одразу відповісти й був навіть дещо спантеличений: по-перше, криза вирує десь за океаном й у Європі; а, по-друге, вважав, що це проблема економістів та фінансистів, а не технологів. Однак це питання мені дуже «муляло». Тижнів за два, проаналізувавши стан справ, дійшов кількох висновків. На мою думку, є два головних рецепти, які можуть допомогти вижити молочарям під час кризи або ж зробити бізнес прибутковішим за звичайних умов:

1. Зобов’язати молокопереробні підприємства розраховуватися з виробниками в тижневому ритмі, як це роблять на Заході. Наші переробники розраховуються з виробниками вкрай нерегулярно, найчастіше лише двічі на місяць. Щотижневий розрахунок дасть змогу виробникам удвічі, а то й утричі зменшити обсяги короткообігових коштів для роботи ферми. Їх частка у структурі собівартості молока сягає від 50 до 80% (зарплата, витрати на електроенергію, паливно-мастильні матеріали, ветеринарні препарати, витратні матеріали, куповані корми тощо) і залежить від умов господарювання та рівня продуктивності.
2. Збільшити продуктивність дійного стада через оптимізацію технологічних процесів, які не потребують додаткових інвестицій, а також завдяки використанню купованих високобілкових кормів (соєвий, соняшниковий та ріпаковий шрот або макуха, пивна дробина, спиртова суха або свіжа барда), кошти на придбання яких мають високий коефіцієнт обігу, як мінімум 12 (приклад розрахунків наведемо нижче). Якщо розрахунки робити потижнево, цей коефіцієнт може сягнути 52.

Насправді все це відбувається не так просто: зі збільшенням продуктивності стає і більше проблем зі здоров’ям продуктивних тварин та їх відтворенням. Та коли йдуть на війну, завідомо знають, що будуть жертви з обох сторін, а найбільше в того, хто атакує. Зрештою, відомо й те, що дорогу здолаєш ідучи.

Застосування обох рецептів дуже непросте. Для реалізації першого потрібна законодавча ініціатива й добра воля депутатського корпусу, а аграрне лобі в нашому парламенті, на жаль, ніяке. Звісно, до певної міри на переробників можуть впливати ті, хто виробляє й здає великі обсяги молока — скажімо, 10 і більше тонн на добу. Наприклад, одне господарство в Черкаській області на двох фермах щодоби виробляє близько 28 тонн високоякісного молока. Його фінансовий директор і співзасновник Юрій Лила знайшов порозуміння з переробником — як наслідок, господарство щотижня отримує платню за сировину (відстрочка платежів лише на тиждень!).

Ті, хто виробляє й реалізує менше 10 тонн молока на добу, залежать від примх переробників більше. Але вихід є й тут. На мою думку, потрібно створювати регіональні осередки виробників, які матимуть власну раду, котра і формуватиме великі лоти молока. Проте є одне «але»: молоко в лоті повинно бути приблизно однакової якості. Цього можна домогтися, якщо в усіх господарствах осередку діятимуть однакові технологічні прийоми утримання й годівлі худоби, а також доїння і зберігання молока. Одразу зауважу, що отримати молоко високої якості, коли доїти у відро, неможливо, бо лізоцимна фаза в молоці триває лише дві години (лізоцими — антибактеріальні білки, вони стримують розвиток мікрофлори в молоці). Через дві години молоко скаже: «Вибачте, шановні, набої скінчилися, я здаюся». Коли доять у відро, молоко упродовж двох годин потрапляє до танка-охолоджувача, але має надзвичайно високі показники бактеріального забруднення, бо контактує з забрудненим повітрям виробничих приміщень двічі — коли його переливають спочатку з доїльного відра до бідона, а тоді — в танк-охолоджувач. А коли доять у молокопровід, молоко з вимені потрапляє в танк-охолоджувач щонайбільше через дві хвилини, тож його контакт із повітрям виробничих приміщень зведено до мінімуму. Якісні показники вмісту жиру й білка регулюють збалансованим раціоном.

Кількість отримуваного молока також залежить від раціону, але на надої суттєво впливають й інші чинники. На них я й хотів би звернути увагу.

Стан відтворення 

Середній показник днів доїння по стаду має бути в межах 180-200 днів, а тільних корів — постійно впродовж тижня, місяця, року — близько 60%. Для чого? Щоб у стаді постійно було як мінімум 30 відсотків тварин, які перебувають на піку продуктивності. У високоголштинізованих корів такий період триває приблизно з 60-го по 150-й день доїння. Загалом корови голштинської породи впродовж перших 100 днів після отелення спроможні віддати половину молока лактації.

Здоров'я

Істотно впливає на продуктивність дійного гурту і стан здоров’я тварин. Особливо великих втрат завдають хвороби вимені, кінцівок, хвороби, що виникають внаслідок неправильно розроблених раціонів (кетози, ацидози, ламінити, цирози печінки, післяродові ускладнення, надлишкова і недостатня вгодованість). Також слід пам’ятати про невиявлені і вчасно не провакциновані інфекційні захворювання — особливо колібактеріоз, клостридіоз, вірусну діарею, вірусний ринотрахеїт і т.д.

Умови утримання

Велике значення для продуктивності мають умови утримання худоби: вдосталь місця біля годівниць або кормових столів, зручні стійла й зони відпочинку, належний температурний режим для запобігання теплового стресу, вільний доступ до чистої питної води і, зрештою, чисте повітря в корівниках.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (13), грудень 2012.