Важко сказати, але цифри свідчать, що в середньому рентабельність виробництва на українських фермах дещо вища порівняно з європейськими. Певно, українське молоко в кінці другого етапу, коли закупівельна ціна все ще відносно висока, але собівартість виробництва постійно зростає і прибутковість падає. 

Молочна криза не є винятково українським явищем. Перевиробництво молока спричинило низьку закупівельну ціну у світі. У країнах ЄС вона коливається від 19 до 25 євроцентів, що трохи більше, ніж в Україні. Однак і деякі статті витрат також вищі. Експерти прогнозують, що допоки на світовому ринку не врівноважаться попит та пропозиція, говорити про збалансовані високі ціни на молоко найближчим часом не варто. Підняття світових цін на молоко чекають після 2020 року. Отже, доведеться навчитись виготовляти економічно прибуткове молоко при відносно низькій закупівельній ціні.

Економічно прибуткове молоко

Сьогодні молочні ферми умовно можна поділити на дві групи (див. таблицю 1). Одна спрямована на отримання високих надоїв — від 10000 до 12000 кг/рік на корову (ізраїльська або американська система виробництва). При цьому молоко має високу собівартість, спричинену використанням більшої кількості концентрованих кормів, збільшенням ветеринарних витрат і витрат, пов’язаних із годівлею та утриманням високопродуктивних корів.

Інша група отримує надої в межах 7−8 тисяч кг за рік на корову. Це не означає, що виробники не можуть збільшити надої. Просто це той рубіж, при якому вони мають найбільшу рентабельність.

Таблиця 1.

Умовний поділ молочних ферм за надоями

Джерело: презентація Володимира Мірненка «2016 — рік професіонального підходу». Східноєвропейський молочний конгрес, 2016.

Для України перша модель є прийнятнішою, однак вона потребує певного підходу. По-перше, ставлення до концентрованих кормів. Концентрати — це не джерело молока, а засіб балансування раціону. І для цього достатньо 20−25% концкормів. Часто європейці, маючи надої 7−8 тис. кг, не використовують більше 20% концкормів у раціоні. А це означає краще здоров’я корів та економіку. Слід зрозуміти, що грубі корми — це єдине джерело економічно привабливого молока. Однак вони повинні бути найвищої якості.

Як якість грубих кормів трансформується у гроші

Простежити конвертацію якісних показників грубих кормів у фінансові не просто, але можливо. Проведені в українських господарствах дослідження допоможуть нам у цьому зорієнтуватись.

Основна мета першого дослідження полягала в тому, щоб перевірити, як незначні відхилення в якості корму впливають на молочну продуктивність корів, а в підсумку й на потенційний прибуток.

Умови експерименту, що тривав із 1 червня по 1 грудня 2015 року (183 дні), були такі:

1. Щоденно протягом усього періоду дослідження на підприємстві оцінювали споживання коровами сухої речовини корму.

2. Добовий надій рахували як сукупну кількість молока, зданого на молокозавод та випоєного телятам.

3. Корів на лікуванні у дослідження не включали.

Період дослідження умовно поділили на п’ять етапів (вони позначені синіми вертикальними лініями) залежно від змін у раціоні (див. графік 1).

Графік 1.

Уплив змін у раціоні на споживання СР та надій

Джерело: презентація Володимира Мірненка «2016 — рік професійного підходу». Східноєвропейський молочний конгрес, 2016.

Перший період. Він тривав 84 дні, раціон і якісні показники його інгредієнтів були стабільними. Середнє добове споживання СР становило 22,65 кг на корову, а середній добовий надій — 26,6 кг молока. З огляду на результати цього періоду, в господарстві сподівалися завершити рік із надоєм 8 100 кг.

