Для виробників молока надзвичайно важливо постійно аналізувати запаси кормів, щоб у разі зміни якості фуражу забезпечити незмінність раціону для корів, що перебувають на піку продуктивності, шляхом балансування кормових інгредієнтів.

Що стосується люцернового і трав’яного силосу, виробники повинні налаштовуватись на високу мінливість якості. Це пов’язано з особливостями заготівлі: косіння, підбір, вегетаційний період, закладання у сховище, вже не кажучи про особливості кожного поля.

Це означає, що необхідний частий відбір проб і аналіз силосу.

«Більшість виробників перевіряють фураж на вміст СР принаймні раз в тиждень, а також тоді, коли відчувають, що змінюється рівень вологості або вміст СР, ― пояснює Ренді Шейвер, фахівець з годівлі дорадчої служби Університету штату Вісконсін (США).

Аналіз дозволяє виробникам регулювати масу подачі вологих кормів, щоб забезпечити відповідну кількість СР в раціоні.

Відправка зразків люцернового і трав’яного силосу на аналіз поживного складу через тиждень є хорошою практикою разом з використанням середнього значення поживності при розробці раціонів».

Зазвичай кукурудзяний силос більш стабільний. Проте можна очікувати більше коливань вмісту СР (чи вологості), ніж показника нейтрально-детергентної клітковини (НДК) і крохмалю.

Кукурудзяний силос бажано щотижня перевіряти на вміст СР, а аналіз на вміст НДК, крохмалю і сирого протеїну можна робити раз на місяць. Нещодавні дослідження в Університеті штату Огайо вказують на те, що може виникнути багато помилок при відборі проби.

«Приїхати на ферму і взяти лише один зразок на день ― хибна практика, особливо для визначення вмісту НДК, ― зауважує Ренді Шейвер.

Фахівці з Огайо радять брати два зразки одного і того ж дня для того, щоб уникнути помилок при аналізі.

Завжди існують щоденні коливання, мають місце похибки під час трактування результатів.

Проте, коли ви берете два окремих зразки, можна виключити окремі погрішності.

Якщо виробники роблять забір силосу із силосної ями за допомогою спеціальної ріжучої насадки, то можна взяти кілька зразків, змішати, і відправити цей зразок в лабораторію», ― пояснює консультант.

Взяти пробу із силосного кургану трохи складніше, тому що є відмінності вздовж поверхні закладання силосу від верхньої, середньої до нижньої частини.

Потрібно зняти поверхневий вертикальний шар силосу, а тоді в кількох місцях взяти зразки, змішати їх і один гомогенізований зразок надіслати в лабораторію.

Мета полягає в тому, щоб змоделювати те, що насправді дається коровам або потрапляє в кормосуміш, і це обов’язково буде суміш силосу з усієї поверхні забору.

Взяття на аналіз зразка з одного місця може дати дуже неточні результати і навіть може бути небезпечним.

За матеріалами dairyherd.com