Як зберегти протеїн під час силосування?

 

Юлія Дворська, кандидат ветеринарних наук, доцент, Сумський НАУ


Якість силосу залежить від багатьох чинників: вибір посівного матеріалу, тип використовуваної техніки, спосіб зберігання та ін. Важливо врахувати якомога більше подібних факторів, щоб максимально знизити вплив погодних умов на корм, який заготовляємо.

Стадія скошування

Для максимального збереження поживних речовин збирання потрібно проводити в оптимальну фазу розвитку рослин. Наприклад, кукурудзу на силос радять заготовлювати в кінці фази молочно-воскової стиглості зерна для досягнення оптимального вмісту сухої речовини в урожаї з 1 га. Під час скошування потрібно уникати забруднення силосованої маси землею.

Прив’ялювання

Під час силосування трав скошену масу слід укладати в широкі валки, це сприятиме швидкому її підсушуванню.

Закладення в силососховища

Оптимальна щільність закладення зеленої маси й герметичність накриття виключать подальше проникнення повітря в масу, сприяють швидкому початку ферментації та попереджують подальше псування.

Контролювання ферментації

Використання високоефективних заквасок (інокулянтів) гарантує наявність великої кількості необхідних бактерій, які забезпечують швидке виробництво молочної кислоти і максимальне збереження поживних речовин у заготовлюваному кормі.

Як допоможе технологія «істинного протеїну»?

Прийнято вважати, що жуйні погано засвоюють протеїн силосу, як наслідок, в екскрементах міститься велика кількість азотистих сполук. Саме це змусило шукати шляхи поліпшення якості кормів і тому під час силосування почали використовуватися інокулянти. Про поліпшення якості силосу свідчать дані аналізу, який проводять з використанням відносно недавно розробленої і надійної методики визначення «істинного» або «інтактного» протеїну. Вона дозволяє виділити протеїн з поміж інших азотистих сполук (амонію, амідів, амінів та ін.), які всі разом складають поняття сирого протеїну. Порівняння вмісту «істинного» протеїну у свіжій траві і силосі наведено в табл.1 (Jones, 1995).

Таблиця 1. Відносний вміст «істинного» протеїну в свіжоскошеній траві та силосі з інокулянтом і без нього (% від загального протеїну).

Свіжа трава Силос без інокулянта Силос з інокулянтом
90,41% 45,65% 73,25%

Свіжа трава, без сумніву, має найвищий вміст істинного протеїну, половина якого руйнується, якщо силосування відбувається без інокулянта. Якщо ж використати інокулянт, вміст істинного протеїну наближується до показника його вмісту у свіжоскошеній траві. Вміст, так званого, істинного протеїну безпосередньо залежить від швидкості зниження рН.

Застосування комплексної біологічної добавки під час приготування силосу значно знижує руйнування в ньому протеїну (гр. 1). Отже, більше протеїну залишається для виробництва молока та м’яса.

Графік 1. Розпад протеїну

Переваги застосування інокулянтів

Використання інокулянтів поширене в усіх країнах, де заготовлюють багато силосу. Підсумовуючи результати 14 експериментів (сім на великій рогатій худобі молочних порід і сім — на м’ясній ВРХ), дослідники (Steen, 1991a) прийшли до висновку, що з використанням інокулянтів значно поліпшується перетравність органічної речовини й збільшується вміст обмінної енергії (табл. 2).

Таблиця 2. Вплив бактеріальних інокулянтів для силосування на рівень споживання силосу, його перетравність і продуктивність тварин.

Споживання силосу на 9% вище
Перетравність на 4% краща
Обмінна енергія на 12% вище
Продуктивність (прирости і надої) на 12% вище

Додатковою перевагою використання інокулянтів є зниження забруднення довкілля. Інокулянти (особливо ті, які містять целюлозолітичні і амілолітичні ферменти) контролюють ферментацією, знижуючи кількість рідини, яка утворюється під час силосування.

Комплексний біологічний інокулянт для приготування силосу містить три види бактерій (Enterococcus faecium, Lactobacillus plantarum, Pediococcus acidilactici ) і чотири види ферментів.

Enterococcus faecium — це бактерія—стартер. Вона швидко розмножується, кількість бактерій подвоюється за 14 хвилин. Lactobacillus plantarum — основна культура, кращий продуцент молочної кислоти. Pediococcus acidilactici завершує процес силосування, добре росте, знижує рН до 4,0, при якому цвілі й дріжджі не можуть рости.