Другий період. Тривав 22 дні. На його початку в господарство надійшла нова партія соєвого шроту. Візуально він видавався якісним, тому вирішили не робити лабораторний аналіз. Однак зовсім скоро стало зрозуміло: візуальна оцінка була хибна. Як корови відреагували на новий шріт? На третій-четвертий день після початку його згодовування рівень споживання корму значно впав, разом із ним — надої. Споживання зменшилось на 620 г, а надій — на 2,2 кг на корову. Відкоригували річний прогноз продуктивності й отримали 7 400 кг молока.

Третій період. Розпочався відкриттям нової траншеї з люцерновим силосом і тривав 23 дні. Новий сінаж був трохи вологішим порівняно зі стандартними показниками і мав легкий запах масляної кислоти. Знову ж, недоліком було те, що лабораторний аналіз не проводився і тому реальний відсоток вмісту масляної кислоти невідомий. Споживання корму продовжувало зменшуватись і впало ще на 1,7 кг, надій — на 2 кг. Прогноз продуктивності знову перерахували і вийшло 6 800 кг.

Четвертий період. Закінчився соєвий шріт, і господарство придбало нову партію. Він відповідав усім стандартам і був високої якості. Та споживання корму все ж продовжувало падати. Раціон із високоякісним шротом і менш якісним люцерновим силосом не підняв споживання. Надої також не збільшились. Але така зміна в годівлі дозволила додати до річного прогнозу 200 кг.

П’ятий період. Коровам згодовували якісний силос із нової траншеї. Споживання корму відновилось і зросли надої. В результаті запланований річний надій становив 7 600 кг молока на корову.

Висновки очевидні. Зелену масу закладали з підвищеним умістом вологості, що спричинило утворення масляної кислоти, яка знизила енергетичну і білкову складову в готовому силосі. Крім того, через гірший запах і смак зменшилося споживання. А ще був не зовсім якісний соєвий шріт, яким корів годували 52 дні. У підсумку втрати становили 500 кг молока на корову на рік. Для всього дійного стада в 500 голів — 1,55 млн. грн. при закупівельній ціні на молоко 6,20 грн./кг. Ці кошти господарство недоотримало (втратило) за 50 днів лише через те, що корів годували трохи гіршими кормами.

Якісний люцерновий силос — реальність

Ще десять років тому ніхто не вірив у те, що можна заготовити люцерновий силос з умістом протеїну 20%. Але за підсумками 2015 року є підприємства, які заклали силос із показником протеїну 20−23%. Є й такі господарства, яким удалось отримати 23,7 та 26,4% (див. результати аналізу силосу). Це реально, якщо дотримуватись технології.

Результати аналізу люцернового силосу

З точки зору вартості протеїну з різних кормових джерел, то значних змін не відбулося. Якщо взяти цифри п’ятирічної давності й перерахувати вартість протеїну при нинішніх цінах, то точно так само отримаємо найдешевший протеїн із силосу чи сінажу люцерни (див. таблицю 2). Він у рази дешевший за протеїн будь-якої зернової групи. Причому це протеїн, за який конкурують лише корови.

Таблиця 2.

Вартість протеїну

Джерело: презентація Володимира Мірненка «2016 — рік професійного підходу». Східноєвропейський молочний конгрес, 2016.

Проаналізуймо кормову цінність люцернового сінажу, зібраного у різні фази дозрівання культури (таблиця 3).

Із зібраної наприкінці бутонізації зеленої маси люцерни ви отримаєте силос із щонайбільше 15% протеїну. Щоб збалансувати раціон на основі такого силосу, необхідно додати 440 г соєвого шроту. При його ціні 10 тис. грн. за тонну це означає додаткові витрати на корову 4 грн. на день. Вплив такої зміни двоякий: з одного боку, збільшуються витрати на споживання, а з другого — зменшується споживання на 14% через більший вміст клітковини в люцерні наприкінці бутонізації. При цьому надій зменшується на 9%, а прибуток — майже на 13 грн. на корову за день.

Якщо ж заготовляти силос до бутонізації з умістом протеїну 26%, що цілком реально, вміст клітковини буде значно нижчим, а прибуток на корову за день зросте на 11 грн.