Комплексний біологічний інокулянт містить такі ферменти, як целюлазу, геміцелюлазу, пентозаназу (ксиланазу) й амілазу, які розщеплюють складні вуглеводи на прості, забезпечуючи молочнокислі бактерії джерелом енергії.

Комбінація ферментів і бактерій гарантує швидке та ефективне силосування.

Результати випробувань

В табл. 3 наведено дані про рівень рН у силосі, заготовленому з використанням лише бактерій чи ферментів, без них та із застосуванням комплексного інокулянта.

Таблиця 3. Вплив бактерій, ферментів та комплексного інокулянту на рН люцернового силосу.

  Дні
  2-й 4-й 7-й 14-й 28-й
Контроль 4,97 а* 4,69 а 4,76 а 4,68 а 4,49 а
Бактерії 4,59 с 4,34 с 4,39 в 4,33 в 4,18 в
Ферменти 4,69 в 4,49 в 4,46 в 4,31 в 4,08 d
Комплексний інокулянт 4,50 4,22 d 4,29 d 4,26 c 4,12 c

*Величини, помічені різними буквами, розрізняються достовірно (Р <0,05).

Найшвидше, до 4-го дня,рівень рН знизився при використанні комплексної бактеріальної закваски — з 4,50 до 4,12. Швидкість зниження залежить від активності бактерій, які виділяють, перш за все, молочну кислоту. Як бачимо, при використанні комплексного інокулянту вміст молочної кислоти найбільший (табл. 4).

Таблиця 4. Вплив різних компонентів на якість ферментації люцернового силосу (г/кг).

  Молочна кислота Оцтова кислота Водорозчинні вуглеводи
Контроль 62,2 б 15,7 в 19,0 в
Бактерії 84,9 а 15,6 в 21,4 в
Ферменти 82,4 а 25,8 а 55,5 а
Комплексний інокулянт 87,4 а 13,8 с 23,3 в

Таблиця 5. Порівняння впливу інокулянту і мурашиної кислоти на загальний об’єм і хімічний склад стоків.

  Контроль Інокулянт Мурашина кислота
Об’єм стоків (л/т матеріалу, який силосується) 166 157 176
Вміст СР (г/кг) 56,4 47,4 60,0
Загальна втрата СР із стоками (кг/т) 9,36 7,5 10,55
Сирий протеїн в стоках (г/кг СР) 244 249 264
Зола (г/кг) 218 215 236
рН 3,84 3,36 4,4

Подальші дослідження показали, що застосування комплексного інокулянту істотно зменшує втрати поживних речовин зі стоками, що безперечно сприяє збереженню СР в готовому силосі (табл.6).

Таблиця 6. Вплив інокулянту на втрати сухої речовини.

  Контроль Інокулянт
Всього СР в сировині, кг 9974 9981
СР в силосі, кг 9050 9088
Втрати СР 924 893
Втрати СР, % 9,26 8,94
Обмінна енергія, МДж/кг 10,66 10,88

Зниження втрат СР і поживних речовин підвищило вміст у СР найбільш важливого якісного показника силосу — обмінної енергії. Можливо ця різниця здається незначною. Однак, якщо врахувати, що силосу зазвичай згодовують 20-25 кг/гол/добу,то різниця складе 4,4-5,5 Мдж ОЕ, а це еквівалентно приблизно 1 кг молока жирністю 3,6-3,85%.

Таким чином, процес силосування рослинної сировини є складним і залежить від багатьох факторів і знання перебігу цих процесів може визначити якість кінцевого продукту.

comments powered by Disqus

Останні додані

5 черв. 2023 10:30:00

Енергозбереження в молочному скотарстві

22 бер. 2023 10:00:00

Консерванти для сінажу: плацебо чи дієвий інструмент?

29 бер. 2022 12:30:00

Рекомендації до проведення посівної 2022

10 лют. 2022 11:50:00

Демотивація: шукаємо причини

25 січ. 2022 13:30:00

Корова не встає. Чому? Що робити?

11 січ. 2022 13:40:00

Новотільні корови: усуваємо помилки управління

21 груд. 2021 12:45:00

П’ять міфів про класичний сінаж

7 груд. 2021 13:35:00

Кульгавість у корів. Де втрачаємо та де можемо здобути? Частина 2. Де можемо здобути