При цьому витрати на заготівлю силосу будуть майже однакові і не залежатимуть від фази стиглості.

Таблиця 3.

Кормова цінність люцернового сінажу

Джерело: презентація Володимира Мірненка «2016 — рік професійного підходу». Східноєвропейський молочний конгрес, 2016.

Втрата листочків — втрата прибутку

Під час ще одного експерименту досліджували зниження якості люцернового силосу через втрату листочків. В одному з господарств поле поділили у шаховому порядку на квадрати по 1 га. Квадрати прибиралися паралельно кормовим комбайном з вантажівками та причепом-підбирачем. Люцерновий силос мав вологість 60−65%. Погодні умови були сприятливими. З кожного авто бралася проба на вологість. Квадрати, що збиралися причепом-підбирачем, виявились урожайнішими на 5% щодо вмісту СР. Це те листя, яке не полетіло за вітром, а потрапило до траншеї. Підрахуємо втрати у грошовому вираженні (див. таблицю 4).

Таблиця 4.

Вартість втрати листочків у люцерновому силосі

Джерело: презентація Володимира Мірненка «2016 — рік професійного підходу». Східноєвропейський молочний конгрес, 2016.

За сезон втрати становлять до 500 кг СР з гектара. І втрачено не просто люцерну, а найціннішу її частину — листочки. У них втричі більше протеїну, втричі менше клітковини і значно вища перетравність.

При валкуванні головне — не забруднити

Недостатньо вирівняні поля та копіювання поверхні поля валкувачем є основними причинами збільшення вмісту сирої золи у кормі, і це ми також перевірили експериментально. Відомо, що 8% сирої золи міститься у структурі самої люцерни. Ще близько 2% сирої золи із зовнішнього середовища (забруднення) вважається стандартом. Тобто, загальний вміст сирої золи не має перевищувати 10% (на європейському ринку можуть продаватися грубі корми з умістом сирої золи не більше 12%). Кожен зайвий відсоток золи зменшує надій на 200 літрів на корову на рік.

Під час експерименту використовували два роторні валкувачі, один з яких був оснащений переднім копіювальним колесом. Сінаж заготовляли однаковою технікою (за виключенням валкувачів) та закладали у дві різні траншеї.

Перше поле мало рівний рельєф та відмінно вирівняний мікрорельєф. Результати аналізу були такими: вміст золи із зовнішнього середовища (забруднення) у сінажі, який валкували валкувачем з переднім копіювальним колесом, становив 0,51% та 0,76% у сінажі, який валкували валкувачем без нього. Відмінність невелика і в обох випадках загальний рівень сирої золи не перевищував 9%.

Цікавішим є результат валкування на другому полі з нерівним рельєфом. Вміст золи у сінажі, який валкували валкувачем з переднім копіювальним колесом, був 1,2%, та 3,4% при використанні валкувача без цієї опції. На перший погляд різниця невелика. Однак вона є причиною того, що за сезон валкувачем без переднього копіювального колеса з гектара зібрано на 207 кг більше сирої золи (ґрунту), див. схему 1. За програмним розрахунком різниця в надоях від цих сінажів складатиме 440 літрів з корови в рік (або 2 728 грн. з корови в рік при ціні в 6,20 грн./кг).

Схема 1.

Уміст сирої золи у сінажі

Суть опції копіювання полягає у тому, що ротор валкувача оснащують колесом, що приєднується до граблин ротора. Завдяки цьому валкувач реагує на зміни рельєфу ще до того, як на них натраплять граблини (фото 1−2).

Фото 1.	Фото 2.

Молочне господарство може бути прибутковим. Для цього повинен бути міцний фундамент — якісні грубі корми та здорове поголів'я. Навіть незначні відхилення у технології стають причиною значних економічних збитків у молочному бізнесі. Надзвичайно важко зробити все правильно, без жодної помилки, але, судячи з праці наших молочарів, — можливо.

Володимир Мірненко, ТОВ «Пьотінгер Україна»